03 лютого 2015 рокусправа № 2а-0870/9611/11
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.
суддів: Богданенка І.Ю. Кругового О.О.
за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,-
У жовтні 2011 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати неправомірними дії службових осіб ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо розрахунку та поверненню надміру сплачених податків з доходів фізичних осіб згідно поданої декларації за 2010р.; стягнути з ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя (з бюджетного рахунку, призначеного для утримання ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя) суму недоотриманого надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб у розмірі 408,63 грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя щодо неповного розрахунку та повернення ОСОБА_1 надмірно сплаченого податку з доходів фізичних осіб згідно поданої декларації за 2010 рік. Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі м. Запоріжжя подати висновок до відповідного територіального органу Державного казначейства України про повернення надміру сплаченого ОСОБА_1 податку з доходів фізичних осіб у 2010 році у розмірі 408,63 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду та та відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22.08.2011 року ОСОБА_1 звернулась до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя із заявою, в якій просила прийняти її декларацію про доходи одержані з 01 січня по 31 грудня 2010 року, з додатками та здійснити їй повернення податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1378,27 гривень, у зв'язку з нарахуванням податкового кредиту.
На вказану заяву відповідачем було надано відповідь в якій зазначено, що поверненню підлягає сума в розмірі 969,64 грн., яку відповідно до копії квитанції №3 від 18.10.2011 року було отримано позивачем (а.с.26,27).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не вірно визначена сума податку з доходів фізичних осіб, що підлягає поверненню.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
З матеріалів справи суд апеляційної інстанції вбачає, що предметом спору в даному випадку фактично є визначення об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб, зокрема включення до загального річного оподатковуваного доходу заробітної плати, не зменшеної на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на суму податкової соціальної пільги згідно статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до неправомірного збільшення суми загального річного оподатковуваного доходу, яка може бути зменшена на суму податкового кредиту.
Відповідно до підпункту 1.16 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий кредит - це сума (вартість) витрат, понесених платником податку - резидентом у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року (крім витрат на сплату податку на додану вартість та акцизного збору), на суму яких дозволяється зменшення суми його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року, у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 1.6 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що загальний оподатковуваний дохід - це будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід). Оподатковуваний дохід складається з доходів, які підлягають кінцевому оподаткуванню при їх нарахуванні (виплаті); доходів, які підлягають оподаткуванню у складі загального річного оподатковуваного доходу; доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Законом. Загальний місячний оподатковуваний дохід дорівнює сумі оподатковуваних доходів, виплачених (нарахованих) протягом такого звітного податкового місяця. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, отриманих (нарахованих) протягом такого звітного податкового року.
Пунктом 3.5 статті 3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який відповідно до закону справляється за рахунок доходу найманої особи.
Аналіз вказаних норм дає підстави вважати, що оскільки об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб, які отримують доходи у вигляді заробітної плати (що мало місце в цьому випадку), є сума такої заробітної плати, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, то і до їхнього загального річного оподаткованого доходу (що дорівнює сумі загальних місячних оподаткованих доходів) при визначенні об'єкта оподаткування суми цих внесків не включаються.
Пунктом 6.1 статті 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги.
Про наведене свідчать також положення чинного законодавства, зокрема розділу IV Податкового кодексу України (далі - ПК), яким врегульовано питання щодо права платника податку на податкову знижку. Так, відповідно до абзацу третього пункту 164.1 статті 164 цього Кодексу у разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Пунктом 164.6 статті 164 ПК визначено, що під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду, а у випадках, передбачених законом, - обов'язкових страхових внесків до недержавного пенсійного фонду, які відповідно до закону сплачуються за рахунок заробітної плати працівника, а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.
За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при розрахунку суми надлишку сплаченого податку, яка повинна бути повернута позивачеві внаслідок реалізації права на податковий кредит, відповідач неправомірно виходив із загального річного доходу, а не із загального річного оподаткованого доходу.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи та надана правильна правова оцінка, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Запоріжжя - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 08 грудня 2011 р. - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко
Суддя: О.О. Круговий