05 листопада 2014 року Справа № 808/6613/14 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сіпаки А.В.
при секретарі Горбовій І.С.
за участю:
представника позивача Адєлєва І.В.
представника відповідача Шавло Р.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сот Плюс»
до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про скасування податкового повідомлення - рішення
Позивач звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 15 квітня 2014 року № 0000732201.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі договору постачання №1108.1225.0016 від 21.12.2011 з ТОВ «МД Груп» та договору постачання №24.01 від 24.01.2012 з ТОВ «Торгівельна фірма «Барко» постачальниками виписані наступні податкові накладні: №10 від 07.02.2012 року від ТОВ «Торгівельна фірма «Барко» на суму 122 400 грн, у т.ч. ПДВ 20 400 грн.; №308 від 21.02.2012 року від ТОВ «МД Груп» на суму 584 000 грн, у т.ч. ПДВ 97 333,33 грн.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту перевіряємого періоду, що відповідає даним реєстру отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за вказані періоди.
Розрахунки між підприємствами за отриманий товар проведено у безготівковій формі. Станом на 31.12.2013р. заборгованості по контрагентам відсутні.
Позивачем було виконано усі вимоги чинного податкового законодавства. Вважає неправомірним посилання податкового органу на на наявність лише копій податкових накладних №10 від 07.02.2012 року та №308 від 21.02.2012 року, оскільки оригінали цих документів надавалися до перевірки наряду з копіями. Просить позов задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки порушення вимог діючого законодавства було допущено позивачем внаслідок завищення сум податкового кредиту, у зв'язку з ненаданням до перевірки податкових накладних по господарським взаємовідносинам з ТОВ «МДМ Груп» та ТОВ «Торгівельна фірма «Барко».
До перевірки не надані оригінали податкових накладних від постачальників ТОВ «МДМ Груп» №308 від 21.02.2012 на суму 548 000 грн. в т.ч. податок на додану вартість в сумі 97 333,3 грн. та ТОВ «Торгівельна фірма «Барко» №10 від 07.02.2012 на суму 122400 грн. в т.ч. податок на додану вартість в сумі 204000 грн. До перевірки на вимогу перевіряючого надані лише копії податкових накладних від постачальників ТОВ «МДМ Груп» №308 від 21.02.2012 ТОВ «Торгівельна фірма «Барко» №10 від 07.02.2012 року. Просить в задоволенні позову відмовити.
Проаналізувавши досліджені докази в сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з висновків акту Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області від 01.04.2014 року за № 44/08-29-22-01-08/36015137 "Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "Сот Плюс", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 по 31.12.2012. перевіркою встановлено порушення підприємством: п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 201.4, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, наказу від 25.11.2011 № 1492 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 117733 грн.
На підставі вказаного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 15 квітня 2014 року № 0000732201, яким ТОВ "Сот Плюс" збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 176599,50 грн., із них 117733 грн. основний платіж, штрафні (фінансові) санкції - 58866,50 грн.).
Суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, виходячи з наступного.
Так, згідно акту перевірки встановлено завищення позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість за лютий 2012 року на суму 117 733 грн. На думку податківців порушення виникло на підставі наступного.
Судом встановлено, що підприємством ТОВ «Сот Плюс», у періоді, що підлягав перевірці, було укладено договір постачання №1108.1225.0016 від 21.12.2011 з ТОВ «МД Груп» (Постачальник), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність товар (чавун переробний), а ТОВ «СОТ ПЛЮС» («Покупець») зобов'язується прийняти товар і здійснити розрахунки за нього. Крім того, у перевіряємий період ТОВ «СОТ ПЛЮС» уклало договір постачання №24.01 від 24.01.2012р. з ТОВ «Торгівельна фірма «Барко» (Постачальник), згідно якого Постачальник зобов'язується передати у власність товар (ферофосфор), а ТОВ «СОТ ПЛЮС» («Покупець») зобов'язується прийняти товар і здійснити розрахунки за нього.
На підставі вищезазначених договорів, постачальниками виписані наступні податкові накладні:
- №10 від 07.02.2012 року від ТОВ «Торгівельна фірма «Барко» на суму 122 400 грн, у т.ч. ПДВ 20 400 грн;
- №308 від 21.02.2012 року від ТОВ «МД Груп» на суму 584 000 грн, у т.ч. ПДВ 97 333,33 грн.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включені до податкового кредиту перевіряємого періоду.
У статті 198 ПК встановлено підстави, за яких у платника ПДВ виникає право на податковий кредит; визначено умови, дату, час та порядок його формування; визначено права і обов'язки платників податку в цій сфері податкових правовідносин; підстави, що унеможливлюють віднесення сплаченого (нарахованого) податку до податкового кредиту.
Зокрема, згідно із пунктом 198.1 цієї статті право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
За пунктом 198.2 зазначеної статті датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій цього пункту).
Згідно з пунктом 198.6 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Норми статті 201 ПК, до яких відсилають правила пункту 198.6 статті 198 цього Кодексу, регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. У цій нормі містяться обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкових накладних.
Так, у пункті 201.1 статті 201 ПК зазначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.
Згідно з пунктом 201.6 цієї статті податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
За пунктом 201.10 зазначеної статті податкова накладна надається платнику податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. За абзацом другим цього пункту продавець зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Реєстрі.
Абзаци третій-п'ятий зазначеного пункту регулюють питання підтвердження дати, часу і факту реєстрації продавцем податкової накладної. Зокрема, про внесення податкової накладної до Реєстру свідчить квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Дата і час, зафіксовані у такій квитанції, визнаються датою і часом надання продавцем податкової накладної до податкового органу.
Законом № 3609-V пункт 201.10 статті 201 ПК був доповнений новим абзацом, згідно з яким реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Реєстрі здійснюється не пізніше двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.
У наступному - сьомому - абзаці цього пункту передбачено право покупця звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Реєстру.
Абзацом восьмим пункту 201.10 статті 201 ПК покупцю товарів/послуг заборонено відносити суми ПДВ до податкового кредиту в разі відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг, податкових накладних у Реєстрі і зобов'язано покупця включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До такої заяви додаються копії документів, передбачених у цій статті, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів./послуг (абзац десятий пункту 201.10 статті 201 ПК).
Відповідно до підпункту 49.18.1 пункту 49.18. статті 48 ПК податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з пунктом 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246, цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників ПДВ - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, що містяться у Реєстрі.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи податкова накладна № 308 від 21.02.2012 та № 10 від 07.02.2012 були прийняті податковим ораном та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних № 3 та квитанцією № 1.
Враховуючи вищевикладене, позивачем було виконано вимоги чинного законодавства.
Окрім того, податковий орган не заперечує в акті перевірки факту здійснення господарських операцій, що відображені у податкових накладених.
Системний аналіз наведених податкових норм дає підстави дійти висновку, що платник податку має право на включення до податкового кредиту сум податку, сплачених ним за наслідками господарських операцій, дійсність та достовірність яких має підтверджуватися внесеними до Реєстру податковими накладними або іншими документами, встановленими ПК, що посвідчують право на віднесення сум податку до податкового кредиту. Це право вони мають незалежно від часу внесення платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних до Реєстру. Визначальним є факт підтвердження операцій податковими накладним і факт внесення їх до Реєстру в строки, встановлені законодавством: 1) відведені для складання та подання податкової звітності з ПДВ; 2) двадцять днів. В іншому випадку, без подання заяви на постачальника, який своєчасно не зареєстрував податкові накладні, платник податку - покупець товарів/послуг зобов'язаний включити суму податку, вказану в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000732201 від 15.04.2014 прийняте протиправно, у зв'язку з чим позовні вимоги про його скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, 186 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення, винесене Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області № 0000732201 від 15.04.2014.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сот Плюс» (код ЄДРПОУ 36015137) суму судового збору у розмірі 353 грн. 20 коп. (триста п'ятдесят три гривні двадцять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя А.В. Сіпака