Справа: № 361/9792/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Петришин Н.М. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
05 лютого 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському району Київської області на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському району Київської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Главою 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості провадження в окремих категоріях адміністративних справ. Зокрема, ч. 1 ст.183-2 КАС України, яка є імперативною нормою, встановлюється перелік адміністративних справ щодо яких обов'язково застосовується скорочене провадження. Проте, частиною другою цієї статті передбачається можливість розгляду в скороченому провадженні за умови, що вимоги не стосуються прав, свобод, інтересів та обов'язків третіх осіб. Тобто лише у випадку залучення до участі у справі третіх осіб адміністративна справа не може бути розглянута в скороченому провадженні.
Крім того, зазначені у ч. 1 ст.183-2 КАС України адміністративні справи, щодо яких застосовується скорочене провадження, можуть бути розглянуті не у скороченому провадженні у випадку, передбаченому ч. 4 ст.183-2 цього Кодексу з обов'язковим постановленням відповідної ухвали.
При відкритті провадження в адміністративних справах за позовними вимогами, зазначеними у ч. 1 ст.183-2 КАС України, суди першої інстанції мають зазначати, що саме скорочене провадження відкривається в адміністративній справі, а постанови суду першої інстанції за результатом розгляду таких справ мають містити виключно відомості, зазначені у частині шостій цієї статті.
Тому порушення судом першої інстанції особливості провадження справи, а саме розгляд її не у скороченому провадженні, не є перешкодою для апеляційного її розгляду в порядку письмового провадження, в зв'язку з чим і оскарження постанови суду першої інстанції здійснюється в порядку, передбаченому ч.ч. 8-10 ст.183-2 КАС України.
Крім того, порушення судом першої інстанції норм процесуального права не призвели до неправильного вирішення справи.
Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2014 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському району Київської області подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 перебуває на обліку в управлінні ПФУ у м. Броварах та Броварському районі Київської області з 12.10.2010 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Матеріалами справи встановлено, що на час призначення пенсії ОСОБА_3, її розмір був обрахований з урахуванням 84 % від середньомісячного заробітку державного службовця відповідної посади.
Із листа управління ПФУ у м. Броварах та Броварському районі Київської області від 06.11.2014 року вбачається, що відповідно до постанови Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2014 року ОСОБА_3 проведено перерахунок пенсії з 01.10.2011 року і загальний відсоток розрахунку пенсії від заробітку становить 80 %.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу", яка була чинною на момент призначення позивачу пенсії, тобто 12.10.2010 року, на одержання пенсії держслужбовців, мають право особи, що досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявністю страхового стажу для чоловіків - не менш 25 років, для жінок - не менш 20 років, у тому числі стажу державної служби-не менш 10 років, та на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, що мають не менш 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 % від суми їх заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на 1% заробітку, але не більше 90% заробітної плати.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Оскільки пенсію позивачу було призначено у 2010 році, виходячи з 84 % від суми заробітної плати відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про державну службу" у чинній на той час редакції, зменшення відповідачем розміру пенсії до 80 % від суми заробітної плати з посиланням на Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року N 3668-VI, якою в подальшому до статті 37 Закону України "Про державну службу" були внесені зміни, є необґрунтованим.
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 03 червня 2014 року у справі № К/800/47157/13.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Броварах та Броварському району Київської області залишити без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н.М.
.
Головуючий суддя Коротких А. Ю.
Судді: Літвіна Н. М.
Ганечко О.М.