ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
28 січня 2015 року 15:45 № 826/18282/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Апарату Ради національної безпеки і оборони України
про скасування розпорядження №281/2014 від 21.05.2014р. та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся з позовом до Апарату Ради національної безпеки і оборони України (далі по тексту - відповідач) про:
- визнання незаконним розпорядження Секретаря Ради національної безпеки і оборони України від 21.05.2014р. №281/2014-к «Про встановлення надбавок за високі досягнення у праці» в частині щодо визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Секретаря Ради національної безпеки і оборони України від 23.01.2014р. №11/2014-к;
- визнання дії відповідача щодо запровадження нових умов оплати праці, зокрема позбавлення позивача надбавки за високі досягнення в праці незаконними;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати з урахуванням невиплаченої надбавки за високі досягнення у праці з урахуванням надбавок за ранг державного службовця та вислуги років за період з 21.05.2014р. по 18.07.2014р.;
- стягнення з відповідача недоплаченої заробітної плати на користь позивача у сумі 4014,78грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване розпорядження прийнято незаконно, а тому підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.
Відповідач проти заявленого позову заперечив з тих підстав, що оскаржуване розпорядження прийнято правомірно.
В судовому засіданні 12.01.2015р. суд по справі перейшов в письмове провадження на підставі статті 128 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 в період з 24.07.2012р. по 18.07.2014р. працював в Апараті Ради національної безпеки і оборони України.
В період роботи позивача в Апараті Ради національної безпеки і оборони України Розпорядженням Секретаря Ради національної безпеки і оборони України від 23.01.2014р. №11/2014-к «Про встановлення надбавок за високі досягнення у праці» ОСОБА_1 встановлено надбавку за високі досягнення у праці у 2014 році у розмірі 85% посадового окладу з урахуванням надбавок за ранг державного службовця та вислугу років.
Проте, з прийняттям Розпорядження Секретаря Ради національної безпеки і оборони України від 21.05.2014р. №281/2014-к «Про встановлення надбавки за високі досягнення у праці» втратило чинність Розпорядження Секретаря Ради національної безпеки і оборони України від 23.01.2014р. №11/2014-к «Про встановлення надбавок за високі досягнення у праці».
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване Розпорядження №281/2014-к прийнято незаконно, оскільки відповідно до частини 3 статті 32 Кодексу законів про працю України про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
Крім того, на думку позивача відповідачем незаконно запровадженні нові умови оплати праці, а саме виплата надбавки за високі досягнення в праці, оскільки відповідно до п.п. 2.6 Положення про встановлення та виплату надбавок і доплат, преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Апарату Ради національної безпеки і оборони України від 21.06.2011р. №65/2011 (далі - Положення) у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни надбавку за високі досягнення в праці має бути скасовано або зменшено її розмір на строк, встановлений у відповідному розпорядження, у тому числі на підставі службової записки, поданої з дотриманням розділу 12 цього Положення.
Підпункт 12.1 Положення передбачає, що підставою для встановлення, перегляду чи скасування надбавок та/або доплат визначених цим Положенням, є службова записка на ім'я Секретаря ради, керівника самостійного структурного підрозділу, чи іншої відповідальної особи підрозділу у якому працює працівник.
Як пояснив позивач, будь-яких службових записок, як підстави скасування позивачу надбавки за високі досягнення на ім'я Секретаря Ради надано не було.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 1 Положення про Апарат Ради національної безпеки і оборони України, затвердженого Указом Президента України від 14.10.2005р. №1446/2005 Апарат Ради національної безпеки і оборони України (далі - Апарат Ради) є державним органом, який здійснює поточне інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення діяльності Ради національної безпеки і оборони України (далі - Рада) (далі по тексту - Положення №1446/2005).
Згідно з п. 10 Положення №1446/2005 посадові особи Апарату Ради є державними службовцями.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 5 п. 1 «в» п. 2 постанови КМ України від 09.03.2006, № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" надати право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці: установлювати: в) надбавку за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи. У разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.
Отже, суд приходить до висновку, що Секретареві РНБО України надано право, а не покладено обов'язок установлювати зазначені надбавки в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті України на утримання Апарату РНБО України.
Крім того, статтею 94 Кодексу законів про працю України передбачено, що розмір заробітної плати працівника залежить, зокрема, від складності та умов виконуваної роботи та результатів його праці.
Також слід зазначити, що надбавка за високі досягнення у праці не відноситься до основної заробітної плати, як то зазначає позивач, оскільки вона не є обов'язковою при оплаті праці, виплата вказаної надбавки є правом, а не обов'язком, а відтак скасування надбавки за високі досягнення у праці не є зміною істотних умов праці.
Умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено наступну структуру заробітної плати:
- Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
- Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
- Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Умови оплати праці державних службовців встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", згідно якої в межах затверджених Урядом умов оплати праці керівники відповідних державних органів, в тому числі Секретар РНБО України, встановлюють:
а) керівникам підрозділів, спеціалістам і службовцям посадові оклади відповідно до затверджених наведеною вище постановою схем посадових окладів;
б) премії, надбавки та доплати, що передбачені положеннями статті 33 Закону України "Про державну службу".
Відповідно до абзацу 5 підпункту 1 "в" пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 року № 268 надбавка за високі досягнення у праці або за виконання особливо важливої роботи не є обов'язковою, та може бути скасована або її розмір може бути зменшений у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни.
Таким чином, твердження позивача про те, що Розпорядженням Секретаря РНБО України від 21.05.2014р. №281/2014-к змінені умови оплати його праці, про що позивач мав бути попереджений не пізніше ніж за два місяці, є безпідставними.
Разом з тим, слід зазначити, що відповідно до пункту 18 частини першої статті 106 Конституції України Президент України очолює Раду національної безпеки і оборони України.
Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про Раду національної безпеки і оборони України» функції, структура та штатна чисельність Апарату Ради національної безпеки і оборони України визначаються Президентом України.
Указом Президента України від 15 квітня 2014 року № 406 "Питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України" змінено граничну чисельність працівників Апарату Ради та затверджено нову структуру Апарату Ради національної безпеки і оборони України, якою передбачене функціонування в Апараті Ради замість юридичного відділу - юридичного сектору.
З метою реалізації положень вказаного Указу ПрезидентаУкраїни Секретар Ради, керуючись підпунктами 10 та 13 пункту 7 Положення про Апарат Ради національної безпеки і оборони України, яке затверджене Указом Президента України від 14 жовтня 2005 року 1446/2005 «Питання Апарату Ради національної безпеки і оборони України» (якими чітко встановлено, що Секретар Ради затверджує в установленому порядку штатний розпис, призначає на посади та звільняє з посад працівників Апарату Ради), та на підставі статей 40, 42, 43, 492, 494 Кодексу законів про працю України у зв'язку з організаційно-штатними змінами Апарату Ради з метою вирішення питання щодо перепризначення працівників, розпорядженням Секретаря РНБО України від 23 квітня 2014 р. № 6/2014 утворено робочу групу з питань вивільнення працівників Апарату Ради, що підлягають скороченню, та штатної розстановки тих працівників, які залишаються (далі - робоча група).
На підставі узгоджених пропозицій, підготовлених робочою групою, позивачеві було запропоновано продовжити роботу в Апараті Ради на іншій посаді, що відповідала його кваліфікації та досвіду роботи, проте, він відмовився від переведення на запропоновану посаду державного експерта юридичного сектору у новій структурі Апарату Ради (пропозиція від 19.05.2014р.).
Після призначення працівників на посади передбачені новим штатним розписом та з метою встановлення їм надбавок за високі досягнення у праці, які передбачені підпунктом 1 "в" пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", враховуючи обсяги фонду заробітної плати Апарату, пропозиції керівників структурних підрозділів у формі службових записок, підготовлених відповідно до розділу 12 Положення про встановлення та виплату надбавок і доплат, преміювання та надання матеріальної допомоги працівникам Апарату Ради національної безпеки і оборони України, що затверджене розпорядженням Секретаря РНБО України від 21.06.2011 № 65/2011, робочою групою опрацьовано пропозиції та запропоновано Секретарю Ради проект розпорядження про нарахування надбавок за високі досягнення у праці.
Крім того, з метою ухвалення Секретарем Ради обґрунтованого, розсудливого та неупередженого рішення, питання встановлення позивачу надбавок за високі досягнення у праці, які передбачені підпунктом 1 "в" пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 9 березня 2006 р. № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів", з огляду на відсутність в Апараті Ради такого структурного підрозділу, як юридичний відділ, також розглядалось безпосередньо на засіданні робочої групи.
Судом встановлено, що робочою групою, під час розгляду питання про формування переліку працівників, яким нараховуватиметься надбавка за високі досягнення у праці та надбавки за безпосереднє розроблення проектів нормативно-правових актів, проведення їх експертизи, було ухвалено не включати позивача до такого переліку.
Підставами для цього рішення було те, що:
- надбавка за високі досягнення у праці встановлюється керівним працівникам і спеціалістам відділів, інших структурних підрозділів, які безпосередньо займаються розробленням проектів нормативно-правових актів, проводять експертизу проектів таких актів (якщо положеннями про підрозділи передбачено виконання такої роботи);
- позивачем у період з 05.05.2014 по 18.07.2014 не опрацьовано жодного документу, що підтверджується службовою запискою Шутого Є.А. - заступника завідувача юридичного відділу та довідкою Апарату Ради №2035/11-5-1 від 05.12.2014р., які наявні в матеріалах справи.
Таким чином, на підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваного Розпорядження від 21.05.2014р. №281/2014-к «Про встановлення надбавок за високі досягнення у праці» в частині щодо визнання таким, що втратило чинність, розпорядження Секретаря Ради національної безпеки і оборони України від 23.01.2014р. №11/2014-к, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (встановлення надбавки); неупереджено; добросовісно; розсудливо та з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
Щодо позовних вимог про визнання дії відповідача щодо запровадження нових умов оплати праці, зокрема позбавлення позивача надбавки за високі досягнення в праці незаконними; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок заробітної плати з урахуванням невиплаченої надбавки за високі досягнення у праці з урахуванням надбавок за ранг державного службовця та вислуги років за період з 21.05.2014р. по 18.07.2014р.; стягнення з відповідача недоплаченої заробітної плати на користь позивача у сумі 4014,78грн., суд зазначає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки є похідними вимогами від первинних.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя В.В. Амельохін