Справа: № 810/5616/14 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.
Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.
29 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до відділу державної виконавчої служби Володарського районного управління юстиції у Київській області, державного виконавця відділу державної виконавчої служби Володарського районного управління юстиції у Київській області Кулінської Світлани Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4, про визнання неправомірними дій, скасування постанови та зобов'язання вчинити дії,
Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (надалі за текстом - «ПАТ «Креді Агріколь Банк») звернулось до суду з позовом про визнання неправомірними дій відділу державної виконавчої служби Володарського районного управління юстиції у Київській області (надалі за текстом - «Відділ ДВС») та державного виконавця Кулінської С.А., скасування постанови від 26.08.2014 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві. Позивач просив також зобов'язати відділ ДВС вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження та належного виконання виконавчого напису нотаріуса.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про задоволення позову.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що 16 травня 2008 р. між ПАТ «КБ «Хрещатик» акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді Агріколь Банк», та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 88/08-Ф за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 21 000 доларів США.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_4 передала за договором іпотеки від 16.05.2008 р. в заставу банку квартиру АДРЕСА_1, Київської області.
У зв'язку з невиконання позичальником умов кредитного договору приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис від 11.08.2014 р., яким запропоновано звернути стягнення на передане в іпотеку майно.
20.08.2014 р. за вказаним виконавчим документом відкрито виконавче провадження.
Постановою від 26.08.2014 р. у виконавчому провадженні ВП № 44503801 державний виконавець Відділу ДВС повернув виконавчий документ стягувачеві на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».
Законом України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 року визначено, що завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV (надалі за текстом - «Закон № 606-XIV»).
За змістом статті 1 Закону № 606-XIV виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 17 Закону № 606-XIV визначено перелік документів, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, до яких належать і виконавчі написи нотаріусів.
Пунктом 11 ч.1 ст. 47 Закону № 606-XIV, передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
07.06.2014 р. набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 р. № 1304-VII.
Відповідно до пункту 1 частини 1 цього Закону протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно.
Тобто, наведеною нормою передбачено дві обов'язкові умови, за наявності яких нерухоме житлове майно не може бути відчужене без згоди власника.
Такими умовами є використання боржником переданого в іпотеку майна в якості місця постійного проживання та відсутність у його власності іншого житла.
Із матеріалів справи вбачається, що на момент передачі квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 була зареєстрована в АДРЕСА_2
У статті ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV міститься визначення термінів, що вживаються у ньому, зокрема:
- місце перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;
- місце проживання - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік;
реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Також, відповідно до договору купівлі-продажу від 19.09.2006 р. ОСОБА_4 придбала житловий будинок з надвірними спорудами АДРЕСА_3
За приписами частини другої статті 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Виходячи із наведених правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві Відділ ДВС повинен був пересвідчитись у тому, що на момент вчинення виконавчих дій нерухоме майно, на яке звернено стягнення за виконавчим вконвчим написом нотаріуса, використовується боржником в якості місця постійного проживання та у відсутності у нього на праві власності іншого житла.
Оскільки відповідачі не виконали покладений на них обов'язок щодо вчинення дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документа, судова колегія у цій частині знаходить адміністративний позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов'язання Відділу ДВС вчинити дії щодо відкриття виконавчого провадження та належного виконання виконавчого напису нотаріуса задоволенню не підлягає, оскільки виконавче провадження було відкрите і в адміністративному судочинстві захисту підлягають лише порушені права, а відтак вимога про належне виконання виконавчого документа не є встановленим способом захисту.
З огляду на викладене ухвалене у справі судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задовольнити частково.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2014 року скасувати та прийняти нову постанову.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати дії відділу державної виконавчої служби Володарського районного управління юстиції у Київській області протиправними.
Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Володарського районного управління юстиції у Київській області про повернення виконавчого документа стягувачеві ВП № 44503801 від 26.08.2014 р.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Головуючий суддя І.О.Лічевецький
суддя Т.М.Грищенко
суддя В.Е.Мацедонська
Постанова складена в повному обсязі 03 лютого 2015 р.
Головуючий суддя Лічевецький І.О.
Судді: Грищенко Т.М.
Мацедонська В.Е.