ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
26 січня 2015 року № 826/15574/14
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс» до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання протиправними дій, скасування рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000104/2.
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Софіт -Люкс» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України (надалі також - відповідач), в якому просило:
- визнати дії Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України при винесені рішення про корегування митної вартості товарів №100250001/2014/000104/2 від 08.07.2014 року незаконними, та противоправними;
- скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товару №100250001/2014/000104/2 від 08.07.2014року;
- стягнути з Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України суми судового збору у розмірі 182, 70 гривень та 73, 08 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що спірне рішення прийняте за відсутності законодавчо визначених правових підстав, що призводить до порушення прав та законних інтересів позивача. Позов просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості та зокрема, зазначав, що подані позивачем документи не давали змоги визначити митну вартість товарів, поданих до декларування за першим методом, а відтак спірне рішення є законним.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду про наступне.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем в межах зовнішньоекономічного контракту від 02.04.2012 року №SМА 16, укладеного з юридичною особою компанією «ZHEJIANG FIRSD GROUP CO, LTD.» на митну територію України був ввезений вантаж - Світлотехнічна продукція.
Митна вартість товару була заявлена декларантом шляхом подання декларації митної вартості №100250001/2014/015197 від 07.07.2014р., за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
За результатами розгляду поданої позивачем декларації та доданих до неї документів, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000104/2, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за поданою ним митною декларацією.
Незгода з правомірністю рішення про коригування митної вартості товарів №100250001/2014/000104/2 зумовила звернення позивача з даним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.
Митна справа в Україні регулюється Митним кодексом України.
Статтею 7 Митного кодексу України визначено, що державну митну справу становлять встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи. Державна митна справа здійснюється з додержанням прийнятих у міжнародній практиці форм декларування товарів, методів визначення митної вартості товарів, систем класифікації та кодування товарів та системи митної статистики, інших загальновизнаних у світі норм і стандартів. Правове регулювання митної вартості товарів та методів її визначення здійснюється розділом ІІІ Митного кодексу України.
У статті 4 Митного кодексу України (надалі за текстом - «МК України») надано визначення термінів, що вживаються у ньому, розкрито і зміст терміну «митний контроль» - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Визначення митної вартості - це сукупність дій щодо встановлення саме кількісного значення вартості імпортованого товару з метою митного обкладення. Регламентується тільки нормами статей 267-273 МК України.
Декларування митної вартості - це сукупність дій щодо заявлення декларантом митному органу вже визначеної митної вартості імпортованого товару. Регламентується нормами ст. 262 МК України та іншими підзаконними нормативно-правовими актами, включаючи накази Держмитслужби України, основний із яких - Порядок декларування митної вартості товарів, які перемішуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 року.
За приписами частини 1 статті 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Суд звертає увагу, що надання додаткових документів є необхідним у разі потреби в підтвердженні задекларованої декларантом митної вартості товару за першим методом, викликаної обґрунтованими сумнівами митного органу в достовірності відомостей, які містяться в поданих до митного оформлення товару документах.
Також, суд наголошує на тому, що подання митному органу для митного оформлення товару додатково витребуваних документів (зазначених вище) відповідно Митного кодексу України не є обов'язковим. Такі документи в якості додаткових надаються у випадку необхідності підтвердження відомостей про митну вартість товару, що містяться в основних доданих до декларації документах, достовірність яких викликає сумнів у митного органу.
Як вбачається із матеріалів справи, до вантажної митної декларації електронним повідомленням №9399976F-СС15-4069-8Dб6-95020D5СА1D6 позивачем було додано товаросупровідні документи, зокрема: - інвойс 2012F03А134 від 20.05.2014р.; - пакувальний лист 2012F03А134 від 20.05.2014р.; - коносамент ZENNLAQВ421371 від 30.05.2014р.; СМR 0830 від 05.07.2014р.; - зовнішньоекономічний контракт № SМА 16 від 02.04.2012р.; Додаткова угода № 2 від 19.07.2013р. до зовнішньоекономічного контракту № SМА 16 від 02.04.2012р.; - Додаткова угода № 3 від 28.02.2014р. до зовнішньоекономічного контракту № SМА 16 від 02.04.2012р.; - договір про транспортно-експедиційні послуги 01/04/2014 від 01.04.2014р.; - рахунок-фактура на транспортно-експедиційні послуги DЕL0177 від 11.06.2014р.; - довідка про транспортні витрати Б/Н від 11.06.2014р. (з посиланням, що вантаж додатково не страхувався); - сертифікат походження СІ43333330510019 від 11.07.2014р.; сторінки каталогу виробника; - експертні декларації країни виробника 310120140518909007, 310120140518909043 від 22.05.2014р.
За наслідком дослідження вищевказаних документів, відповідачем електронним повідомленням №e45b83a8-cb12-4f06-99b5-4096ac0ac4e1 витребувано у позивача наступні додаткові документи: - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; - інші наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів (за власним бажанням).
Поряд з цим, в межах розгляду справи підтверджено, що листом № 02-0807-01/2014 від 08.07.2014 року на виконання запиту відповідача про надання додаткових документів, подані, зокрема: - копія заявки від Покупця Продавцю; копія письмового підтвердження від Продавця; - виписка з бухгалтерської документації; - калькуляції від виробника; - прейскурант (прайс-лнст) виробника товару; висновок експертноїорганізації В-2130 від 08.07.2014р.; прейскурант.
Проте, відповідачем 09.07.2014 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100250001/2014/000104/2, у зв'язку з чим позивачу було відмовлено у митному оформленні товарів за поданою ним митною декларацією.
Так, в гр. 33 рішення про коригування митної вартості товару відповідач зазначає, що надані позивачем для підтвердження митної вартості товару документи нібито містять наступні розбіжності і неповні дані, зокрема:
- згідно з інформацією, зазначених в поданих до митного оформлення документах, виробником товару є фірма NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.& EXP.CO., LTD. (Китай), а контракт від 02.04.2012р. №SМА 16 укладено з підприємством ««ZHEJIANG FIRSD GROUP CO, LTD.». В той же час в графі 44 ЕМД від 07.07.2014р. №100250001/2014/015197зазначено, що поставка товарів здійснюється згідно з контрактом від виробника товарів.
Проте, відповідно до п. 4.14. контракту, всі товари, які Продавець постачає покупцю, виготовляються на підприємстві NINGBO JIANGBEI ELEX IMP.& EXP.CO., LTD, що як свідчать матеріали справи не прийнято відповідачем до уваги.
Окрім того, відповідно до п. 4.1 контракту від 02.04.2012р. № SМА 16 «Сторони погоджують умови і дати кожної партії поставки Товару шляхом, надання Покупцем заявки Продавцю, в якій Покупець вказує асортимент, кількість, ціну та вартість партії поставки товару, а також: базис і терміни окремої поставки». Згідно з п. 4.3 контракту від 02.04.2012 №SМА 16 «Продавець протягом 7 робочих днів повинен письмово підтвердити готовність здійснити поставку Товару, або узгодити з Покупцем нові умови поставки». Відповідач звертав увагу на те, що позивачем не надано відповідного узгодження до контракту.
Проте, суд не приймає до уваги таких доводів відповідача, оскільки узгодження на поставку товару є внутрішньогосподарським документом, та ніяким чином не впливає на визначення митної вартості товару.
При цьому, судом встановлено, що Додатковою угодою № 4 від 21.04.2014р. до контракту № SМА16 від 02.04.2012 р. сторони внесли зміни у п. 4.1. контракту, вказавши що всі замовлення товару здійснюється Сторонами в усному порядку, а готовність Продавця здійснити поставку товару підтверджується шляхом надсилання Покупцю Інвойсу. Додатково даною додатковою угодою сторони видалили з тексту контракту п. 4.3.
Щодо тверджень відповідача про неприйняття відомостей, викладених у висновку торгово-промислової палати від 08.07.2014 р. № В-2130/2 при дослідженні поданих позивачем документів, через не зазначення конкретних виробників продукції, суд зазначає наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати № В-42/2 від 11.01.2014 року скріплений підписом експерта Міщука Ю.В. та скріплений печаткою Житомирської торгово-промислової палати, яка має всі дозволи на провадження такого виду господарської діяльності на території України.
Крім того, всупереч вимогам ст.55 МК України, в оскаржуваному Рішенні №100250001/2014/000104/2 відсутні обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Водночас, суд зазначає, що з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і ст. 60 МКУ застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом.
Проте, відповідачем всупереч означеним приписам законодавства до суду не надано жодного доказу на проведення відповідних консультацій з позивачем.
Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про неправомірність рішення про коригування митної вартості товару №100250001/2014/000104/2 від 08.07.2014року, що у свою чергу свідчить про наявність правових підстав для його скасування.
Разом з тим, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України щодо прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації задоволенню не підлягають, оскільки згідно положень ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, перевірка митної вартості та прийняття рішення щодо відмови чи прийнятті митної декларації, визначення митної вартості, винесення картки відмови належить до виключної компетенції митного органу, а тому це є його суб'єктивне право щодо вчинення зазначених дій.
Відповідно до ч. 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірність спірного рішення.
Враховуючи викладене, керуючись статями 9, 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про коригування митної вартості товару №100250001/2014/000104/2 від 08.07.2014року.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Софіт - Люкс» судові витрати у розмірі 182, 70 гривен за рахунок Державного бюджету України.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур