29 січня 2015 рокусправа № 804/12950/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Божко Л.А.
суддів: Лукманової О.М. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Фірсіка Д.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Лівобережна об'єднана Державна податкова інспекція м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
В серпні 2014 року ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної Державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач) та просив з урахуванням уточнених позовних вимог: визнати незаконними та скасувати податкові повідомлення-рішення №953-17 на суму 50 103,97 грн. та №953/1-17 на суму 70 145,56 грн. від 25 червня 2014 року, якими визначені податкові зобов'язання позивача з податку на нерухоме майно від'ємне від земельної ділянки.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти новее рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
Сторони, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.
Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Лівобережною ОДПІ 25.06.2014 року були складені оспорюванні податкові повідомлення-рішення №953-17 на суму 50 103,97 грн. та №953/1-17 на суму 70 145,56 грн.
На підставі договору купівлі-продажу від 27.04.2007 року ОСОБА_1 придбав нежитлову будівлю АДРЕСА_1 у м.Дніпропетровську, та розпочав його реконструкцію. У 2010 році, після завершення загально-будівельних робіт плану реконструкції, відповідно до заочного рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29.07.2009 року та ухвали суду про виправлення описки від 27.10.2010 року за позивачем визнано право власності на житловий будинок з приміщеннями комерційного призначення по АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську, загальною площею 6642,7 кв. м., житловою площею 4173,3 кв. м.
04.12.2011 року право власності було зареєстровано, про що КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради було видано витяг про реєстрацію права власності №32315399 від 04.12.2011 року.
Статтею 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) віднесено земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV) (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
У відповідності до ст.2 цього ж Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом ч.ч.2, 3 ст.3 Закону №1952-IV держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації, тобто з 04.12.2011 року.
Відповідно до п.п.265.2.1. п.265.2 ст. 265 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка.
Згідно з п.п. 265.2.2 п. 265.2 ст. 265 ПК України не є об'єктом оподаткування:
а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);
б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;
в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;
г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;
ґ) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать фізичним особам, які відповідно до закону мають статус багатодітних або прийомних, або малозабезпечених сімей, опікунів, піклувальників дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю, опікуна, піклувальника;
д) гуртожитки;
е) об'єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину.
Підпунктом 265.3.2 п.265.3 ст. 365 ПК України передбачена база оподаткування об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Оскільки згідно з витягу про державну реєстрацію прав №32315399 від 04.12.2011 року ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в м.Дніпропетровську, то він повинен сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як це передбачено нормами Податкового кодексу.
З огляду на викладене, Лівобережною ОДПІ 25.06.2014 року правомірно нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і у зв'язку з чим складені податкові повідомлення-рішення №953-17 на суму 50 103,97 грн. та №953/1-17 на суму 70 145,56 грн.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.
Отже, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Л.А. Божко
Суддя: О.М. Лукманова
Суддя: Т.С. Прокопчук