03 лютого 2015 рокусправа № 804/16443/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Сафронової С.В. Поплавського В.Ю.
за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ФОП ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просила скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2013 р. №0007091703 в частині 9194,55 грн.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року позов задоволений.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Дніпропетровська ОДПІ Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила постанову суду скасувати та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник податкового органу підтримав вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, представник позивача просив відмовити у її задоволенні та залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що податковим органом з 04.10.2013 р. по 17.10.2013 р. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.,
За результатами перевірки складено акт № 201/17-03/НОМЕР_1 від 24.10.2013 року, яким встановлено порушення позивачем: - п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість у розмірі 7 416,00 грн., у тому числі по періодах: березень 2011 р. - 711 грн.; лютий 2012 р. - 200 грн.; серпень 2012 р. - 61 грн.; грудень 2012 р. - 127 грн.; січень 2011 р. - 468,0 грн.; лютий 2011 р. - 468,0 грн.; березень 2011 р. - 468,0 грн.; квітень 2011 р. - 468,0 грн.; травень 2011 р. - 468,0 грн.; червень 2011 р. - 468,0 грн.; липень 2011 р. - 468,0 грн.; серпень 2011 р. - 468,0 грн.; вересень 2011 р. - 468,0 грн.; січень 2012 р. - 473,0 грн.; лютий 2012 р. - 473,0 грн.; березень 2012 р. - 140.0 грн.; квітень 2012 р. - 140,0 грн.; травень 2012 р. - 140,0 грн.; червень 2012 р. - 140,0 грн.; липень 2012 р. - 140,0 грн.; жовтень 2012 р. - 140,0 грн.; листопад 2012 р. - 140,0 грн.; грудень 2012 р. - 140,0 грн.; жовтень 2012 р. - 39 грн.;
- абз. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, не відображені суми нарахованого та виплаченого доходу працівнику підприємства за формою 1 ДФ за ІІІ квартал 2011 р.
На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 21.11.2013 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007091703, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на 7416,00 грн., штрафними санкціями на суму 1827,00 грн., всього на суму 9243,00 грн.
Висновків щодо заниження податкових зобов'язань податковий орган виходив з того, що було невірно визначено об'єкт оподаткування, який вираховується виходячи з розміру орендної плати, яку на його думку слід було вираховувати на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 15.12.2010 р. № 5/5 «Про внесення змін до рішення міської ради від 24.12.2004 р. № 5/23 «Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб», яким встановлені мінімальні ставки вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб на 2011 рік.
В той же час як вірно встановлено судом першої інстанції на спростування таких доводів податкового органу, рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.12.2011 р. № 4/19 «Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб» визнані такими, що втратили чинність рішення Дніпропетровської міської ради від 24.12.2004 р. № 5/23 «Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб», та від 14.09.2011 р. № 4/15 «Про внесення доповнень та змін до рішення міської ради від 24.12.2004 та від 15.12.2010 р. № 5/5»Про внесення змін до рішення міської ради від 24.12.2004 р. № 5/23 «Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб».
В перевіряємий період позивачем як орендодавцем, було укладено з ПАТ «СИГМАБАНК» як орендарем, договір оренди нежитлового приміщення № 23-ДН від 10.03.2010 р. , відповідно до якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування нежитлове приміщення для розміщення відділення банку орендаря за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 103,30 кв.м., розмір орендної плати становить - 2000,00 грн. за повний календарний місяць користування приміщенням. Вказане приміщення було передано позивачем орендарю ПАТ «СИГМАБАНК», що підтверджується актом прийому-передачі від 23.03.2010 р. Факт надання позивачем орендарю ПАТ «СИГМАБАНК» послуг з оренди на підставі вказаного договору та їх оплати підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними та виписками по рахунку позивача. ПАТ «СИГМАБАНК» сплачувало ФОП ОСОБА_1 місячну орендну плату у розмірі 2000,00 грн.
Також, позивачем, як орендодавцем було укладено з ПАТ «ФІНРОСТБАНК» як орендарем, договір оренди нежитлового приміщення № ДМВ 25 від 01.01.2012 р. відповідно до якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування нежитлове приміщення для розміщення відділення банку орендаря за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 103,30 кв.м., розмір орендної плати становить - 2000,00 грн. за повний календарний місяць користування приміщенням. Вказане приміщення було передано позивачем орендарю ПАТ «ФІНРОСТБАНК», що підтверджується актом прийому-передачі від 01.01.2012 р. Факт надання позивачем орендарю ПАТ «ФІНРОСТБАНК» послуг з оренди на підставі вказаного договору та їх оплати підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними та виписками по рахунку позивача. ПАТ «ФІНРОСТБАНК» сплачувало позивчумісячну орендну плату у розмірі 2000,00 грн.
Також вставлено, що позивачем як орендодавцем, було укладено з ПАТ «АКБ «НОВИЙ» як орендарем, договір оренди нежитлового приміщення від 27.09.2012 р., відповідно до якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове платне користування нежитлове приміщення для розміщення відділення банку орендаря за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 103,30 кв.м., розмір щомісячної орендної плати становить - 4000,00 грн. в тому числі ПДВ - 666,67 грн. Вказане приміщення було передано позивачем орендарю «АКБ «НОВИЙ», що підтверджується актом прийому-передачі від 01.10.2012 р. Факт надання позивачем орендарю послуг з оренди на підставі вказаного договору та їх оплати підтверджується актами виконаних робіт, податковими накладними та виписками по рахунку позивача. ПАТ «АКБ «НОВИЙ» сплачувало позивачу місячну орендну плату у розмірі 4000,00 грн. в тому числі ПДВ - 666,67 грн.
Крім того, у додатку 5 до декларації ФОП ОСОБА_1 та виписок по рахунку зазначено, що остання здійснювала господарську діяльність щодо постачання товарів: 18.03.2011 р. з ПП «Техмаш» на суму 4268,74 грн., 15.02.2012 р. з ТОВ «Стендпласт» на суму 1200,00 грн., 21.08.2012 р. з ПП «Регард» на суму 320,52 грн., 07.12.2012 р. з ТОВ «Олес» на суму 126,56 грн., що також підтверджується відповідними реєстрами виданих та отриманих податкових накладних
Відповідно до п.177.2. ст.177 ПК України об'єктом оподаткування фізичних осіб - підприємців є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з п.177.4. ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Відповідно до п.170.1.2 п.170.1 ст.170 ПК України, податковим агентом платника податку - орендодавця під час нарахування доходу від надання в оренду об'єктів нерухомості, інших, ніж зазначені в підпункті 170.1.1 цього пункту (включаючи земельну ділянку, що знаходиться під такою нерухомістю, чи присадибну ділянку), є орендар. При цьому об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу за повний чи неповний місяць оренди. Мінімальна сума орендного платежу визначається за методикою, що затверджується Кабінетом Міністрів України, виходячи з мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомості з урахуванням місця її розташування, інших функціональних та якісних показників, що встановлюються органом місцевого самоврядування села, селища, міста, на території яких вона розташована, та оприлюднюється у спосіб, найбільш доступний для жителів такої територіальної громади. Якщо мінімальну вартість не встановлено чи не оприлюднено до початку звітного (податкового) року, об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеного в договорі оренди.
Виходячи із зазначених обставин справи колегія суддів зазначає, що договірні відносини з приводу нерухомомого майна здійснювались саме фізичною особою-підприємцем , а не фізично особою, а тому застосування податковим органом при визначенні орендної плати рішення Дніпропетровської міської ради від 24.12.2004 р. № 5/23 «Про затвердження мінімальної вартості місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна фізичних осіб» є безпідставним, враховуючи, що останнє регулює відносини щодо визначення місячної оренди одного квадратного метра загальної площі нерухомого майна саме фізичних осіб, а не фізичних осіб-підприємців.
Відповідно до п.138.8 ст.138 ПК України, собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
Згідно з п.138.8.5 ст.138 ПК України, до складу витрат загальновиробничих витрат включаються витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.
Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Враховуючи викладене суд першої інстанції прийшов до вірних висновків, щодо безпідставності висновків податкового органу про заниження позивачем податкових зобов'язань у поданих деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р. всього на суму 1099 грн. та заниження податкових зобов'язань при наданні послуг оренди нежитлового приміщення.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті рішення судом першої інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2014 року - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі.
В повному обсязі ухвала складена 06 лютого 2015 року.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: С.В. Сафронова
Суддя: В.Ю. Поплавський