30 січня 2015 року 14год. 10 хв. м. Одеса Справа № 815/6873/14
Одеський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Іванова Е.А. секретар Сакара М.М.
за участю представників: позивача Корміч С.В. відповідача Дімова В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Юг» до Головного управління ДФС в Одеській області про скасування наказу, податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Термінал-Юг» (далі - ТОВ «Термінал-Юг») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) в якому позивач з урахуванням уточнень на позов просить суд скасувати наказ ГУ ДФС в Одеській області №669 від 10.06.2014 року «Про проведення планової виїзної перевірки»; визнати протиправними дії ГУ ДФС в Одеській області щодо проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Термінал-Юг», внаслідок якої складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Термінал-Юг» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.06.2011 року по 31.05.2014 року» №31/15-32-22-07-18/33509121 від 19.08.2014 року; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 08.09.2014 року №0000252207 та від 08.09.2014 року №0000262207.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Термінал-Юг» не погоджується з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, оскільки вони були прийнятті на підставі акту «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Термінал-Юг» дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи з 01.06.2011 року по 31.05.2014 року» №31/15-32-22-07-18/33509121 від 19.08.2014 року оскільки вважає протиправними дії ДФС в Одеській області щодо призначення й проведення податкової перевірки та складення акту. Підставою для проведення перевірки стало прийняття наказу ДФС в Одеській області №669 від 10.06.2014 року по проведенню перевірки ТОВ «Термінал-Юг» на виконання вимог п.2 ст. 346 Митного кодексу України та у відповідності до плану-графіку проведення планових документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2014 року. Проте в порушення п.п. 4-5 ст. 346 Митного кодексу України, п. 77.5 Податкового кодексу України планова перевірка ТОВ «Термінал-Юг» органами Міндоходів України була проведена двічі протягом ІІ-ІІІ кварталів 2014 року. Так в період з 10.06.2014 року по 01.07.2014 року ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області була проведена також планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Термінал-Юг» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року за результатами якої складений акт «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Термінал-Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 31.12.2013 року» №000085/15-32-22-05/33509121 від 07.07.2014 року. Таким чином, позивач вважає, що проведення планової виїзної перевірки за наказом №669 від 10.06.2014 року суперечить діючому законодавству та те, що ГУ Міндоходів в Одеській області безпідставно прийняло наказ про проведення перевірки, оскільки законодавством не передбачено право органів Мівндоходів двічі на рік проводити планові виїзні перевірки платників податків. Також ТОВ «Термінал-Юг» не згодне з висновками акту перевірки щодо заниження рівня митної вартості товарів, які були імпортовані ТОВ «Термінал-Юг» в Україну. Та зазначає, що за думкою перевіряючих ТОВ «Термінал-Юг» була занижена митна вартість товарів, оскільки підприємство повинно було включити в митну вартість товарів загальну вартість транспортних витрат відповідно до документів (актів виконаних робіт), отриманих від підприємств - перевізників. Проте ці висновки не відповідають ані діючому законодавству України, ані фактичним обставинам, ані документам які були надані контролюючим органом під час митного оформлення товарів в режимі імпорту. Згідно укладених контрактів на поставку імпортних товарів, умовами постачання товарів були EXW та FCA - склади постачальників (продавців) за межами України згідно Інкотермс 2010. Відповідно до цих умов постачання, вартість транспортування товарів до покупця не входить до ціни товару, покупець отримує товар на складі постачальника. Таким чином, транспортування товарів від постачальника до покупця (Україна) здійснювалось за рахунок ТОВ «Термінал-Юг» . Згідно укладеного договору від 23.01.2008 року, послуги з транспортно-експедиційного обслуговування надавалися ТОВ «Термінал-Юг» ТОВ «МІРТЄК». Під час митного оформлення товарів, ТОВ «Термінал-Юг» надавало митним органам разом з митними вантажними деклараціями документи, які підтверджували вартість транспортування вантажу до кордону України, у тому числі довідки про транспортні витрати, які надавались ТОВ «МІРТЄК». Акти виконаних робіт, які надані перевіряючим під час проведення перевірки, є актами, що підтверджують надання ТОВ «Термінал-Юг» послуг ТОВ «МІРТЄК» за договором по транспортно-експедиційному обслуговуванню від 23.01.2008 року, згідно якого ТОВ «МІРТЄК» зобов'язується надавати ТОВ «Термінал-Юг» транспортно-експедиційні послуги по перевезенню експортно-імпортних вантажів. Контролюючим органом була включена до складу митної вартості товарів загальна вартість перевезення від місця передачі товарів від продавця перевізнику до місця передачі товарів перевізником покупцю (ТОВ «Термінал-Юг»). Це суперечить наданим до перевірки документам, із яких слідує, що товар після перетину митної території України також транспортувався і по її території, що відповідно було включено до вартості послуг по транспортуванню. Вартість цих послуг загальної сумою визначена в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписувалися між ТОВ «Термінал-Юг» та ТОВ «МІРТЄК» (транспортний експедитор). Пункти перетину митного кордону України вказані в CMR на перевезення товарів. Проте ці документи також не прийнятті до уваги під час перевірки. Таким чином ТОВ «Термінал-Юг» вважає, що п. 190.1, ст. 190 ПК України, ст. 264, ст. 267 МК України не порушувались, а тому просить задовольнити позов в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні та надав письмові заперечення проти позову які мотивовані тим, що відповідно до п.1, ст. 346 МК України документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного органу доходів і зборів з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом. Таким чином, підстави та порядок проведення перевірок відносно повноти справляння податку на додану вартість у разі переміщення товарів через митний кордон України визначається виключно МКУ та проводяться фахівцями митного органу. До того ж, плани - графіки проведення планових перевірок митним органом, є відмінними за своїми об'єктами, підставами та порядком проведення від перевірок, які плануються податковим органом. Дані обставини вбачаються зі вступних частин актів від 19.08.2014 року №31 (митний орган) та від 07.07.2014 року №000085 (податковий орган). Акт від 19.08.2014 року №31 - з питань дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, перевірка проводилась на підставі ч.2, ст. 346 МК України, висновки базуються на порушенні вимог МКУ. Стаття 190 ПКУ лише дає визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України та є відсильною нормою до МКУ, який встановлює складові відповідної бази оподаткування. Акт від 07.07.2014 року №000085 - з питань дотримання вимог податкового законодавства, перевірка проводилась відповідно до ст. 77 ПКУ, висновки базуються на порушенні вимог ПКУ. Таким чином, перевірки платника податків, які були проведенні митним та податковим органом, не є тотожними, розрізняються за підставами, порядком проведення. В зв'язку з чим відповідач вважає, що оспорювати законність винесення наказу на проведення перевірки, є помилковим. Стосовно правомірності та повноти відображення суб'єктом господарювання сум податку на додану вартість по наданим до перевірки актом виконаних робіт, суми по яким включаються до митних декларацій, зазначає наступне. З наданих до перевірки актів виконаних робіт, які були складені ТОВ «МІРТЄК» на адресу позивача, не вбачається можливим виділити суму податку на додану вартість, яка була сплачена позивачем на адресу ТОВ «МІРТЄК» за транспортування товару за межами території України до місця ввезення на митну територію України із загальної суми податку на додану вартість, яка була сплачена позивачем по всім актам виконаних робіт, на виконання договору про транспортне - експедиційне обслуговування. Суми податку на додану вартість в усіх актах виконаних робіт були зазначені однією позицією, без розмежування надання послуг за межами території України та окремо по території України. В даному випадку суми податку на додану вартість в актах виконаних робіт, повинні були бути виділенні окремими рядками, для можливості достовірного встановлення суми податку на додану вартість, яка може бути включена до ціни товару, відповідно до ч.5, п. 10, ст. 58 МКУ. Окрім цього, відповідно до п. 8 Постанови КМУ від 20.12.2006 року №1766 «Про затвердження порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», для підтвердження транспортних витрат, які відповідно до МК України включаються до ціни товару, декларант зобов'язаний подати договір (контракт) про перевезення, транспортні та страхові документи, а також: або рахунок-фактуру від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; або банківські платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; або довідку підприємства-перевізника, що здійснило перевезення, яка містить реквізити товаротранспортного документа, відомості про маршрут перевезення, розмір плати за надання транспортно-експедиційних послуг та підписи керівника і головного бухгалтера такого підприємства; або калькуляцію транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. З введенням в дію МКУ, Порядок №1766 втратив чинність, а Наказом Мінфіна України від 24.05.2012 року №599, було затверджено форми декларації митної вартості та правил їх заповнення. Згідно п. 1.10 Правил декларант або уповноважена ним особа самостійно заповнює всі графи ВМД відповідно до порядку їх заповнення. У графі 20 Правил заповнення ВМД зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Згідно частини 2, статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Проте довідки, які були надані позивачем до митного оформлення товару, не відповідають вимог Порядку, оскільки в них відсутні реквізити товаротранспортних документів, на підставі яких здійснювалось перевезення товарів. У зв'язку з цим на підставі вказаних довідок не можливо здійснити ідентифікацію наданої перевізником послуги з перевезення вантажу по відповідній ВМД. Разом з тим довідки, видані підприємствами - перевізниками після 01.06.2012 року не можуть слугувати належними документами, на підставі яких має проводитись визначення вартості витрат до пункту перетину митного кордону України під час здійснення митного оформлення товарів, оскільки такі довідки про транспорті витрати, надані позивачем під час митного оформлення, не віднесені до документів, які підтверджують витрати на транспортування.
Вислухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши наявні у справі докази, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що ГУ Міндоходів в Одеській області була проведена планова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Термінал-Юг» з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.06.2011 року по 31.05.2014 року.
За результатами перевірки ГУ Міндоходів в Одеській області був складений акт від 19.08.2014 року №31/15-32-22-07-18/33509129, яким встановлено порушення позивачем п. 190.1, ст. 190 ПК України, ст. 264, ст. 267 МК України в частині заниження рівня митної вартості товарів, які не підтвердженні наявними первинними документами та бухгалтерським обліком, що призвело до заниження податкового зобов'язання за період з 01.06.2011 року по 31.05.2014 року на загальну суму 206657,69 грн., у тому числі ПДВ у сумі 166796,19 грн., ввізне мито у сумі 39861,50 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету України.
З вказаним актом позивач не погодився та подав на нього зауваження вих..№445 (т. 1, а.с.65-71), які були розглянуті та зроблений висновок від 03.09.2014 року №1833/10/15-32-22-07-10 згідно якого з урахуванням розгляду заперечень донарахування по акту перевірки №31/15-32-22-07-18/33509129 від 19.08.2014 року складають в частині заниження рівня митної вартості товарів, які не підтвердженні наявними первинними документами та бухгалтерським обліком, що призвело до заниження податкового зобов'язання за період з 01.06.2011 року по 31.05.2014 року на загальну суму 205067,23 грн., у тому числі ПДВ у сумі 165548,45 грн., ввізне мито у сумі 39518,78 грн. (т.1, а.с. 72-81).
На підставі вказаного акту ГУ Міндоходів в Одеській області були винесені податкові повідомлення-рішення від 08.09.2014 року №0000252207, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання у загальній сумі 49398,48 грн., в тому числі 39518,78 основного зобов'язання та 9879,70 за штрафними санкціями, та податкове повідомлення-рішення від 08.09.2014 року №0000262207, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання у загальній сумі 248322,68 грн., в тому числі 165548,45 грн. основного зобов'язання та 82774,23 грн. за штрафними санкціями.
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями рішеннями ТОВ «Термінал-Юг» подало скаргу до ДФС України (вих..№454 від 23.09.2014 року) (т.1, а.с. 84-90) яка рішенням ДФС України від 21.11.2014 року №7196/6/99-99-10-01-06-15 була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т.1, а.с. 92-96).
Щодо позовних вимог позивача скасувати наказ ГУ Міндоходів в Одеській області №669 від 10.06.2014 року «Про проведення планової виїзної документальної переревірки» та визнання протиправними дій ГУ Міндоходів в Одеській області щодо якої складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Термінал - Юг» з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.06.2011 року по 31.05.2014 року» №31/15-32-2-07-18/33009121 від 19.08.2014 року, то суд зазначає наступне.
Згідно ст. 3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 3 Митного кодексу України при здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно норми законів України та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, чинні на день прийняття митної декларації органом доходів і зборів України.
Відповдіно до п.1, ст. 346 Митного кодексу України документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного органу доходів і зборів з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.
Таким чином, підстави та порядок проведення перевірок відносно повноти справляння податку на додану вартість у разі переміщення товарів через митний кордон України визначаються виключно МКУ та провадяться фахівцями митного органу.
Згідно пунктів 2-5 ст. 346 Митного кодексу України документальною плановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка передбачена в плані-графіку органу доходів і зборів та проводиться за місцезнаходженням підприємства, що перевіряється. У разі відсутності на підприємстві належних умов для роботи посадових осіб органу доходів і зборів перевірка такого підприємства, за згодою його керівника, може проводитися у приміщенні органу доходів і зборів.
Проведення документальних планових виїзних перевірок здійснюється органами доходів і зборів на підставі квартальних планів, які формуються ними самостійно, виходячи з результатів аналізу зовнішньоекономічних операцій підприємств із застосуванням системи управління ризиками. Порядок планування органами доходів і зборів виїзних перевірок визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Документальна планова виїзна перевірка одного й того самого підприємства може проводитися не частіше одного разу на 12 місяців, а підприємства, яке отримало статус уповноваженого економічного оператора, - не частіше одного разу на 30 місяців.
У разі планування митними та іншими контролюючими органами проведення планової виїзної перевірки одного й того самого підприємства така перевірка проводиться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення планових виїзних перевірок центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, визначається Кабінетом Міністрів України. Слід зазначити, що на цей час Кабінет Міністрів України вказаний порядок не визначив.
Відповдіно до п. 77.1, ст. 77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
Згідно з п. 77.2, ст. 77 ПК України до плану-графіка проведення документальних планових перевірок відбираються платники податків, які мають ризик щодо несплати податків та зборів, невиконання іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи.
Періодичність проведення документальних планових перевірок платників податків визначається залежно від ступеня ризику в діяльності таких платників податків, який поділяється на високий, середній та незначний. Платники податків з незначним ступенем ризику включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.
Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Платники податків - юридичні особи, що відповідають критеріям, визначеним пунктом 154.6 статті 154, та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки. Зазначена норма не поширюється на таких платників податків у разі порушення ними статей 45, 49, 50, 51, 57 цього Кодексу.
Згідно п. 77.5, ст. 77 ПК України у разі планування перевірок одного й того самого платника податків контролюючими органами та органами державного фінансового контролю у звітному періоді такі перевірки проводяться зазначеними органами одночасно. Порядок координації проведення таких перевірок та залучення до перевірок інших органів, передбачених законом, визначається Кабінетом Міністрів України. Слід зазначити, що на цей час Кабінет Міністрів України вказаний порядок не визначив.
Плани графіки проведення планових перевірок митним органом, є відмінними за своїми об'єктами, підставами та порядком проведення, від перевірок, які плануються податковим органом.
Дані обставини вбачаються зі вступних частин актів №31/15-32-2-07-18/33009121 від 19.08.2014 року (митний орган) та №000085/15-32-22-05/33509121 від 07.07.2014 року (податковий орган).
Так судом встановлено, що акт №31/15-32-2-07-18/33009121 від 19.08.2014 року складений на підставі проведення планової документальної виїзної перевірки ТОВ «Термінал-Юг» з питань дотримання законодавства України з питань державної митної справи та на підставі ч. 2, ст. 346 Митного кодексу України, висновки акту базуються на порушенні вимог МКУ, а стаття 190 ПК України лише дає визначення бази оподаткування для товарів, які ввозяться на митну територію України та є відсильною нормою до МКУ, який встановлює складові відповідної бази оподаткування.
Акт №000085/15-32-22-05/33509121 від 07.07.2014 року складений на підставі проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Термінал-Юг» з питань дотримання вимог податкового законодавства та на підставі ст. 77 ПК України, висновки базуються на порушенні вимог ПКУ.
Таким чином перевірки платника податків ТОВ «Термінал-Юг», які були проведенні митним та податковим органом, не є тотожними, розрізняються за підставами та порядком проведення.
Також суд звертає увагу на те, що позивач не скористався правом не допуску посадових осіб органу Міндоходів до перевірок встановлений ПКУ та перевіряючи були допущенні до проведення обох перевірок.
Враховуючи вищевикладене суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині скасування наказу ГУ Міндоходів в Одеській області №669 від 10.06.2014 року «Про проведення планової виїзної документальної перевірки» та визнання протиправними дій ГУ Міндоходів в Одеській області щодо якої складено акт «Про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Термінал - Юг» з питань дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.06.2011 року по 31.05.2014 року» №31/15-32-2-07-18/33009121 від 19.08.2014 року задовленню не підлягають.
Щодо позовної вимоги позивача визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ Міндоходів в Одеській області від 08.09.2014 року №0000252207 та №0000262207, то суд зазначає наступне.
Спірні податкові повідомлення-рішення базуються на викладених в акті перевірки висновках відповідача про порушення позивачем: п.190.1 ст.190 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (із змінами і доповненнями); статті 264, статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 №92-ІV, статті 52, статті 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VІ (зі змінами і доповненнями) в частині заниження рівня митної вартості товарів, які не підтверджені наявними первинними документами та бухгалтерським обліком, що призвело до заниження податкового зобов'язання за період з 01.06.2011 по 31.05.2014 на загальну суму 205067,23 грн., у тому числі: ПДВ - 165548,45 грн., ввізне мито - 39518,78 грн., які підлягають перерахуванню до Державного бюджету України.
Як зазначено в акті перевірки за перевіряємий період ТОВ «Термінал-Юг» здійснено митне оформлення товарів в зоні діяльності Південної митниці Міндоходів за 135 митними деклараціями (далі - МД), в тому числі митному режимі:
- імпорт (ІМ-40) - за 133 МД, загальною вагою 1223651,8 кг. на загальну суму 22057939,80 грн.;
- в режимі ТР 21 - за 2 МД.
Робочою групою проведено аналіз діяльності ТОВ «Термінал-Юг» та встановлено, що ввезення товарів на митну територію України здійснювалось, як за 40 зовнішньоекономічними контрактами з 27 іноземними компаніями. Найбільші обсяги імпортованих товарів на митну територію України ввезено за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними з наступними іноземними компаніями: FINEBORG SALES LIMITED, Hong Kong, China, за зовнішньоекономічними контрактами: №FS-TY-01-12 від 14.12.2012 року, №FS-TY-01-13 від 16.05.2013 року, №FS-TY-02-13 від 06.06.2013 року, №FS-TY-02-13 від 12.06.2013 року, №FS-TY-03-13 від 04.09.2013 року, №FS-TY-04-13 від 11.07.2013 року, №FS-TY-05-13 від 15.08.2013 року, №FS-TY-06-13 від 02.09.2013 року, №FS-TY-01-14 від 03.01.2014 року; ESE (Expert, Deutschland) GMBH, Germany: №ТЕ/09 від 19.09.2011 року, №ТЕ/17 від 03.07.2012 року; H&N GmbH, Germany: №1 від 15.01.2013 року, № RЕ 20 від 20.09.2011 року, №RE від 01.02.2012 року; ООО «АЙ-ПЛАСТ», Російська Федерація: №IP/TU-1/285 від 27.05.2013 року; ASTERIX SHIPPING SL, Anguilla, British West Indies: №1/01 від 19.01.2012 року.
За період з 01.06.2011 року по 31.05.2014 року Південною Митницею Міндоходів оформлено в режимі «імпорт» (ІМ 40) товарів за 133 МД, які надійшли на адресу ТОВ «Термінал-Юг» на умовах поставки CIF - 16 МД, СІР - 5 МД, DDU - 7 МД, FCA - 22 МД, EXW - 68МД, FOB - 14 МД.
Судом встановлено, що ТОВ «Термінал-Юг» укладались контракти (договори) про надання транспортно-експедиційних послуг у міжнародному сполученні.
Основним перевізником за перевіряємий період виступала компанія ТОВ «МІРТЄК», договір від 23.08.2008 року б/н, згідно якого ТОВ «МІРТЄК» зобов'язується надати транспортно-експедиційні послуги автомобільним транспортом, пов'язані із перевезенням вантажу до пункту призначення, згідно заявки ТОВ «Термінал - Юг», укладати від свого імені один або декілька договорів на перевезення вантажів за винагороду та за рахунок замовника.
В пункті 3.1 Акту перевірки зазначено, що робочою групою з проведення перевірки встановлено, що за ВМД від 11.06.2011 року №500050001/2011/0077656 ТОВ «Термінал - Юг» імпортувало на митну територію України товар за кодом згідно УКТ ЗЕД: « 4418901000». Товари ввозились в Україну з Німеччини на умовах поставки «EXW - Bremen» автомобільним транспортом (номер АА3956КЕ/АА5288ХР), вага нетто товару 9704 кг.. Міжнародне автомобільне перевезення вантажу здійснено за автомобільною накладною СМR №0096645 від 25.05.2011 року.
Митну вартість у розмірі 247003,92 грн. визначено митним органом за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), при цьому за даною ВМД сплачено митних платежів в розмірі 49400,78 грн., у тому числі ПДВ 49400,78 грн., ввізне мито 0 грн. (ставка ввізного мита - 0%).
За даною ВМД заявлено транспортні витрати у розмірі 5000 грн.
При опрацюванні первинних документів бухгалтерського обліку ТОВ «Термінал-Юг» робочою групою з проведення перевірки виявлено акт виконаних робіт від 14.06.2011 року №ОУ-0000084, згідно з яким ТОВ «МІРТЄК» надано ТОВ «Термінал-Юг» транспортно-експедиційні послуги автомобільним транспортом на загальну суму 6000 грн.. Витрати на транспортування товару за межами митної території України до місця ввезення на митну територію України не зазначені. Факти здійснення оплати вищевказаних сум замовником послуг TOB "Термінал-Юг" підтверджуються виписками з розрахункового рахунку товариства.
Відповідно до ст.ст. 264, 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 року №92-ІV чинного на момент здійснення митного оформлення, відомості на підставі яких декларантом визначено та заявлено (задекларовано) митну вартість товарів, повинні базуватися на об'єктивних даних, що підлягають обчисленню та перевірці відповідно до вимог Митного кодексу України. До митної вартості включаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України та пов'язані з цим витрати на навантаження, розвантаження, обробку та витрати на страхування товарів.
Отже в ході перевірки робоча група дійшла висновку, що при митному оформленні товару за ВМД від 11.06.2011 року №500050001/2011/007656 ТОВ «Термінал - Юг» заявлено недостовірні дані щодо розміру транспортних витрат на доставку товару, що призвело до заниження митної вартості товару на суму 1000 грн., сплачену ТОВ «Термінал-Юг» за актом виконаних робіт від 14.06.2011 року №ОУ-0000084.
Крім того в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Термінал-Юг» порушено вимоги п. 190.1, ст. 190 ПК України.
В зв'язку з чим зроблений висновок, що, митна вартість вищевказаного товару становить 248003,92 грн. при цьому повинно бути сплачено митних платежів у розмірі 49600,78 грн., у тому числі ПДВ у сумі 49600,78 грн., мито 0 грн. Таким чином, ТОВ «Термінал-Юг» повинно бути визначене додаткове податкове зобов'язання в розмірі 200 грн., у тому числі ПВД у сумі 200 грн., по ввізному миту 0 грн.
Отже, в порушення ст. 264, ст. 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 року №92-ІV ТОВ «Термінал-Юг» заявлено недостовірні дані про митну вартість товарів, які не підтверджені наявними первинними документами та бухгалтерським обліком.
Аналогічні випадки не підтвердження наявними первинними документами та бухгалтерським обліком ТОВ «Термінал-Юг» розміру транспортних витрат на доставку товару, заявлених при митному оформленні товарів, встановлено за наступними митними деклараціями: від 17.06.2011 року №500050001/2011/007963, від 20.09.2011 року №500050001/2011/012735, від 20.09.2011 року №500050001/2011/012736, від 20.10.2011 року №209020001/2011/001981, від 15.11.2011 року №209020001/2011/002185, від 28.11.2011 року №500050001/2011/016335, від 07.12.2011 року №500050001/2011/016906, від 28.12.2011 року №209020001/2011/002552, від 05.01.2012 року №209020001/2012/000003, від 29.02.2012 року №500050000/2012/002889, від 05.03.2012 року №500050000/2012/003420, від 30.05.2012 року №500050000/2012/012736.
Робочою групою з проведення перевірки також встановлено факт не підтвердження наявними первинними документами та бухгалтерським обліком ТОВ «Термінал - Юг» достовірності заявленого розміру транспортних витрат на доставку товару після набрання чинності МК України від 13.03.2012 року №4495-VІ, чим порушено вимоги ст. 52, ст. 58 МК України від 13.03.2012 року №4495-VІ в частині надання органові доходів і зборів недостовірних даних при визначені митної вартості товарів під час декларування товарів за такими митними деклараціями: від 05.06.2012 року №500060001/2012/000310, від 14.06.2012 року №500060001/2012/001482, від 20.06.2012 року №209020001/2012/001311, від 12.07.2012 року №500060001/2012/004529, від 18.07.2012 року №500050000/2012/018057, від 01.08.2012 року №500060001/2012/006963, від 07.08.2012 року №500060001/2012/007564, від 02.10.2012 року №500060001/2012/014230, від 04.10.2012 року №500060001/2012/014500, від 10.10.2012 року №500060001/2012/015074, від 06.11.2012 року №500060001/2012/018208, від 04.01.2013 року №500060001/2013/000150, від 14.01.2013 року №500060001/2013/000891, від 14.01.2013 року №500060001/2013/000892, від 21.01.2013 року №500060001/2013/001781, від 21.01.2013 року №500060001/2013/001782, від 24.01.2013 року №500060804/2013/000933, від 28.01.2013 року №500060001/2013/002831, від 28.01.2013 року №500060001/2013/002811, від 29.01.2013 року №500060001/2013/002901, від 29.01.2013 року №500060001/2013/002899, від 31.01.2013 року №500060001/2013/003300, від 31.01.2013 року №500060001/2013/003303, від 31.01.2013 року №500060001/2013/003337, від 07.02.2013 року №500060001/2013/004129, від 30.04.2013 року №500060001/2013/017123, від 12.06.2013 року №500060001/2013/023327, від 16.07.2013 року №500060001/2013/029116, від 08.08.2013 року №500060001/2013/033706, від 12.09.2013 року №500060001/2013/039899, від 15.10.2013 року №500060001/2013/045327, від 19.10.2013 року №500060001/2013/046274, від 29.10.2013 року №500060001/2013/047780, від 20.11.2013 року №500060001/2013/051338, від 24.12.2013 року №500060001/2013/056688, від 24.12.2013 року №500060001/2013/056793, від 27.12.2013 року №500060001/2013/057499, від 21.01.2014 року №500060001/2014/001641, від 22.01.2014 року №500060001/2014/001821.
Також робочою групою з проведення перевірки встановлено, що ВМД від 03.09.2011 року №500050001/2011/011898 ТОВ «Термінал - Юг» імпортувало на митну територію України товар за кодом УКТ ЗЕД: « 8479100000». Товар завозився в Україну з Росії на умовах поставки «FCA Тула» автомобільним транспортом (номер ВН1954ЕА/ВН6202ХО), вага нетто 2000 кг.. Міжнародне автомобільне перевезення вантажу здійснено за автомобільною накладною CMR від 30.08.2012 року №55.
Митну вартість товару у розмірі 114363,98 грн. визначено митним органом за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), при цьому за даною ВМД сплачено митних платежів в розмірі 22872,80 грн., у тому числі ПДВ - 22872,80 грн., ввізне мито - 0 грн.. (ставка ввізного мита - 0 %).
За даною ВМД заявлено транспорті витрати у розмірі 6700 грн.
При опрацюванні первинних документів бухгалтерського обліку ТОВ «Термінал-Юг» робочою групою з проведення перевірки виявлено акт виконаних робіт від 05.09.2011 року №ОУ-0000119, згідно з яким ТОВ «МІРТЄК» надано ТОВ «Термінал-Юг» транспортно-експедиційні послуги автомобільним транспортом на загальну суму 11200 грн. Витрати на транспортування товару за межами митної території України до місця ввезення на митну територію України не зазначені.
Факти здійснення оплати вищевказаних сум замовником послуг ТОВ «Термінал - Юг» підтверджуються випискам з розрахункового рахунку Товариства.
Отже в ході перевірки робоча група дійшла висновку, що при митному оформленні товарів за ВМД від 09.09.2011 року №500050001/2011/11898 ТОВ «Терміна-Юг» заявлено недостовірні дані щодо розміру транспортних витрат на доставку товару, що призвело до заниження митної вартості товару на суму 4500 грн., сплачену Товариством за актом виконаних робіт від 05.09.2011 року №ОУ-0000119.
Крім того ТОВ «Термінал-Юг» порушено п. 190.1, ст. 190 ПК України.
Таким чином митна вартість вищевказаного товару становить 118863,98 грн., при цьому повинно бути сплачено митних платежів у розмірі 23772,80 грн., у тому числі ПДВ у сумі 23772,80 грн., мито - 0 грн. Таким чином ТОВ «Термінал-Юг» повинно бути визначене додаткове податкове зобов'язання в розмірі 900 грн. (у ому числі ПДВ у сумі 900 грн., по ввізному миту 0 грн.).
Аналогічні випадки не підтвердження наявними первинним документами та бухгалтерським обліком ТОВ «Термінал - Юг» розміру транспортних витрат на доставку товару, заявлених при митному оформленні товарів, встановлено за наступними митними деклараціями: від 03.09.2011 року №500050001/2011/011898, від 19.12.2011 року №500050001/2011/017620, від 20.12.2011 року №500050001/2011/017699, від 20.12.2011 року №500050001/2011/017697, від 21.12.2011 року №500050001/2011/017766, від 21.12.2011 року №500050001/2011/0177678, від 22.12.2011 року №500050001/2011/017874, від 24.12.2011 року №500050001/2011/017694.
Робочою групою з проведення перевірки також встановлено факт не підтвердження наявними первинними документами та бухгалтерським обліком ТОВ «Термінал - Юг» достовірності заявленого розміру транспортних витрат на доставку товару за митними деклараціями від 24.07.2012 року №500060001/2012/005942, від 28.08.2013 року №500060001/2013/020774, від 08.08.2013 року №500060001/2013/033706, встановленні після набрання чинності нового Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ в частині надання органові доходів і зборів недостовірних даних при визначені вартості товарів під час декларування товарів.
Проте суд не погоджується з вказаними висновками викладеними в акті перевірки з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно ст. 264 Митного кодексу України №92-ІV від 01.07.2002 року заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 267 Митного кодексу України №92-ІV від 01.07.2002 року митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: …5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню: б) витрати на транспортування після ввезення.
Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Згідно ст. 52 Митного кодексу України №4495-VІ від 13.03.2012 року заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України №4495-VІ від 13.03.2012 року у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Згідно ч. 4, ст. 58 Митного кодексу України №4495-VІ від 13.03.2012 року митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до ч.9, ст. 58 Митного кодексу України №4495-VІ від 13.03.2012 року розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Згідно ч. 10, ст. 58 Митного кодексу України №4495-VІ від 13.03.2012 року при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Відповідно до ч. 11, ст. 58 Митного кодексу України №4495-VІ від 13.03.2012 року при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню: 2) витрати на транспортування після ввезення.
Згідно ч. 21, ст. 58 Митного кодексу України №4495-VІ від 13.03.2012 року використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.
Відповідно до ст. 10 Митного кодексу України №4495-VІ від 13.03.2012 року межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, крім меж штучних островів, установок і споруд, створених у виключній (морській) економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України. Межі території зазначених островів, установок і споруд становлять митний кордон України.
Відповідно до п. 190.1, ст. 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.
При визначенні бази оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, перерахунок іноземної валюти у валюту України здійснюється за курсом валюти, визначеним відповідно до статті 391 цього Кодексу.
Як встановлено судом згідно укладених на поставку імпортованих товарів, умовами постачання товарів були EXW та FCA - склади постачальників (продавців) за межами України згідно Інкотермс 2010.
Суд зазначає, що термін EXW "франко-завод", відповідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС 2010 означає, що продавець виконує своє зобов'язання по постачанню, коли він передає товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві (заводі, фабриці, складі і т.п.). Зокрема, він не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, наданий покупцем, а також за митне очищення товару для ввезення, якщо не обумовлено інше, покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення. Таким чином, цей термін покладає на продавця мінімальні обов'язки. Він не застосовується, якщо покупець не в змозі здійснити сам або забезпечити виконання експортних формальностей. У цьому випадку повинен використовуватися термін FCA.
Термін FCA "франко-перевізник" відповідно офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС 2010 означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов'язання по поставці товару, який пройшов митне очищення для ввезення, з моменту передачі його в розпорядження перевізника в обумовленому пункті. При відсутності вказівки покупця про такий пункт, продавець має право визначити такий пункт сам серед низки подібних пунктів, де перевізник приймає товар у своє розпорядження.
Відповідно до цих умов постачання, варість транспортування товарів до покупця не входить до ціни товару, покупець отримує товар на складі постачальника.
Таким чином, транспортування товарів від постачальників до покупця (Україна) здійснювалось за рахунок ТОВ «Терміна-Юг» (покупець).
Згідно укладеного договору від 23.01.2008 року, послуги з транспортно-експедиційного обслуговування надавалися ТОВ «Термінал-Юг» ТОВ «МІРТЄК».
Під час митного оформлення товарів, вказаних в додатку №3 до акту перевірки, ТОВ «Термінал - Юг» надавало митним органам разом з митними вантажними деклараціями документи, які підтверджували вартість транспортування вантажу до кордону України, у тому числі довідки про транспортні витрати, які надавалися ТОВ «МІРТЄК» за кожним автомобілем.
Акти виконаних робіт, які були надані перевіряючим під час проведення перевірки, є актами, що підтверджують надання ТОВ «Термінал - Юг» послуг ТОВ «МІРТЄК» за договором по транспортно-експедиційному обслуговуванню від 23.01.2008 року, згідно якого ТОВ «МІРТЄК» зобов'язується надавати ТОВ «Термінал - Юг» послуги з транспортно-експедиційного обслуговування по перевезенню експортно-імпортних вантажів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1955-ІV від 01.07.2004 року у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору; перевізник - юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником; учасники транспортно-експедиторської діяльності - клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, об'єднання та спеціалізовані підприємства залізничного, авіаційного, автомобільного, річкового та морського транспорту, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.
Відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» №1955-ІV від 01.07.2004 року у разі залучення експедитором до виконання його зобов'язань за договором транспортного експедирування іншої особи у відносинах з нею експедитор може виступати від свого імені або від імені клієнта.
За договором транспортного експедирування експедитор може організувати перевезення за одним товарно-транспортним документом вантажів кількох різних клієнтів, які прямують з одного пункту відправлення та/чи в один пункт призначення, за умови, що експедитор виступає від імені усіх цих клієнтів як вантажовідправник та/чи вантажоодержувач.
платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.
У плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов'язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування.
Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Такими документами можуть бути, зокрема: міжнародна автомобільна накладна (CMR).
Факт надання послуги експедитором при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
Як встановлено судом, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), що були підписані між позивачем та ТОВ «МІРТЄК» дійсно не містять окремо інформацію про вартість послуг по транспортуванню товарів до місця ввезення на митну територію України, та вартість послуг по транспортуванню товарів після місця ввезення на митну територію України.
Проте суд зазначає, що вони і не повинні її містити, оскільки ТОВ «МІРТЄК» надавало позивачу не транспортні послуги з перевезення вантажів, а послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів.
Вказані акти містять інформацію про вартість експедиторських послуг, наданих ТОВ «МІРТЄК» позивачу (тобто плату експедитора у розумінні ст. 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність»), та вартість послуг з транспортування вантажів, які були придбані ТОВ «МІРТЄК» у інших осіб з метою виконання умов договору транспортного експедирування (тобто витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб у розумінні ст. 9 ЗУ «Про транспортно-експедиторську діяльність»).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999 № 996-XIV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання;назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. До первинних документів відносяться: видаткові накладні; акти виконаних робіт; платіжні доручення; касові ордери; платіжні квитанції і т.п. Всі ці документи складаються на бланках типових форм, містять данні про відповідну господарську операцію та підтверджують факт її здійснення.
Акт виконаних робіт (наданих послуг) є загальним первинним документом, який доводить факт здійснення господарської операції (зокрема виконання робіт (послуг) з перевезення вантажів) за її змістом (отримання, передача) та обсягом (кількісна та вартісна оцінка).
Як встановлено судом, акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), що були підписані між позивачем та ТОВ «МІРТЄК» містять всі обов'язкові реквізити, які повинні мати первинні облікові документи відповідно до ст. ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 року та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.195 року №88, а саме: назву документ (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як встановлено судом, та підтверджується матеріалами справи інформація щодо окремої вартості послуг по транспортуванню товарів до місця ввезення на митну територію України, та вартості послуг по транспортуванню товарів після місця ввезення на митну територію України, надавалась митним органам у вигляді довідок кожен раз при митному оформленні товарів та подання ВМД, та перевірялись їх посадовими особами та визначали митну вартість товару та розмір зборів та податків (до яких входить ввізне мито та ПДВ) без сплати яких випуск товару у вільний обіг не допускається.
Та суду не надано жодного доказу, що митний орган під час випуску товару у вільний обіг приймав згідно ст.. 55 МКУ рішення про коригування митної вартості товарів позивача через заниження митної вартості товару (складовою якого є витрати на його доставку до кордону України) або визначені митним органом обов'язкові платежі під час митного оформлення не були повністю сплачені до бюджету позивачем.
Проте як зазначає представник позивача вказані документи які містяться у митних справах перевіряючи до уваги не приймали під час проведення перевірки.
Як встановлено судом контролюючим органом була безпідставно включена до складу митної вартості товарів загальна вартість перевезення від місця передачі товарів від продавця - нерезидента перевізнику до місця передачі товарів перевізником покупцю в м. Одесі (ТОВ «Термінал - Юг»).
Тоді як з наданих до суду документів слідує, що товар після перетину митної території України також транспортувався і по її території, що відповідно було включено до вартості послуг по транспортуванню.
Вартість цих послуг загальною сумою визначена в актах здачі - прийняття робіт (надання послуг), які підписувались між позивачем та ТОВ «МІРТЄК» (транспортний експедитор), а пункти перетину митного кордону України вказані в CMR на перевезення товарів.
Та судом встановлено, що вказані документи не були враховані відповідачем під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
При цьому суд враховує, що на час проведення перевірки ТОВ «Термінал-Юг» відповідач який її проводив діяв як митний орган та Південна митниця Міндоходів, є також підрозділом того ж державного органу Міндоходів та зборів України, та мав можливість отримати від Південної митниці відомості на підставі яких даних митним органом визначалась вартість перевезення товарів та нараховувався ПДВ та мито, та цього зроблено не було.
Представник відповідача судовому засіданні не зміг спростувати дані обставини.
Суд враховує також і те, що відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Виходячи з вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, ці обставин повинен довести суб'єкт владних повноважень, який є відповідачем, оскільки саме з встановленням цих обставин пов'язана правомірність прийнятих рішень.
Таким чином податкові повідомлення-рішення від 08.09.2014 року №0000252207 та №0000262207 винесені без врахування усіх документів які надавались Південній митниці під час митного оформлення товарів та підлягають скасуванню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи те, що позивачем не порушувались п. 190.1 ст. 190 ПК України та ст. 264,267 Митного кодексу України від 11.07.2002 року №92-ІV та ст. 52, 58 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, та позивач надав митному органу під час митного оформлення товарів всі первинні документи, що підтверджують митну вартість товару на час такого оформлення, та зауважень до нього не було з боку Південної митниці Міндоходів, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ «Термінал - Юг» підлягають частковому задоволенню.
Керуючись, ст. ст. 2, 71, 158, 160, 163 КАС України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Юг» до Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області від 08.09.2014р. №0000252207 та №0000262207.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст..254КАС України.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів після отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.
Повний текст постанови виготовлений 04 лютого 2015 року.
Суддя Е.А.Іванов
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Термінал-Юг» до Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Міндоходів в Одеській області від 08.09.2014р. №0000252207 та №0000262207.
В решті позову відмовити.
04 лютого 2015 року