03 лютого 2015 рокусправа № П/811/720/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Титан-Кіровоград» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ТОВ «Титан-Кіровоград» звернулося до суду з вищевказаним позовом в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення прийняті відповідачем: - №0000662202 від 09.09.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 678 525,00 грн., у тому числі 4 550 752,00 грн. основного платежу та 1 127 773,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів); - №0000672202 від 09.09.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 2 109,00 грн.; - №0000682202 від 09.09.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5 837 274,00 грн., у тому числі 4 861 730,00 грн. основного платежу та 975 544,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
В обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність висновків податкового органу щодо не встановлення факту реальності господарських операцій з ТОВ «Голден Гейтс Груп», ТОВ «Базісстандарт», ТОВ «Атонс», ТОВ «Алікон», ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Приємна пропозиція», ТОВ «Аквалон М», ТОВ «Компанія «Тегра» за червень, жовтень, листопад, грудень 2011 року, за січень - листопад 2012 року, враховуючи той факт що податковим органом не було взято до уваги наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій, крім того придбаний товар та послуги були використані у власній господарській діяльності позивача.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням Кіровоградська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області в подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що під час перевірки не доведена реальність господарських операцій, не підтверджується час здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання постачання товару.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ТОВ «Титан-Кіровоград» просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції, представники ТОВ «Титан-Кіровоград» просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін постанову суду першої інстанції, представник податкового органу не з'явився про час та місце слухання справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом у період з 19.08.2013 р. по 23.08.2013 р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Титан-Кіровоград» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Браво СРЛ» за період з 01.08.2012 р. по 30.09.2012 р., ТОВ «Голден Гейтс Груп» за період з 01.11.2012 р. по 31.11.2012 р., ТОВ «Приємна пропозиція» за період з 01.08.2012 р. по 31.08.2012 р., ТОВ «Компанія Тегра» за період з 01.05.2011 р. по 31.05.2011 р., ТОВ «Атонс» за період з 01.10.2011 р. по 30.11.2011 р., ТОВ «Алікон» за період з 01.12.2011 р. по 30.04.2012 р., ТОВ «Базісстандарт» за період з 01.04.2012 р. по 30.06.2012 р., ТОВ «Аквалон М» за період з 01.10.2012 р. по 30.10.2012 р.
За результатами перевірки складено акт №48/11-23-22-02/37168071 від 28.08.2013 р., яким встановлено порушення позивачем:
- п.198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 550 752,00 грн., у тому числі: за червень 2011 року на суму 39 667,00 грн., за жовтень 2011 року на суму 55 081,00 грн., за листопад 2011 року на суму 536 341,00 грн., за грудень 2011 року на суму 203 309,00 грн., за січень 2012 року на суму 13 075,00 грн., за лютий 2012 року на суму 25 625,00 грн., за березень 2012 року на суму 438 974,00 грн., за квітень 2012 року на суму 460 325,00 грн., за травень 2012 року на суму 246 077,00 грн., за червень 2012 року на суму 546 619,00 грн.;
- п.138.4, 138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4 861 730,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2011 року на суму 45 617,00 грн., за ІV квартал 2011 року на суму 913 941,00 грн., за І квартал 2012 року на суму 501 558,00 грн., за ІІ квартал 2012 року на суму 1 315 672,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 1 101 526,00 грн., за ІV квартал 2012 року на суму 983 416,00 грн. (а.с.7-53, Т.1).
На підставі акта перевірки Кіровоградською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області винесено податкові повідомлення-рішення:
- №0000662202 від 09.09.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 5 678 525,00 грн., у тому числі 4 550 752,00 грн. основного платежу та 1 127 773,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів);
- №0000672202 від 09.09.2013 р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2011 року в сумі 2 109,00 грн.;
- №0000682202 від 09.09.2013 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 5 837 274,00 грн., у тому числі 4 861 730,00 грн. основного платежу та 975 544,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).
Висновків про допущенні порушення позивачем норм податкового законодавства податковий орган прийшов на підставі актів перевірки інших ДПІ контрагентів позивача.
Матеріалами справи підтверджено, що придбані ТОВ «Титан-Кіровоград» нафтопродукти у ТОВ «Компанія «Тегра», ТОВ «Атонс», ТОВ «Алікон», ТОВ «Базісстандарт», ТОВ «Приємна пропозиція», ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Аквалон М», ТОВ «Голден Гейтс Груп» обліковані позивачем відповідно до журналу обліку нафтопродуктів, зберігалися у ємностях, розташованих за адресою: смт. Обознівка, вул. Ливарн,3, які орендуються позивачем у ТОВ «Титан-Плюс» згідно з договором оренди виробничого обладнання №000009 від 01.04.2011 р. та використані у господарській діяльності ТОВ «Титан-Кіровоград» шляхом реалізації іншим контрагентам, що підтверджується копіями довіреностей, видаткових та товарно-транспортних накладних.
Підставою для зменшення позивачу витрат та податкового кредиту у перевіряємих періодах за взаємовідносинами з ТОВ «Компанія «Тегра», ТОВ «Атонс», ТОВ «Алікон», ТОВ «Базісстандарт», ТОВ «Приємна пропозиція», ТОВ «Браво СРЛ», ТОВ «Аквалон М», ТОВ «Голден Гейтс Груп» стали висновки податкового органу про те, що господарські операції зазначених підприємств, а також їх контрагентів по ланцюгу постачальників не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявністю трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які, на думку податкового органу, економічно необхідні для здійснення господарських операцій.
Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Відповідно до ст.185, ст. 188-189, ст.198, 201 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту Покупця.
Підпунктом 198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 даного кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п. 198.2 ст.198 ПКУ вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.201.6 ст.201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
У відповідності до приписів п.201.1, п.201.4., п.201.10, ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний виписати податкову накладну у двох екземплярах та надати покупцю податкову накладну, що має містити визначені за законом певні реквізити, у т. ч. ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні.
Відповідно до п.п. 198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність у позивача, податкових та видаткових накладних, актів виконаних робіт, по господарськими операціями, що перевірялися, а також відповідних розрахункових документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, повністю підтверджують законність нарахування ТОВ «Титан-Кіровоград» відповідних сум прибутку, валових витрат, нарахування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а також підтверджують факт здійснення господарських операцій позивача з придбання у контрагентів товарів та послуг на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів та послуг були включені до податкового кредиту.
Вказані первинні документи відповідають ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
Відповідно до п.200.1-200.4 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті і перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг, а залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі в разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.
Висновками перевірки та судом першої інстанції не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту, від'ємного значення ПДВ та на подальше отримання бюджетного відшкодування.
Реальність господарських операцій по вказаним у перевірці контрагентам підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками. Крім того придбаний товар був використаний позивачем у власній господарській діяльності.
Посилання податкового органу на відсутність у позивача можливостей для надання послуг та поставку товару в силу відсутності основних засобів та персоналу не може свідчити про нереальність угод через те, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі надання послуг та поставки товару, податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та на формування валових витрат в залежності від того, за яких ресурсів (власних або залучених) надавалися послуги або здійснювалася поставка товару постачальником.
Колегія суддів зазначає про відсутність підстав нарахування податкових зобов'язань через недекларування відповідних сум податкових зобов'язань контрагентами позивача, оскільки це суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно в п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.
Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Згідно висновків акту перевірки правочини, вчинені позивачем, відповідач кваліфікує як такі, що не направлені на реальне настання правових наслідків, а отже визнає їх нікчемними. Проте, за приписами ст. 234 ЦК України правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, є фіктивним. Фіктивний правочин визнається недійсним судом. Між тим, відповідач не наведено посилань на судові рішення щодо недійсності вчинених позивачем правочинів як фіктивних або інших доказів щодо фіктивності здійснюваної позивачем діяльності. Таким чином, відповідач невірно застосовує норми чинного законодавства України в частині кваліфікації вчинених позивачем правочинів.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі ухвала складена 06 лютого 2015 року.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський