05.02.2015 Справа № 920/2091/14
Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Тимченко О.О., розглянувши матеріали справи № 920/2091/14
за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,
м. Красний Луч, Луганська область
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,
АДРЕСА_1
про стягнення 33 529 грн. 27 коп.,
За участю представників сторін:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 33 529 грн. 27 коп., в тому числі 25 280 грн. 10 коп. заборгованості відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 10Кл/9К від 11.06.2013 року, 1 689 грн. 26 коп. пені відповідно до п. 8.2. договору, 2 528 грн. 01 коп. штрафу відповідно до п. 8.2. договору, 3 007 грн. 54 коп. інфляційних нарахувань, 1 024 грн. 36 коп. 3% річних.
Позивач в судове засідання не з'явився, але надіслав заяву (електронний лист) б/н від 16.01.2015 року, в якій повідомив суд, що позивач знаходиться в зоні АТО в зв'язку з чим не може прибути в судове засідання та просить суд розглядати справи без його участі за наявними матеріалами. Позовні вимоги позивач підтримує в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав.
Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі від 22.12.2014 року по справі № 920/2091/14 та ухвала від 12.01.2015 року, які були надіслана рекомендованою поштою на адресу відповідача зазначену в позовній заяві (Сумська область, Тростянецький район, с. Станова, вул. Лебединська буд. 28), повернута до суду з відміткою пошти: «за зазначеною адресою не проживає».
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1.
Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)» передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи
Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.
За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу за його юридичною адресою, про причини нез'явлення суду не повідомлено, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд встановив:
11.06.2013 року між сторонами було укладено договір поставки № 10КЛ/9К, за умовами якого позивач передає у власність відповідача товар, а останній приймає і оплачує товар на умовах договору.
Поставка товару відбувається партіями відповідно до специфікацій, що укладаються сторонами при кожній поставці (п. 1.2 договору).
Згідно зі специфікацією № 1 від 11.06.2013 року позивач зобов'язався поставити відповідачеві товар загальною суму 23 480 грн. 10 коп., а відповідно до специфікації № 2 від 11 06.2013 року на 1 800 грн. 00 коп.
Матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними № Кл-6 від 12.06.2013 року, № Кл-44 від 12.06.2013 року підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 25 280 грн. 10 коп. (а.с. 17-18).
Пунктом 3.1. договору визначено, що розрахунок за поставлений товар здійснюється відповідачем шляхом відстрочки платежу на 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту передачі товару.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не оплатив поставлений товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 25 280 грн. 10 коп.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статей 526, 629 Цивільного кодексу України, пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 25 280 грн. 10 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за поставлений товар, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Частиною 1 статті 530 цього ж Кодексу, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 25 280 грн. 10 коп. заборгованості за отриманий товар суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 8.2. договору у разів порушення термінів оплати товару, визначених договором, відповідач сплачує позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла на час прострочення, від суми несплаченого боргу за кожен день прострочення платежу та штраф у розмірі 10% від вартості боргу.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з поданим розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 1 689 грн. 26 коп. та штраф у сумі 2 528 грн. 01 коп.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно якого пеня не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ,- і позивачем це враховано при розрахунку пені.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 1689 грн. 26 коп. та штрафу у сумі 2 528 грн. 01 коп. є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Відповідно до поданого розрахунку, відповідачеві нараховано 3% річних у сумі 1 024 грн. 36 коп. та інфляційні збитки у сумі 3 007 грн. 54 коп.
Оскільки право позивача щодо стягнення 3% річних, інфляційних збитків передбачене ст. 625 Цивільного кодексу України, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 1 024 грн. 36 коп. 3% річних та 3 007 грн. 54 коп. інфляційних збитків.
З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати отриманого товару, позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 25 280 грн. 10 коп. заборгованості за поставлений товар, 1 689 грн. 26 коп. пені, 2 528 грн. 01 коп. штрафу, 1 024 грн. 36 коп. 3 % річних, 3 007 грн. 54 коп. інфляційних збитків.
Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) 25 280 грн. 10 коп. заборгованості за поставлений товар, 1 689 грн. 26 коп. пені, 2 528 грн. 01 коп. штрафу, 1 024 грн. 36 коп. 3 % річних, 3 007 грн. 54 коп. інфляційних збитків та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 05.02.2015 року.
Суддя С.В. Заєць