Справа: № 761/18385/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Саадулаєв А.І. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
29 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дешко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду м. Києва на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду м. Києва про зобов'язання вчинити дії, -
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Крім того, апеляційну скаргу подано також і відповідачем, в якій останній просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апелянти посилаються на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі № 2а-5199/11, зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати позивачу пенсії починаючи з 01.04.2011 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; та зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат, які йому здійснювались, починаючи з 01.04.2011 року по 22.07.2011 року.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснив на виконання вищезазначеної постанови перерахунок пенсії позивачу лише за період з 01.04.2011 року по 18.06.2011 року, що і стало підставою для звернення до суду.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що у зв'язку із прийнятими змінами законодавства, позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо призначення та виплати пенсії позивачу підлягають задоволенню лише в період з 19.06.2011 року по 23.07.2011 року.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, наказом Міністра оборони України №287 від 24.03.2011 року позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я), з правом носіння військової форми одягу та наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.03.2011 року виключено із списків особового складу військової частини, відповідач перебуває на обліку у ГУ ПФУ в м. Києві.
З 01.04.2011 року позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно зі ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Позивач, не погодившись з сумою встановленої пенсії, звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з врахуванням розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням. Проте, відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2014 року у справі № 2а-5199/11, зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати позивачу пенсії починаючи з 01.04.2011 року виходячи із розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, відповідно до ч.3 ст.43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; та зобов'язано ГУ ПФУ в м. Києві перерахувати та виплатити позивачу додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених виплат, які йому здійснювались, починаючи з 01.04.2011 року по 22.07.2011 року.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснив на виконання вищезазначеної постанови перерахунок пенсії позивачу лише за період з 01.04.2011 року по 18.06.2011 року.
Згідно ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції від 04.04.2006 року), пенсії особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Пунктом 29 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесені зміни до ч. 3 ст. 43 Закону, а саме: виключено слова «за останньою штатною посадою перед звільненням» та доповнено словами «та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України».
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 29 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, виходячи з приписів вищевказаної норми, зміни внесені Законом України про Державний бюджет до ч. 3 ст. 43 Закону втратили чинність з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України та не підлягають застосуванню.
Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачу призначено пенсію після визнання неконституційними змін, внесених до ч. 3 ст. 43 вищевказаного Закону.
З урахуванням вищенаведеного, суд вказує, що на момент призначення позивачу пенсії приписами ч. 3 ст. 43 Закону передбачалося обчислення пенсії з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.
Разом з цим, положення п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 року № 393, яким передбачено, що пенсії обчислюються з розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням суперечать положенням ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка передбачає врахування при обчислення пенсії додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій виходячи з їх розміру перед звільненням, а не за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, як це передбачено в зазначеній постанові Кабінету Міністрів України.
Виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при обчисленні пенсії позивачу підлягає застосуванню ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції від 04.04.2006 року, а не постанова Кабінету Міністрів України від 117.07.1992 року № 393, якою істотно звужено обсяг встановлених законом прав.
Однак, 14.06.2011 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» (№ 3491-VI), який набрав чинності 19 червня 2011 року.
Пунктом 7 частини першої цього Закону ( № 3491-VI) Прикінцеві положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4, яким установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 14, 22, 37 та ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.
З аналізу наведеної норми вбачається, що визначення порядку та розмірів виплат указаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Вирішуючи питання: яка з однопредметних законодавчих норм однакової юридичної сили, що не визнані неконституційними в установленому порядку, підлягає застосуванню для розв'язання спорів зазначеної категорії, перевагу слід надавати тій із них, що прийнята пізніше. У даному випадку пізніше прийняті норми Закону України від 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» ( № 3491-VI).
На виконання вимог Закону України від 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» ( № 3491-VI) 06.07.2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 745 «Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» (Постанова № 745), яка набрала чинності 23.07.2011 року.
Отже, з 23.07.2011 року правомірність дій суб'єктів владних повноважень у зазначених категоріях справ необхідно перевіряти на відповідність вимогам Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.2011 року № 745 . Така ж позиція викладена і в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України та Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06.09.2011 року №1080/0/4-11/1400/1/6/13-11.
Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування позивачу пенсії та зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії щодо призначення та виплати пенсії, підлягають задоволенню лише за період з 19.06.2011 року по 22.07.2011 року.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
Отже, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду м. Києва - залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.