Справа: № 758/8361/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Неганова Н.В. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
05 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на постанову Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ. Зокрема, ч. 1 ст.183-2 КАС України, яка є імперативною нормою, встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у ч. 1 ст.183-2 КАС України адміністративні справи, щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому ч. 4 ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у ч. 1 ст.183-2 КАС України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостій цієї статті.
Тому порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому ч.ч. 8-10 ст.183-2 КАС України.
Крім того, порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області з 15.05.2010 року та отримує пенсію за вислугою років згідно з ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” у розмірі 68 % від суми грошового забезпечення (а.с. 38).
ОСОБА_1 проходив військову службу з 07.08.1984 року по 14.05.2010 року у Збройних Силах України.
З 19.10.1999 року ОСОБА_1 був відряджений до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» із залишенням на військовій службі наказом Міністра оборони України від 19.10.1999 року № 600 (а.с.5).
З 08.02.2008 року по 14.05.2010 року ОСОБА_1 працював на посаді провідного інженера групи з функціонування та розвитку об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України відділу з організації та використання повітряного простору Державного підприємства обслуговування повітряного руху України та був звільнений з військової служби у запас за п. «б» (за станом здоров'я) на підставі наказу Міністра оборони України від 15.04.2010 року №320 (а.с.6). Виключений зі списків особового складу наказом Генерального директора ДП «Украерорух» від 14.05.2010 року №273/о, що підтверджується витягом з послужного списку про проходження військової служби від 17.06.2014 року за №569/1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.4).
З даними довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 12.05.2014 року за №1.6.40-58 вбачається, що відповідно до наказу Украероруху «Про підвищення посадових окладів військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху» від 24.12.2013 року №713/о розмір грошового забезпечення за місяць ОСОБА_1 , який займав посаду провідного інженера групи з функціонування та розвитку об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України відділу з організації та використання повітряного простору Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, та звільнений з займаної посади 14.05.2010 року, за відповідною посадою становить 15 491 грн. (а. с. 10). При цьому в довідці зазначено, що змінений посадовий оклад на 10 935 грн., а також відповідно змінилась надбавка за вислугу років на 4 426 грн.
Позивач звернувся до відповідача з листом про перерахунок пенсії у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 01.12.2014 року за №4974/21 в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із зміною розміру грошового забезпечення відмовлено (а.с.38-39).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Колегія суддів вважає помилковим доводи апелянта про те, що Порядком № 45 визначено лише один орган - Кабінет Міністрів України, рішення якого про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, є належною підставою для перерахунку пенсій. Рішення інших органів не можуть братися до уваги управліннями ПФУ як підстава для перерахунку, оскільки є чіткий порядок, який визначає процедуру перерахунку пенсії та належні для цього підстави.
Зважаючи на те, що ч. 3 ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” не вказує на рішення суб'єкта владних повноважень про зміну видів грошового забезпечення військовослужбовців як на підставу для перерахунку пенсії, а пов'язує її перерахунок з фактичною зміною видів грошового забезпечення, рішення відповідача про відмову ОСОБА_1 у проведені перерахунку пенсії не відповідає вимогам закону.
Як вбачається з наведеної норми права, підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
Аналогічна правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду України від 24.04.2012 року по справі № 21-84а12.
Таким чином, відповідно до положень частини 3 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, у позивача наявне право на перерахунок пенсії з розміру посадового окладу, обчисленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 355 від 23 квітня 2012 року, оскільки підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області залишити без задоволення, а постанову Подільського районного суду м. Києва від 03 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н.М.
.
Головуючий суддя Коротких А. Ю.
Судді: Літвіна Н. М.
Ганечко О.М.