21 січня 2015 рокусправа № 804/16854/13-а
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.
суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-ВЕСТА» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІН-ВЕСТА» (далі - позивач або ТОВ «ІН-ВЕСТА») звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач або ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 року № 0002002305 за формою "Р" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, та від 14.11.2013 року № 0002012305 за формою "В1" про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 року № 0002002305 за формою "Р" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, та від 14.11.2013 року № 0002012305 за формою "В1" про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області.
Вирішено питання про судові витрати по справі.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі відповідач, вказує на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив останню задовольнити на підставах, що в ній зазначені та скасувати рішення суду першої інстанції і прийняти нове - про відмову в задоволенні позову.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України не перешкоджає розгляду справи за відсутністю останнього.
Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області проведено планову виїзну
перевірку ТОВ "ІН-ВЕСТА" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 10.04.2010 року по 31.12.2012 року.
Перевіркою встановлені порушення:
п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.4 та п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI" (із змінами та доповненнями), та з урахуванням п.п.7.2.1 ст.7.2 п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.5.1 ст.7.5 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено:
заниження податку на додану вартість на загальну суму 850 694 грн. у т. ч.:
у березень 2011 року у сумі 193 154 грн.;
у липні 2011 року у сумі 6067 грн.;
у серпні 2011 року у сумі 85 612 р.;
у жовтні 2011 року у сумі 25 240 грн.;
у листопаді 2011 року у сумі 154 260 грн.;
у грудні 2011 року у сумі 83 233 грн.;
у січні 2012 року у сумі 6922 грн.;
у лютому 2012 року у сумі 131 712 грн.;
у травні 2012 року у сумі 37 668 грн.;
у липні 2012 року у сумі 14 175 грн.;
у листопаді 2012 року у сумі 45 183 грн.;
у грудні 2012 року у сумі 67 468 грн.
завищення рядку 23 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 3 ДЗ) у періодах: травень, червень та вересень 2012 року на загальну суму 254 399 грн.
завищення рядку 20.1 (зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість) у листопаді 2010 року на загальну суму 44 166 грн.
завищення рядку 20.2 (зарахування від'ємного значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) у грудні 2012 року на загальну суму 2 454 грн.
та завищення рядку 24 загальну на суму 1 375 390 грн., а саме у березні 2011 року на суму 1 192 244 грн. та у грудні 2012 року на суму 183 146 грн. (залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
За результатами перевірки складено Акт від 06.09.2013 року № 413/221/33474134 на підставі якого винесено податкові повідомлення-рішення від 14.11.2013 року № 0002002305 за формою "Р" про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 798 967,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 151 453,25 грн., від 14.11.2013 року № 0002012305 за формою "В1" про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 306 126,00 грн. та штрафні санкції в розмірі 76 531,50 грн.
Як вбачається з акту перевірки, перевіркою достовірності відображених показників у поданих Деклараціях з податку на додану вартість (рядки 10.1 - 17) за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р. встановлено завищення задекларованого суб'єктом господарювання податкового кредиту на суму 2 286 000 грн., а саме у квітні 2010 року у сумі 275 грн.; у травні 2010 року у сумі 74 грн.; у липні 2010 року у сумі 8 327 грн.; у серпні 2010 року у сумі 586 грн.; у вересні 2010 року у сумі 97 833 грн.; у жовтні 2010 року у сумі 191 060 грн.; у листопаді 2010 року у сумі 165 579 грн.; у грудні 2010 року у сумі 171 682 грн.; у січні 2011 року у сумі 170 484 грн.; у лютому 2011 року у сумі 139 269 грн.; у березні 2011 року у сумі 115 660 грн.; у квітні 2011 року у сумі 16086грн.; у травні 2011 року у сумі 90 197 грн.; у червні 2011 року у сумі 93 354 грн.; у липні 2011 року у сумі 70 143 грн.; у серпні 2011 року у сумі 16 320 грн.; у вересні 2011 року у сумі 154 227 грн., у жовтні 2011 року у сумі 6 858 грн.; у листопаді 2011 року у сумі 97 444 грн.; у грудні 2011 року у сумі 4 309 грн.; у січні 2012 року у сумі 101 048 грн.; у лютому 2012 року у сумі 57 449 грн.; у квітні 2012 року у сумі 192 269 грн.; у травні 2012 року у сумі 599 грн.; у червні 2012 року у сумі 19 964 грн.; у липні 2012 року у сумі 148 722 грн.; у серпні 2012 року у сумі 80 677 грн.; у листопаді 2012 року у сумі 5 583 грн.; у грудні 2012 року у сумі 69 922 грн.
Встановлено, що між ПАТ "Веста-Дніпро" (продавець) ТОВ "ІН-ВЕСТА" (дилер) було укладено договір поставки (дилерський) № 132ВД-05 від 09.08.2005 року.
Згідо зазначеного договору продавець зобов'язується поставити, а дилер прийняти і оплатити акумуляторну продукцію.
Транспортування товару здійснюється за рахунок ТОВ "ІН-ВЕСТА", згідно договору з ПП ОСОБА_1 від 04.04.2005 року № 2 по наданню транспортних послуг автомобільним транспортом.
Також, між ТОВ "ІН-ВЕСТА" (Покупець) та ТОВ "Техкомплект" (Постачальник) було укладено договір поставки № ТК-23/0 від 21.0.2009 року про поставку акумуляторів в асортименті на склад покупця.
10 лютого 2011 року між ТОВ "ІН-ВЕСТА" (Покупець) та ТОВ "Автотайм" (Постачальник) було укладено договір поставки № ИВ-10 про поставку акумуляторів в асортименті на склад покупця.
15 серпня 2012 року між ТОВ "ІН-ВЕСТА" (Покупець) та ТОВ "Енергопарк" (Постачальник) було укладено договір поставки № ЄП-12 про поставку акумуляторів в асортименті на склад покупця.
15 листопада 2011 року між ТОВ "ІН-ВЕСТА" (Покупець) та ТОВ "Веста Індастріал" (Постачальник) було укладено договір поставки № 43ВИ-11/АКБ про поставку акумуляторів.
14 вересня 2009 року між ТОВ "ІН-ВЕСТА" (продавець) та ТОВ "Краски Сейси" (покупець) було укладено контракт на поставку № ІВ-17/16.
Згідно зазначеного контракту покупець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити за товар (акумуляторні батареї). Поставка товару здійснюється на умовах FCA м. Дніпропетровськ, згідно правил ІНКОТЕРМС 2000.
08 липня 2009 року між ТОВ "ІН-ВЕСТА" (Продавець) та ТОВ "Автореал" (Покупець) укладено контракт № ІВ-17/09.
Згідно зазначеного контракту покупець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити за товар (акумуляторні батареї). Поставка товару здійснюється на умовах FCA м. Дніпропетровськ, згідно правил ІНКОТЕРМС 2000.
На виконання вказаних договорів, контрактів позивачем було надано такі копії первинних документів: податкові накладні (т. 1 а.с. 100-250, т. 2 а.с. 1-59, 62, 67-91. 103-250, т. 3 а.с. 1-49, 51-87, 105-243, 246-250, т. 4 а.с. 1-22, 28-46, 114-126, 133-195, 205-212, 214-224, 226-230, 232-250, т. 5 а.с. 1-136, 149-250, т. 6 а.с. 1-86, 89-138, 151-200, 202-210, 212, 214, 216-220, 225-227, 229-250, т. 7 а.с. 1-20, 24-44, 46-48, 50-68, 71-127, 136-137, 149-159, 162-189, 191-250, т. 8 а.с. 1-46, 48-93, 95-100, 134-250, т. 9 а.с. 1-11, 13-30, 32-49, 51-75, 96-250, т. 10 а.с. 1-49, 53-74, 89-250, т. 11 а.с. 1-61, 68, 69, 71, 73-75, 89-250, т. 12 а.с. 1-113, 121-157, 164-250,т. 13 а.с. 1-33, 35-73, 75-109, 111-129, 142-250, т. 14 а.с. 1-74, 76-85, 95-100, 104-250, т. 15 а.с. 1-14, реєстри виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 90-99, т. 2 а.с. 93-102, т. 4 197-204, т. 5 138-148, т. 6 а.с. 140-150, т. 7 а.с. 139-148, т. 8 а.с. 102-111, т. 9 а.с. 77-95, 83-88, т. 11 а.с. 77-88, т. 12 а.с. 115-120, т. 13 а.с. 131-141 , т. 14 а.с. 87-94, розрахунки (т. 2 а.с. 60, 61, 63-66, т. 3 а.с. 50, 90-104, 244, 245, т. 4 а.с. 23, 24, 47-49, 112, 113, 127-132, 213, 225, 231, т. 6 а.с. 87, 88, 201, 211, 213, 215, 221-224, 228, т. 7 а.с. 21-23, 45, 49, 69, 70, 128, 131, 133, 135, 160, 161, 190, т. 8 а.с. 47, 94, 12, 31, 50. т. 10 а.с. 50-52, т. 11 а.с. 62-67,70, 72, т. 12 а.с. 158-163, т. 13 а.с. 34, 74, 110, т. 14 а.с. 75, 101-103, квитанції (т. 7 а.с. 129, 130, 132, 134, видаткові накладні т. 16 а.с. 46-175.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
За змістом п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.
Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Як встановлено абз. 5 ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV (далі - Закон № 996-ХІV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону № 996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
За змістом ч. 1 ст. 9 вищезазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Частиною 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV передбачені обов'язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи.
Відповідно до п. 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення) первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству, логічна ув'язка окремих показників. Забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані керівнику підприємства, установи для прийняття рішення.
Пунктом 2.4 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Із матеріалів справи вбачається, що у позивача наявні всі необхідні первинні документи, на підставі яких позивачем задекларовано грошові зобов'язання з податку на додану вартість (договір, податкові накладні, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні). Складені контрагентом податкові накладні відповідають вимогам законодавства України стосовно форми і порядку їх оформлення, що не заперечується матеріалами перевірки.
Твердження, викладене в Акті, про те, що ТОВ "ІН-ВЕСТА" реалізувало товари без врахування в ціні продажу понесених витрат і не мало на меті отримання доходу від цієї операції, є хибним та таким, що не відповідає діючим нормам законодавства з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 139.1.6. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат: суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 ст. 153 та ст. 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.
Відповідно до пп. 14.1.228. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III ПКУ - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.
Відповідно до наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" № 290 від 29.11.1999 року (далі - Наказ №290), дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій) (п. 5 Наказу №290).
Згідно з наказом Міністерства фінансів України "Про затвердження Положення стандарту) бухгалтерського обліку" №318 від 31.12.1999 року (далі - Наказ № 290) собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси" (п. 10).
Наказом Міністерства фінансів України № 246 від 20.10.99 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку" встановлено, що придбані (отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства/установи за первісною вартістю (п. 8).
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків (п. 9).
Нормами п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу
Оскільки податок на додану вартість згідно з нормами діючого законодавства є непрямим податком, і відшкодовується підприємству згідно з нормами Податкового кодексу України, то при формуванні первісної вартості товарів, яка в подальшому складає собівартість реалізованих товарів, податок на додану вартість не враховується в складі собівартості придбаних і реалізованих товарів.
Бюджет податок на додану вартість отримав від постачальника, що і є підставою для відшкодування тому, хто цей податок на додану вартість сплатив.
Виходячи із норм податкового та бухгалтерського законодавства, податок на додану вартість не можна вважати ні доходом, ні витратами. Про це свідчать прямі норми пп. 136.1.2 ст.136 (про не включення податку на додану вартість до складу доходів) та пп. 139.1.6 ст. 139 Податкового кодексу України (про не включення податку на додану вартість до складу витрат), а також відповідні норми стандартів бухгалтерського обліку.
Ставка податку на додану вартість при вивезенні товарів за межі митної території України у митному режимі експорту відповідно до пп. а) пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України складає 0%.
Розраховуючи загальну суму витрат, які понесені на придбання товарів, що в подальшому експортувалися, податок на додану вартість із цих витрат не враховується.
Отже, до складу витрат та прибутку не відносяться зобов'язання з податку на додану вартість, та позивач має право включити такі витрати до податкового кредиту.
Слід зазначити, що господарська операція, яка направлена на отримання доходу, не завжди може мати позитивний економічний ефект, що є об'єктивним процесом здійснення господарської діяльності, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати доходу від конкретної операції. При цьому збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської (постанова ВАСУ від 15.12.11 р. по справі № К-35575/09).
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, на підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області не надано беззаперечних письмових доказів на підтвердження своєї позиції, тому податкові повідомлення-рішення відповідача є протиправними.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІН-ВЕСТА» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.
Головуючий: С.М. Іванов
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: А.В. Шлай