27 січня 2015 року Справа № 11439/14/876
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Гулида Р.М.,
суддів - Затолочного В.С., Улицького В.З.,
при секретарі судового засідання - Дутка І.С.,
за участю:
представника відповідача - Середяка Б.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТ- ЗАХІД - ЛОГІСТИК" до Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів Львівської області про скасування податкових повідомлень - рішень, -
ТОВ "ІСТ- ЗАХІД - ЛОГІСТИК" звернулося з позовом до ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів Львівської області про скасування податкових повідомлень - рішень від 31.07.2014 року №0000602200 та №0000612200.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що висновки контролюючого органу викладені в акті виїзної позапланової документальної перевірки ТзОВ "ІСТ- ЗАХІД - ЛОГІСТИК" від 22.07.2014 року №229/1520/35845487, не ґрунтуються на нормах законодавства, прийняті без належного вивчення всіх документів фінансово-господарської діяльності, норм законодавства та спростовуються первинними документами. Надані до перевірки документи свідчать про підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, а також про фактичне здійснення господарських операцій з контрагентами ПП "Ворк Супорт", ТзОВ "Нові технології ТПВ", ТзОВ "ТПК Груп", ТзОВ "Укрміксі", ПП "БК "Аструм", ТзОВ "ТП Суматра В", ПП "Г.П.С.". Факт здійснення господарських операцій підтверджується договорами, актами здачі - приймання робіт, податковими накладними, платіжними документами. Використання відповідачем при проведенні перевірки актів зустрічних звірок по контрагентах, як доказів безтоварності операцій, фіктивності вважає неправомірним у зв'язку з положеннями законодавства, які регламентують порядок проведення зустрічних звірок. Тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що підлягають до скасування.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, позов задоволено повністю.
Скасовано податкові повідомлення - рішення від 31.07.2014 року №0000602200 та №0000612200.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів Львівської області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального права, а допущена упереджена оцінка зібраних доказів та довільне трактування законодавства за текстом постанови, не відповідає фактичним обставинам справи, що і призвело до неправильного вирішення справи по суті позовних вимог.
Заслухавши доповідача - суддю Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити, мотивуючи це наступним.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Пустомитівському районі ГУ Міндоходів у Львівській області проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТзОВ "ІСТ - ЗАХІД - ЛОГІСТИК" з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ПП "Ворк Супорт", ТзОВ "Нові технології ТПВ", ТзОВ "ТПК Груп", ТзОВ "Укрміксі", ПП БК "Аструм", ТзОВ "Ірида Груп", ТзОВ "Діоніс Інвест", ТзОВ "НБГ", ТзОВ ТП "Суматра - В", ПП "Г.П.С." за період з 01.01.2012 року по 31.01.2014 року.
22.07.2014 року за результатами перевірки податковим органом складено акт №229/1520/35845487, встановлено порушення ТзОВ "ІСТ-ЗАХІД-ЛОГІСТИК": п.п.138.1.1 п. 138.1 п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, ТзОВ "ІСТ - Захід-Логістик", завищено витрати по собівартості придбаних та реалізованих товарів робіт (послуг), що призвело до заниження податку на прибуток на суму 249007,58 грн., а саме на вартість отриманих тмц/послуг у фірм, що мають ознаки "фіктивності", операції з якими визначені як "безтоварні"; п. 185.1. ст. 185. п. 186.1 ст. 186. п. 198.1. 198.6 ст. 198 ПК України ТзОВ "ІСТ - Захід - Логістик", завищено податковий кредит всього у сумі 297 919,15 грн..
На підставі зазначеного акта, апелянтом прийнято податкові повідомлення - рішення: №0000602200 від 31.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 373511,37 грн. та №0000612200 від 31.07.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 446878,73 грн..
Перевіривши правомірність висновків суду першої інстанції шляхом всебічного та об'єктивного дослідження матеріалів справи, колегія суддів не погодилась з такими виходячи з наступного.
Відповідно до положень п.п. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140. статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку;
Згідно п. 138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст.139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
За змістом п. 198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України.
Згідно п. 198.6. ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.95 №88 передбачено, що господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1. п.2.1 ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 за №168/704.
Згідно п.2.1 ст.2 даного Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Статтею 2 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (дачі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Відповідно до вимог п.3.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи на паперових носіях для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
З врахуванням вищезазначеного слід вказати, що основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.
Однак, надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення правочинів, що містять безтоварний характер. Через це, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту та валових витрат. Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.
Підпунктом 14.1.231. ст. 14 ПК України визначено, що розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
Відповідно до статті 3 Господарського Кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно ст. 55 ГК України, учасниками господарських відносин визнаються суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію, мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна.
До матеріалів справи ТОВ «ІСТ-Захід-Логістик» долучено договори з постачальниками та покупцями разом із додатками, акти виконаних робіт отриманих та наданих робіт/послуг, банківські виписки, регістри бухгалтерського обліку, податкові накладні. Відповідно до наданих документів, об'єктом господарських операцій були: друк та розноска листівок, рекламно-інформаційне обслуговування, послуги моніторингу рухомих об'єктів.
В ході проведення перевірки та до матеріалів справи ТОВ «ІСТ-Захід-Логістик» не представлено: наказів по підприємству для необхідності проведення рекламних компаній: належним чином оформлених актів про проведення рекламних компаній, у представлених актах не відображено: яким чином здійснювався розрахунок вартості рекламних компаній, місця проведення, об'єкти розміщень рекламних компаній, чи використовувалася спеціальна техніка для розміщення реклами.
Пунктом 1 статті 16 Закону України «Про рекламу» передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, в порядку встановленому цими органами на підставі типових правил (2067-2003-п), що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про рекламу» розміщення внутрішньої реклами погоджується лише з власником місця її розташування або з уповноваженою ним особою. Відтак, позивачем до перевірки не надано інформації щодо типу реклами, наявності дозволів на розміщення такої реклами.
До матеріалів справи позивачем долучено копії договорів, акти здачі-прийняття виконаних робіт, податкові накладні, макети рекламних листівок, однак відсутні відомості про кількість наявних на балансі транспортних засобів, основних та оборотних фондів, кількості працюючих, річного валового обороту та прибутків до і після рекламної кампанії.
Таким чином, долучені документи не спростовують висновків ДПІ по складеному акту про те, що ТОВ «ІСТ-Захід-Логістик» відображено в податковому та бухгалтерському обліку господарські операції, які фактично не відбувались, були безтоварними з контрагентами: ТОВ «Нові технології ТПВ», ТОВ «ТПК Груп», ТОВ «Укрміксі». ПП «БК Аструм», ПП «Г.П.С.», ТОВ «НБГ», ТОВ «Ірида Груп», ТОВ «Діоніс Інвест», ТОВ «ТП Суматра-В», ПП «Ворк Супорт» з наступних підстав.
Відповідно до долучених до матеріалів справи документів, предметом господарських операцій були: з ТОВ «Нові технології ТПВ» - друк та розноска листівок; з ТОВ «ТПК Груп» - рекламно-інформаційне обслуговування; з ТОВ «Укрміксі» - рекламно-інформаційне обслуговування, друк листівок; з ПП «БК Аструм» - друк та розноска листівок; з ПП «Г.П.С.» - послуги моніторингу рухомих об'єктів; з ТОВ «НБГ» - друк листівок; з ТОВ «Ірида Груп» - друк листівок; з ТОВ «Діоніс Інвест» - послуги моніторингу рухомих об'єктів; з ТОВ «ТП Суматра-В» - друк листівок; з ПП «Ворк Супорт» - послуги моніторингу рухомих об'єктів.
На підтвердження здійснення господарських операцій до матеріалів справи долучено акти приймання передачі проведених робіт, однак у вказаних актах не зазначено місця проведення реклами, методики розрахунку вартості проведення рекламних робіт, не вказано прізвищ виконавців чи відповідальних за проведення робіт. Зокрема, в акті здачі-прийняття робіт №3020 зазначено: «Друк рекламних листівок ф.А5, колір 4+4, папір, тираж 160900 шт., вартість робіт 48120грн.», без покликання на безпосереднього виконавця робіт щодо друку листівок та технологічного обладнання на якому таке продукувалось.
До матеріалів справи долучено звіти про виконану роботу з надання послуг моніторингу руху транспортних засобів, в яких не вказано яким чином вищевказані звіти підтверджують зв'язок господарських операцій підприємства з економічною доцільністю здійснення господарських операцій, тобто яким чином надання цих послуг впливає на економічний ефект господарської діяльності підприємства.
В окремих актах приймання-передачі робіт (надання послуг) зазначено вид послуг: «Доставка рекламних листівок офісам м. Чернівці, м. Львова, і т.д.», однак не зазначено жодної конкретної адреси доставки листівок, не вказано переліку найменувань отримувачів такої реклами (назви підприємств, фізичних осіб), тощо.
Відтак, з наведених вище документів не вбачається за можливе встановити, яким чином рекламні послуги вплинули на покращення роботи, або обрахувати економічний ефект від проведеної рекламної роботи. якого саме підприємства, установи чи організації - ?.
При цьому слід зазначити, що під час проведення перевірки отримано акти перевірок контрагентів з яких вбачається, що такими контрагентами не підтверджено реальності часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів в них та виробничо-складських приміщень, або іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, устаткування), які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської , економічної діяльності.
За матеріалами справи встановлено відсутність у ТОВ «ІСТ-Захід-Логістик» необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині, купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.
Таким чином стало очевидним, що представлені для перевірки первинні документи (видаткові накладні, податкові накладні, тощо) не можуть бути використані в якості підтвердження факту отримання товарів (робіт, послуг) від перелічених та вказаних у акті контрагентів.
Відповідно до практики Вищого адміністративного суду України (ухвала від 28.01.14 №К/9991/65099/12), за звичаями ділового обороту при здійсненні вибору суб'єктами господарювання контрагентів оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та надання гарантій їх виконання, наявність у постачальника необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.
Свідоцтво про державну реєстрацію та наявність реєстрації постачальника в органах податкової служби не характеризують підприємство в якості добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Отже, доказами прояву розумної обережності слугують не лише установчі документи та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. але й обґрунтування мотивів вибору контрагента, обставин укладення та виконання договорів, перевірка ділової репутації контрагента, повноважень осіб, що діють від імені підприємства.
Враховуючи принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин, останній не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатись на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.
У разі недобросовісності контрагентів покупець несе певний ризик не лише невиконання цивільно-правового договору, але й в рамках податкових правовідносин, оскільки, з огляду на вимоги податкового законодавства, позбавляється можливості скористатись правом на валові витрати та податковий кредит внаслідок відсутності документів, що мають силу первинних документів.
За змістом правової позиції Вищого адміністративного суду від 02.06.11року за № 742/11/13-11, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Разом з цим, в податкових відносинах не може застосовуватися ст. 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки, згідно позиції Вищого адміністративного суду викладеної у листі від 02.06.11 N 742/11/13-11 встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.
Встановлення факту нереальності вчинення господарської операції не потребує з'ясування змісту умислу учасників такої операції. Відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів за змістом пункту 44.1 ПК не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції.
Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 05.03.14 по справі №К/9991/47230/11 зазначено відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати встановленим вимогам та містити достовірну інформацію про обставини, з якими законодавством пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.
При цьому слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.
Враховуючи викладене, колегія суддів прийшла до неспростовного переконання про те, що в задоволенні позову слід відмовити, оскільки висновок суду першої інстанції по даній справі зроблений при неповному з'ясуванні та недоведеності позивачем обставин, які мали значення для справи, внаслідок порушення норм матеріального права що і призвело до неправильного вирішення справи по суті спору, а у відповідності до вимог ст.202 КАС України є обов'язковою підставою для скасування постановленого судового рішення і ухвалення нового рішення по справі.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п. п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Головного управління Міндоходів Львівської області - задоволити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року у справі №813/5562/14 - скасувати та винести нову, якою в задоволенні позову відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Р.М. Гулид
Судді: В.С. Затолочний
В.З. Улицький
Повний текст постанови виготовлено 02.02.2015 року