ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
31 січня 2015 року № 826/15358/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Гарника К.Ю., суддів Добрівської Н.А., Катющенка В.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області
про визнання протиправним та скасування наказу
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Міністерства внутрішніх справ України (далі по тексту - відповідач-1, МВС України), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі по тексту - відповідач-2, ГУ МВС України в Донецькій області), Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі по тексту - відповідач-3, Краматорський відділ ГУ МВС України в Донецькій області) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 24 липня 2014 року № 783;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року №1436 о/с в частині звільнення ОСОБА_1, капітана міліції, старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області з органів внутрішніх справ;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в Донецькій області від 05 серпня 2014 року №333 о/с в частині звільнення ОСОБА_1, капітана міліції, старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області з органів внутрішніх справ;
- поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області;
- виплатити позивачу грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу;
- стягнути з Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області на користь позивача грошове забезпечення за період з 01 липня 2014 року по 18 вересня 2014 року включно;
- стягнути з Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 10 жовтня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/15358/14 та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні на 22 жовтня 2014 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києві від 03 листопада 2014 року, закінчено підготовче провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні 17 листопада 2014 року, яке неодноразово відкладалось у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.
У судовому засіданні 16 грудня 2014 року представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі, представники відповідача-1 та відповідача-2 заперечили. Представник відповідача-3 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у письмових запереченнях проти позову просив розгляд справи проводити за його відсутності.
Керуючись приписами частини 4 статті 122 та частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши позивачу у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення позивача та представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва зазначає наступне.
На час виникнення спірних правовідносин ОСОБА_1 проходив службу у званні капітана міліції на посаді заступника старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу ГУ МВС України у Донецькій області.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24 липня 2014 року №783 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників ГУ МВС України в Донецькій області» за скоєння вчинку, що дискредитує звання рядового і молодшого начальницького складу, порушення статті 65 Конституції України, частини 3 статті 3, частини 1 статті 5 Закону України «Про міліцію» та Присяги працівника органів внутрішніх справ України, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року №382, керуючись статтями 2, 5, 7, 12, 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, позивача звільнено з органів внутрішніх справ України за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
В подальшому, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 №1436 о/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (із поставленням на військовий облік) за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Наказом начальника ГУ МВС України в Донецькій області №333 о/с від 05 серпня 2014 року «По особовому складу» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 по Краматорському міському відділу капітану міліції ОСОБА_1, який наказом МВС України від 29 липня 2014 року №1436 о/с звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу) у запас Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ визначено вислугу років станом на 29 липня 2014 року у календарному обчисленні - 11 років 11 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - 14 років 05 місяців 12 днів.
Посилаючись на протиправність названих наказів, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду, посилаючись на їх безпідставність, оскільки вчинків, що слугували підставою для звільнення не вчинював. Крім того, позивач вказує, що з оскарженими наказами він був ознайомлений лише 18 вересня 2014 року, до цього часу виконував посадові обов'язки, проте заробітну плату за період з 01 липня 2014 року не отримував. Також позивач зауважив, що про проведення службового розслідування йому повідомлено не було, так само як і будь-яких пояснень з приводу встановлених під час розслідування фактів у порушення вимог чинного законодавства не відбиралось.
Заперечуючи проти позову представник відповідача-1 наполягав на законності оскаржуваних наказів, оскільки підставою для звільнення були встановлені під час службової перевірки факти безвідповідального ставлення працівників Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області, у тому числі позивача, до виконання службових обов'язків, свідомої зради інтересів служби, що виразилось у сприянні та співпраці з представниками незаконно створених воєнізованих формувань та злочинних угруповань, найманцями інших держав, які посягають на цілісність України та ведуть бойові дії на її території. Крім того, представник МВС України зауважив, що позивача звільнено відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ за вчинення вчинку, що дискредитує звання рядового і начальницького складу, що є окремою підставою для звільнення і не є видом дисциплінарного стягнення, а тому посилання ОСОБА_1 на порушення положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ щодо порядку накладення та виконання дисциплінарних стягнень є помилковими.
Представник відповідача-2 проти задоволення позову також заперечував з аналогічних підстав. Додатково, звернув увагу суду, що наказ ГУ МВС України в Донецькій області №333 о/с виданий 05 вересня 2014 року, а не 05 серпня 2014 року, як зазначає позивач. Крім того, названим наказом оголошено вислугу років ОСОБА_1 на день звільнення, а не звільнено останнього.
Представник відповідача-3 у своїх письмових запереченнях зазначив, що 17 вересня 2014 року до канцелярії Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області надійшов наказ ГУ МВС України в Донецькій області по особовому складу №333 о/с від 05 вересня 2014 року, з якого вбачалось, що позивача наказом МВС Украхни від 29 липня 2014 року №1436 о/с звільнений з органів внутрішніх справ за пунктом 66 (за скоєння вчинків, що дискредитує звання рядового і начальницького складу) у запас Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, з урахуванням вислуги років: у календарному обчисленні - 11 років 11 місяців 14 днів, у пільговому обчисленні - 14 років 05 місяців 12 днів.
18 вересня 2014 року працівником СКЗ Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області до трудової книжки позивача було внесено відповідний запис, а також видано трудову книжку та військовий квиток, а грошовий розрахунок проведено в повному обсязі на дату звільнення - 29 липня 2014 року.
Крім того, представник відповідача-3 зазначив, що копія наказу МВС України від 29 липня 2014 року №1436 о/с про звільнення та копії матеріалів службового розслідування до міського відділу не надходили.
Аналізуючи доводи сторін, наявні у матеріалах справи документи, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Основними нормативно-правовими актами, що регулюють спірні відносини є Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року № 565-XII, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, Закон України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про міліцію» міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.
Відповідно до статті 18 названого Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
На реалізацію наведеної бланкетної норми постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 затверджено Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Відповідно до пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року N 114, особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни (стаття 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).
Відповідно до статті 5 вказаного Статуту за вчинення дисциплінарного проступку особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим статутом, статтею 7 якого передбачені обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України щодо дотримання службової дисципліни.
Статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України визначено види дисциплінарних стягнень, які накладаються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни. Серед них є і звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 14 цього ж Статуту визначений порядок накладення таких дисциплінарних стягнень, а статтями 16 та 18 - строк їх накладення та виконання відповідно.
За змістом пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ. При цьому звільнення проводиться з урахуванням вимог пункту 62 цього Положення, тобто у запас Збройних Сил України або у відставку.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що працівники міліції мають спеціальний правовий статус відповідно до якого вимоги морального змісту віднесені до службово-трудових обов'язків працівників ОВС; приймаючи присягу працівника ОВС України позивач склав клятву «всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ», тому, з огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з доводами відповідачів, що звільнення за статтею 66 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ не є дисциплінарним стягненням.
У той же час, у матеріалах справи міститься наказ МВС України від 24 липня 2014 року №783 «Про притягнення до дисциплінарної відповідності окремих працівників ГУМВС України в Донецькій області», в якому зазначено про звільнення позивача, а також наказ МВС України від 29 липня 2014 року №1436 о/с «По особовому складу», в якому зазначено про звільнення позивача за пунктом 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Будь-яких пояснень щодо правових підстав існування двох наказів про звільнення з одних і тих самих підстав, відповідачем-1 не надано.
Аналізуючи доводи відповідача-1 щодо правомірності наказу МВС України від 29 липня 2014 року №1436 о/с, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Підставою для прийняття названого наказу стало встановлення під час проведення службової перевірки обставин скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу.
На підтвердження викладеного, суб'єктом владних повноважень надано висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУ МВС України в Донецькій області від 24 липня 2014 року, складений заступником начальника ДКЗ - начальником УІОС МВС України за результатами розгляду матеріалів службового розслідування, проведеного на підставі наказу МВС України від 24 липня 2014 року №725 відповідно до вимог пункту 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 12 березня 2013 року №230, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за №541/23073.
Зі змісту зазначеного висновку вбачається встановлення під час перевірки причетність позивача до протиправних дій та зв'язків з ДНР, входження до найближчого кола ОСОБА_2
Доказів, на підтвердження причетності позивача до протиправних дій та зв'язків з ДНР під час розгляду справи відповідачем-1 не надано, так само як не зазначено про існування таких у висновку службової перевірки.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачами скоєння позивачем вчинків, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, що є підставою для визнання оскаржуваних наказів МВС України №783 від 224 липня 2014 року та №1436 о/с від 29 липня 2014 року протиправними та їх скасування в частині звільнення позивача.
Крім того, колегія судді звертає увагу на те, що наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30 червня 2011 року № 378 затверджено номенклатуру посад щодо призначення, переміщення, звільнення осіб рядового і начальницького складу та працівників органів внутрішніх справ.
Перелік № 2 Додатку до вищезазначеного наказу визначає посади керівного складу Міністерства внутрішніх справ України, на які працівники призначаються і з яких звільняються наказами Міністра внутрішніх справ України, зокрема, такими є:
- керівники структурних підрозділів апарату Міністерства, їх перші заступники та заступники, працівники Служби Міністра;
- начальники головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їх перші заступники та заступники;
- ректори вищих навчальних закладів МВС, їх перші проректори та проректори
- начальники районних, районних у містах, міських управлінь (відділів), лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях;
- керівники державних підприємств МВС боротьби з кіберзлочинністю;
- керівники науково-дослідних установ, медико-реабілітаційних центрів, будинку відпочинку «Пуща-Водиця», лікарні відновного лікування МВС.
Посада позивача - старший оперуповноважений відділення міліції №1 Краматорського міського відділу ГУ МВС України в Донецькій області, з якої останнього звільнено спірними наказами, не віднесена до переліку № 2, відтак, Міністр внутрішніх справ України не наділений повноваженнями щодо звільнення осіб з посад, не віднесених до Переліку №2.
У той же час, вимога позивача про визнання протиправним та скасування наказу ГУ МВС України в Донецькій області №333 о/с від 05 серпня 2014 року, на переконання суду задоволенню не підлягає, оскільки під час розгляду справи позивачем не наведено будь-яких доводів щодо порушення його прав зазначеним наказом, а відповідачем-2 доведено його видання на підставі, в межах та в спосіб, визначені законодавством України.
Щодо вимог позивача про виплату грошового забезпечення за період з 01 липня 2014 року по 18 вересня 2014 року та стягнення середньої заробітної плати за весь час вимушеного прогулу суд зазначає.
Як встановлено судом, спірні накази не визначають дату, з якої позивача звільнено з органів внутрішніх справ, відтак, днем звільнення колегія суддів вважає дату, зазначену у трудовій книжці позивача - 29 липня 2014 року.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначені в Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12 березня 2008 року за № 205/14896.
Пунктом 1.3. названої Інструкції встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
Підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо (пункт 1.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ).
Відповідно до пункту 1.18. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ при прийнятті на службу до органів внутрішніх справ грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу нараховується з дня призначення на посаду. У разі звільнення зі служби грошове забезпечення особі рядового чи начальницького складу виплачується до дня виключення зі списків особового складу включно.
Відповідно до пункту 2.2.5. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у разі звільнення зі служби виплата посадового окладу за займаною посадою припиняється з дня, наступного за днем виключення особи рядового чи начальницького складу зі списків особового складу органу, підрозділу, закладу чи установи органів внутрішніх справ.
Відповідно до довідки про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття) від 22 вересня 2014 року, виданої відповідачем-3, позивачу була нарахована та виплачена заробітна плата (грошове забезпечення) за січень - червень 2014 року.
Будь-яких доказів на підтвердження нарахування позивачу грошового забезпечення за липень 2014 року до дати звільнення - 29 липня 2014 року, Краматорським міським відділом ГУ МВС України в Донецькій області не надано.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що грошове забезпечення за період з 01 липня 2014 року по 29 липня 2014 року підлягає виплаті позивачу.
Разом з тим, після звільнення (29 липня 2014 року) позивач продовжував працювати в Краматорському міському відділу ГУ МВС України в Донецькій області, що не заперечувалось відповідачами під час розгляду справи.
Таким чином, враховуючи встановлену в даному провадженні протиправність звільнення позивача із займаної посади, вимога про стягнення на його користь грошового забезпечення за час вимушеного прогулу по день поновлення на посаді підлягає задоволенню.
Щодо розміру грошового зобов'язання, що підлягає стягненню на користь позивача, суд, за принципом аналогії права, керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (в редакції чинній на момент розгляду справи), відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
В матеріалах справи містяться довідки про середню заробітну плату (дохід) (для розрахунку виплат на випадок безробіття), видана Краматорським міським відділом ГУМВС в Донецькій області 22 вересня 2014 року, відповідно до якої грошове забезпечення за останні два місяці роботи складає 6835,50 грн. (травень 2014 року - 3417,75 грн., червень 2014 року - 3417,75 грн.).
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» кількість робочих днів у травні 2014 року складала - 19 днів, у червні 2014 року - 19 днів.
Враховуючи вищевикладені відомості, розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 179,88 грн. (6835,50 грн./38 (сумарна кількість робочих днів у травні - червні 2014 року).
Відповідно до листів Міністерства соціальної політики України від 04 вересня 2013 року № 9884/0/14-13/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік» та від 09 вересня 2014 року № 10196/0/14-14/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік» тривалість вимушеного прогулу позивача складає 122 робочих днів (по 31.01.2015), відповідно розмір грошове забезпечення за час вимушеного прогулу складає 21945,36 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення позивача складає 179,88 грн. * кількість робочих днів вимушеного прогулу 122 = 21945,36 грн.) та підлягає стягненню з Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
Згідно з частиною 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3).
Таким чином, постанова суду в частині поновлення позивача на посаді та виплати позивачу грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 3597,60 грн. підлягають негайному виконанню.
Згідно з частин 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачами по справі не доведено правомірність оскаржуваних наказів.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Перевіривши оскаржувані позивачем накази про звільнення на дотримання вимог вищезазначених нормативних актів, суд вважає їх неправомірними, а адміністративний позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1.Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 24 липня 2014 року № 783 в частині звільнення ОСОБА_1, капітана міліції, старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з органів внутрішніх справ.
3. Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2014 року № 1436 о/с в частині звільнення ОСОБА_1, капітана міліції, старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, з органів внутрішніх справ на підставі пункту 66 Положення про проходження рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
4.Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області з 29 липня 2014 року.
5.Зобов'язати Краматорський міський відділ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 липня 2014 року по 28 липня 2014 року.
6.Стягнути з Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу (з 29 липня 2014 року по 01 лютого 2015 року) у розмірі 21945,36 грн. (двадцять одна тисяча дев'ятсот сорок п'ять гривень 36 коп.).
7.Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого відділення міліції №1 Краматорського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 3597,60 грн. (три тисячі п'ятсот дев'яносто сім гривен 60 коп.) допустити до негайного виконання.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя К.Ю. Гарник
Судді: Н.А. Добрівська
В.П. Катющенко