28 січня 2015 року Справа № 876/332/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Глушка І.В.,
Гуляка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області на постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2013 року в адміністративній справі № 602/1332/13-а, провадження № 2-а/602/48/2013, за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені,
У листопаді 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2.) звернулася до Лановецького районного суду Тернопільської області із вказаним позовом, у якому просила скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області (надалі - УПФУ в Лановецькому районі) про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за № 362 від 23 липня 2013 року, яким щодо неї застосовано штраф в сумі 202 грн 48 коп. та нараховано пеню в сумі 240 грн 27 коп, в всього на загальну суму 442 грн 75 коп.
Позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 обгрунтовує тим, що штрафну санкцію та нарахування пені до неї було застосовано неправомірно, оскільки вона регулярно сплачувала єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; крім того, оскаржуваного рішення не отримувала і відповідно воно не є узгодженим.
Постановою Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2013 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятою постановою, її оскаржило УПФУ в Лановецькому районі, яке вважає, що дане рішення прийняте із невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Тому, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, просить оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, клопотань про розгляд справи за їх участю не подали, тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у ній матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, позивач зареєстрована 08 грудня 2000 року як суб'єкт підприємницької діяльності, перебуває на обліку в УПФУ в Лановецькому районі та відповідно до статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 року (надалі - Закон № 2464-VI) є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до Пенсійного фонду України.
В період з 30.09.2011 року по 24.01.2012 року ФОП ОСОБА_2 було сплачено єдиний внесок, що підтверджується копіями квитанцій про сплату та копією виписки по рахунку, зокрема: 30.09.2011 року - 333,12 грн, 26.10.2011 року - 333,12 грн, 25.11.2011 року - 341,80 грн, 23.12.2011 року - 345,22 грн, 24.01.2012 року - 348,39 грн. Однак, кошти помилково були сплачені на невідповідний розрахунковий рахунок.
25.04.2012 року позивачем було подано заяву до УПФУ в Лановецькому районі про перерахунок коштів на інший рахунок, на підставі чого 18.05.2012 року кошти були перераховані на належний рахунок.
Рішенням УПФУ в Лановецькому районі за № 362 від 23 липня 2013 року на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинядцятої статті 25 Закону № 2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску до ФОП ОСОБА_2 застосовано штраф у розмірі 202 грн 48 коп. та нараховано пеню в сумі 240 грн 27 коп. Копію цього рішення було надіслано ФОП ОСОБА_2 рекомендованою кореспонденцією за адресою, вказаною у свідоцтві про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, що підтверджується відміткою на оригіналі цього рішення та копією повідомлення про вручення поштового відправлення.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач своєчасно сплачувала суми єдиного внеску, однак з вини працівників банку кошти були зараховані не на той рахунок. Відсутність вини позивача в несплаті єдиного внеску виключає її відповідальність за порушення сплати загальнообов'язкового дер-жавного соціального внеску.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовано Законом № 2464-VI.
Згідно із пунктами 1 та 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з відповідними фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади у галузі статистики.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом, згідно із пунктом 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI, вважається недоїмкою.
Частинами сьомою, восьмою та одинадцятою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники, зазначені в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які не мають банківського рахунку, сплачують внесок шляхом готівкових розрахунків через банки чи відділення зв'язку.
Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Базовим звітним періодом є календарний місяць, а для платників, зазначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - календарний рік.
У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини десятої, пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до пункту 2.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21.01.2004 року № 22, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ і подала до обслуговуючого банку.
Згідно із частиною 13 статті 9 Закону № 2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та Державним казначейством України.
Постановою Пенсійного фонду України від 27.09.2010 року № 21-1 затверджений Порядок зарахування в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язко-ве державне соціальне страхування або повернення помилково сплачених коштів (надалі - Порядок).
Пункт 3 Порядку визначає, що у випадку помилкової сплати суми єдиного внеску на відповідний рахунок управлінням Пенсійного фонду України у районі, місті або районі у місті, відкритий в органах Державного казначейства України для їх зарахування, органом Пенсійного фонду здійснюється зарахування коштів у рахунок майбутніх платежів по тому самому виду платежу (рахунку) відповідно до встановленого розміру єдиного внеску, який повинен надходити на рахунок, на який було їх сплачено, в порядку календарної черговості виникнення зобов'язань платника з цього платежу.
А відповідно до пункту 9 Порядку помилково сплачені суми єдиного внеску та/або фінансових санкцій на неналежний рахунок органу Пенсійного фонду, перераховуються шляхом оформлення органом Пенсійного фонду розрахункового документа про перерахування коштів на відповідний рахунок органу Пенсійного фонду за заявою платника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження такої заяви.
З вищенаведеного випливає, що позивач несе відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документу, а суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у відповідності з пунктом 3 Порядку.
Отже, помилкова сплата єдиного внеску на інший рахунок вважається недоїмкою до отримання заяви платника про перерахування вказаного платежу на відповідний рахунок.
Таким чином, перерахувавши єдиний внесок на невідповідний розрахунковий рахунок, позивач фактично не надав відповідачу можливості використовувати кошти за цільовим призначенням.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте УПФУ в Лановецькому районі в межах визначених Конституцією та законами України повноважень, у встановлений законом спосіб та з урахування усіх обставин, що мали значення для прийняття оскаржуваного рішення, а отже відсутні підстави щодо його скасування.
Що стосується покликань суду першої інстанції на те, що сплачені позивачем суми єдиного соціального внеску були зараховані не на той рахунок з вини працівників банківської установи, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити, що такі висновки суду першої інстації не грунтуються на фактичних обставинах справи, оскільки ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні позивач на це не вказувала; також стосовно цього у справі відсутні будь-які докази.
Статтею 198 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права й невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, через що постанову суду необхідно скасувати з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст.195, 197, 198 ч.1 п.3, 202 п.4, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області задовольнити.
Постанову Лановецького районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2013 року в адміністративній справі № 602/1332/13-а, провадження № 2-а/602/48/2013, скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Лановецькому районі Тернопільської області про скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді І.В.Глушко
В.В.Гуляк