33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"03" лютого 2015 р. Справа №918/1312/14
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Гулова А.Г.
суддя Маціщук А.В. ,
суддя Петухов М.Г.
при секретарі судового засідання Яцюку В.В.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Гарбара О.М. - представника за довіреністю від 22.09.2014р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприєиства - фірми "Мека", м. Рівне
на рішення господарського суду Рівненської області від 25.11.14 р.
у справі № 918/1312/14 (суддя Марач В.В.)
за позовом Приватного підприємства - фірми "Мека", м. Рівне
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнерайбуд", с. Біла Криниця Рівненського р-ну Рівненської обл.
про стягнення 97 101,36 грн.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.11.2014р. у справі №918/1312/14 відмовлено у задоволенні позову Приватного підприємства - фірми "Мека" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнерайбуд" про стягнення 97 101,36 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задоволити у повному обсязі.
Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:
- у рішенні суду першої інстанції вказано, що укладений договір про поворотну фінансову допомогу за своєю природою є договором позики, який регулюється главою 71 ЦК України, проте, відповідно до ст.1043 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та якості. Судом не враховано, що відповідно до договору про поворотну фінансову допомогу від 05.11.2013р., п.1.2. передбачено, що поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана позичальнику у користування на визначений строк відповідно до умов договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій, як плати за користування такими коштами, а тому, виходячи з вищенаведеного, вбачається, що грошові кошти передаються позичальнику у користування, а не у власність, а отже договір від 05.11.2013р. про поворотну фінансову допомогу не може бути договором позики;
- відповідно до ст.834 ЦК України позичальник (слід зазначити, у статті - позичкодавець) має право повернути річ, надану у користування, якщо у зв'язку з непередбаченими обставинами річ стала потрібна йому самому. Так як ПП фірма "Мека" надало кошти для ТОВ "Рівнерайбуд" безоплатно, без наміру отримання прибутку, враховуючи економічну ситуацію в країні, а також те, що повернення позики у 2015р. порушить співвідношення майнових інтересів ПП фірми "Мека" та позбавить того, на що вона розраховувала при укладенні договору, то ПП фірма "Мека" вважає за необхідне повернути кошти, надані за договором поворотної фінансової допомоги.
ТзОВ "Рівнерайбуд" у письмовому відзиві від 26.12.2014р. на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні заперечили проти доводів та вимог апеляційної скарги, просять оскаржене рішення господарського суду Рівненської області від 25.11.2014р. у даній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник ППФ "Мека" у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Враховуючи норми ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, та той факт, що неявка в засідання суду представника ППФ "Мека", належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, колегія суддів розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.
Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, 05 листопада 2013 року Приватним підприємством - фірмою "Мека" (позикодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнерайбуд" (позичальник), укладено договір №20 про поворотну фінансову допомогу, згідно з п.1.1 якого, позикодавець зобов'язується надати позичальнику поворотну фінансову допомогу, а позичальник зобов'язується використати її та повернути у визначений цим договором строк.
Пунктом 1.2. передбачено, що поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана позичальнику у користування на визначений строк відповідно до умов договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.
Пунктами 2.1 та 2.2. договору визначено, що сума поворотної фінансової допомоги становить 90 000 грн. без ПДВ та надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується.
Згідно з п.3.1 та п.3.5 договору позичальник зобов'язується повернути суму отриманої поворотної фінансової допомоги до 30 грудня 2015 року та має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу позикодавцю.
Відповідно до п.6.1 договору він набуває чинності з моменту його підписання сторонами і є дійсним до моменту остаточного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Судом встановлнено, що на виконання умов договору №20 від 05.11.2013р. Приватним підприємством - фірмою "Мека" на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнерайбуд" перераховано кошти у сумі 90000грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 05 листопада 2013 року.
У позовній заяві від 11.09.2014р. №78/09 позивач зазначає, що неодноразово спілкувався з відповідачем засобами телефонного зв'язку та вимагав добровільно повернути кошти, проте відповідач свої зобов'язання щодо повернення отриманих коштів не виконав, на усну претензію відповіді не надав.
За вказаних обставин, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 525, 526, 1046, 1049 ЦК України, ст.ст.179, 193 ГК України, Приватне підприємство - фірма "Мека" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнерайбуд" 90 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги за договором від 05.11.2013р. №20, який, як вказує позивач у позовній заяві, є договором позики, правовідносини за яким регулюється главою 71 ЦК України.
Заявою від 15.10.2014р. позивач збільшив позовні вимоги. Крім суми позики у розмірі 90000,00 грн. позивач, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 610, 612, ч.1 ст. 1048 ЦК України, просить стягнути з відповідача 7101,36 грн. процентів за користування позикою, нарахованих за період з 05.11.2013р. по 30.09.2014р., всього - 97101,36 грн.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Рівненської області від 25.11.2014р. позивачу відмовлено у задоволені позовних вимог.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти в такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, в такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Нормами ч.1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунком 3.1 договору передбачено що, відповідач зобов'язаний повернути суму отриманої поворотної фінансової допомоги до 30 грудня 2015 року.
Судом встановлено, зміни до договору щодо терміну повернення позики сторони не вносили у встановленому законом порядку договір не розірвано.
Відтак, термін виконання відповідачем зобов'язання щодо поверення позивачу суми отриманої на підставі договору від 05 листопада 2013р. №20 поворотної фінансової допомоги у розмірі 90000,00грн. ще не настав, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 90000,00грн. не є обґрунтованими й не підлягають задоволенню.
Згідно із ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Пунктом 2.2 договору визначено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не нараховується.
З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції, з урахуванням норм ст.1048 ЦК України, правомірно відмовив позивачу у стягненні з відповідача 7101 грн. 36 коп. процентів за користування позикою.
Стосовно доводів апеляційної скарги про правову природу договору, слід зазначити, відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
В той же час, згідно з ч.1 ст.827 ЦК України за договором позички одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановленого строку. До договору позички, застосовується положення глави 58 цього Кодексу (ч.3 ст. 827 ЦК України).
З наведеного вище слідує, що предметом договору позички можуть бути лише речі, визначені індивідуальними ознаками, що є неспоживчими та вільно обертаються в цивільному обігу, а предметом договору позики є родові речі чи грошові кошти.
Оскільки предметом даного договору є грошові кошти, відповідно, сам договір №20 від 05.11.2013р. має правову природу договору позики, до якого слід застосовувати норми глави 71 ЦК України.
При цьому слід зазначити, обгрунтовуючи позов, підприємство"Мека" також зазначає, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором позики, правовідносини за яким регулюються Главою 71 ЦК України.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що скаржник, посилаючись в апеляційній скарзі на ст. 834 ЦК України та вказуючи на те, що кошти стали потрібні йому самому, не враховуючи, що договір позики є чинним, безпідставно вимагає повернення 90 000,00 грн.
В силу норм ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Натомість, скаржником не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.32-34 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.
Таким чином, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та суперечать положенням чинного законодавства, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.
Отже, рішення господарського суду Рівненської області від 25.11.2014р. у справі №918/1312/14 прийняте за повного з'ясуванням усіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його зміни чи скасування в порядку статті 104 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Рівненської області від 25.11.2014р. у справі №918/1312/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства - фірми "Мека", м.Рівне - без задоволення.
2. Справу №918/1312/14 повернути до господарського суду Рівненської області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
Суддя Маціщук А.В.
Суддя Петухов М.Г.