22 січня 2015 рокусправа № 202/5114/14-а (2-а/0202/80/2014)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.
суддів: Проценко О.А. Туркіної Л.П.
за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.
позивача : ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська
на постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2014 р.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивача ОСОБА_1 звернувся 05 травня 2014 року до суду з адміністративним позовом до Управління ПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська. Просив визнати неправомірним рішення відповідача від 18.04.2014 року за № 3862/10/40 щодо відмови в перерахунку його пенсії та зобов'язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення на загальну суму 20 252,92 та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з 04 березня 2014 року відповідно до Закону України «Про державну службу».
Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2014 р. адміністративний позов - задоволено.
Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що з зазначених спірних виплат відраховувалися суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, тому вони повинні бути враховані при нарахуванні пенсії.
Не погодившись з ухваленим рішенням відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що відповідно до ст.33 Закону України «Про державну службу» щодо визнання протиправними дій відповідача по невключенню до складу заробітної плати: матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань є неогрунтованними, оскільки вказані виплати є окремими разовими виплатами та не є складовою заробітної плати, а сам факт утримання із даних виплат збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не є підставою для включення їх до складу заробітної плати державного службовця та врахування при обчисленні розміру пенсії. Підстав для перерахунку пенсії позивачу на даний час не має, пенсія виплачується відповідно до чинного законодавства.
В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що суми матеріальної допомоги на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за законом віднесено до структури заробітної плати для нарахування пенсії, з цих виплат нараховані та сплачені страхові внески, тому ці виплати необхідно включити в заробітну плату для призначення пенсії. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином.
Позивач в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив, суду надав пояснення, аналогічні, викладеним в запереченнях проти апеляційної скарги (викладено вище).
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачу призначена пенсія як державному службовцю відповідно до ЗУ «Про державну службу». Однак суми виплат з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески (суми матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань які враховуються при обчисленні пенсії та з яких сплачено страхові внески), не були враховані відповідачем в заробіток для обчислення пенсії.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції правильно застосовано до даних правовідносин норми ЗУ «Про державну службу», ЗУ «Про оплату праці», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення».
Згідно матеріалів справи позивач перебуває на обліку в Управлінні ПФУ в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, та отримує пенсію державного службовця з 12 березня 2014 року згідно Закону України «Про державну службу». Однак при розрахунку пенсії не були враховані виплати, на які нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а саме суми матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. 08 квітня 2014 року позивач звернулася до відповідача із заявою, в якій просить зробити йому перерахунок пенсії відповідно до наданих довідок про складові заробітної плати від 27.02.2014 р. № 11-4-07-1624/2-14 та довідка від 15.04.2014 р.№ 11-4-0.7-2988/2-14, відповідно до яких позивачу були нараховані матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. На вказані виплати нараховувалися страхові внески. Листом від 18 квітня 2014 року № 3862/10/40 відповідач у здійсненні такого перерахунку відмовив з посиланням на те, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, не є складовими заробітної плати державного службовця, тому не можуть враховуватися при призначенні (перерахунку) пенсії. (а.с.7).
За змістом статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
У частині 1 статті 1 Закону України "Про оплату праці" №108/95ВР від 24 березня 1995 року встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 ЗУ "Про оплату праці" визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.
Частиною 2 статті 33 ЗУ «Про державну службу» 3723-XII передбачено, що заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення та допомога для вирішення соціально-побутових питань входить до системи оплати праці державного службовця.
Крім того, статтею 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 1788-XII від 5 листопада 1991 року врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій. Відповідно до ч. 1 статті 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Стаття 41 Закону України ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року визначає виплати (доходи), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії. Так, зокрема до такого доходу (заробітної плати) враховуються: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.
За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.
Таким чином, висновок Пенсійного фонду про те, що матеріальна допомога, на яку нараховувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, однак яка не включається до складу заробітної плати державного службовця, не враховується при обчисленні розміру його пенсії, є наслідком порушення правил застосування норм права: Пенсійним фондом перевагу було надано положенням ЗУ «Про державну службу» № 3723-XII та Закону України "Про оплату праці"№ 108/95-ВР, які щодо спірних відносин є загальними. У той же час перевагу мають спеціальні норми, що визначають виплати (доходи) для обчислення пенсії, за наведених обставин стаття 41 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV та стаття 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788XII.
Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України в рішенні від 20.02.2012 року у справі фізичної особи до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку Донецької області та управління Пенсійного фонду України в м. Харцизьку Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії, та у справі від 28 травня 2013 року у справі за позовом фізичної особи до управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Донецької області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити дії,
Частиною 1 статті 244-2 КАС України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Отже, рішення Управління ПФУ від 18.04.2014 року за № 3862/10/40, щодо відмови в перерахунку пенсії з урахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є неправомірним, тому вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з 04 березня 2014 року - підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального та процесуального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська - залишити без задоволення.
Постанову Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2014 р. у справі від 28 травня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч.5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: Ю.В. Дурасова
Суддя: О.А. Проценко
Суддя: Л.П. Туркіна