ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.02.2015Справа №910/28089/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл"
до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.09.2014 р. № 100/02-р/к у справі № 94-02/07.14
Суддя Гумега О.В.
Представники
від позивача: Святогор Є.А. за довіреністю № б/н від 16.05.2014 р.
від відповідача: Клюсова Т.М. за довіреністю № 1 від 05.01.2015 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.09.2014 р. № 100/02-р/к у справі № 94-02/07.14.
Позовні вимоги мотивовані винесенням відповідачем рішення від 26.09.2014 р. № 100/02-р/к у справі № 94-02/07.14, яким визнано дії позивача, які полягають у неподанні інформації на вимогу голови Відділення від 20.06.2014 р. № 26-02/2044/1 у встановлений головою Відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за вчинене порушення на позивача накладено штраф. Натомість позивач стверджує, що порушення законодавства з його боку було відсутнє, а тому були відсутні і підстави для притягнення його до відповідальності, у зв'язку з чим вищенаведене рішення відповідача підлягає визнанню недійсним.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/28089/14 та призначено розгляд справи на 02.02.2015 р. о 10:20 год.
26.01.2015 р. через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов супровідний лист № 26-06/150 від 22.01.2015 р. з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 18.12.2014 р., зокрема, копії Положення про територіальне відділенняя Антимонопольного комітету України, копії свідоцтва № 452903 про державну реєстрацію юридичної особи відповідача, копії довідки АБ № 693871 Головного управління статистики у м. Києві про включення відповідача до ЄДРПОУ, копії листа № 26-02/3467 від 09.10.2014 р. про направлення копії рішення адміністративної колегії Відділення від 26.09.2014 р. № 100/02-р/к, копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл". У наведеному супровідному листі відповідач також повідомив суд, що крім справи № 910/28089/14 у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарські спори, відсутні справи між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а також відсутнє рішення цих органів з такого спору.
В судове засідання, призначене на 02.02.2015 р., з'явились представники сторін.
Представник позивача в судовому засіданні 02.02.2015 р. подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно відповідача станом на 16.01.2015 р. та виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача станом на 30.12.2014 р. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Представник відповідача в судовому засіданні 02.02.2015 р. подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити повністю у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.09.2014 р. № 100/02-р/к у справі № 94-02/07.14.
В судовому засіданні 02.02.2015 р. здійснювався розгляд справи по суті.
Представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача заперечували проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 02.02.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд
26.09.2014 р. адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі - Відділення) було прийнято рішення № 100/02-р/к "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 94-02/07.14, яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" (м. Київ, ідентифікаційний код 32851616), які полягають у неподанні інформації на вимогу голови Відділення від 20.06.2014 р. № 26-02/2044/1 у встановлений головою Відділення строк, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки; за вчинене порушення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" накладено штраф (надалі - Рішення).
Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" (позивач) не згодне з Рішенням, а тому оскаржило останнє в порядку ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" до Господарського суду міста Києва.
Позивач підтвердив, що отримав вимогу голови Відділення від 20.06.2014 р. № 26-02/2044/1, в якій, з огляду на проведення Відділенням дослідження у зв'язку із здійсненням державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктами господарювання, зокрема, які здійснюють будівництво та реалізацію житлових будівель в м. Києві, від ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" вимагалось надати відповідну інформацію та завірені належним чином документи.
Однак позивач зазначив, що в силу ст.ст. 3, 17, 22, 22-1 Закону України "Про захист економічної конкуренції" запит про надання інформації може мати місце лише у разі проведення перевірок, а також за заявами та справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. А тому, на думку позивача, під час проведення досліджень (вивчення та аналізу ринку, тощо) органи Антимонопольного комітету України не наділені повноваженнями на витребування інформації, у зв'язку з чим позивач вважає, що правомірно відмовив Відділенню в наданні інформації (не надав її). За таких підстав позивач вважає, що порушення законодавства з його боку було відсутнє, а тому були відсутні і підстави для притягнення позивача до відповідальності, а отже, оскаржуване рішення підлягає визнанню недійсним. Крім того позивач вказав, що цифрове вираження суми штрафу, накладеного Відділенням на ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл", не відповідає зазначенню цієї суми прописом ("штраф у розмірі 68 0000,00 (шістдесят вісім тисяч) грн..").
Київське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету (відповідач) проти позовних вимог заперечує з підстав їх необґрунтованості, вважає рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.09.2014 р. № 100/02-р/к у справі № 94-02/07.14 законним, обгрунтованим та таким, що повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права. Відповідач також зазначає, що розпорядженням від 26.11.2014 р. № 100/02-р/к адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України постановила виправити описку в Рішенні, а саме: замість цифр "68 0000" зазначити цифри "68 000".
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.
До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).
Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.
Відповідно до частини 1 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України, адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ч. 7 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі:
- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;
- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;
- перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;
- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; тощо.
Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.
По матеріалам справи судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.09.2014 р. № 100/02-р/к "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 94-02/07.14 в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України.
Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:
неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;
порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відтак, розглядаючи позов про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення органу Антимонопольного комітету України недійсним.
Як вбачається з матеріалів даної справи, 26.09.2014 р. адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши подання Другого відділу досліджень і розслідувань з попередніми висновками у справі № 94-02/07.14 та матеріали зазначеної справи, розпочатої за ознаками вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановленні головою територіального відділення строк, прийняла рішення № 100/02-р/к, яке оскаржується позивачем.
Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.
Згідно п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань. Там же зазначено, що судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.
При розгляді даної справи про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.09.2014 р. № 100/02-р/к у справі № 94-02/07.14 судом з'ясовано наступне.
У зв'язку із здійсненням державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктами господарювання, зокрема, які здійснюють будівництво та реалізацію житлових будівель в м. Києві, Відділенням проводилось відповідне дослідження.
Відповідно до норм статей 3, 17, 22, 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Товариству з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" було направлено вимогу голови Відділення від 20.06.2014 № 26-02/2044/1 про надання інформації (далі - Вимога).
У Вимозі Товариство з обмеженою відповідальністю "Онур Конструкціон Інтернешнл" було повідомлено, зокрема, що відповідно до статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" вимоги голови територіального відділення Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначений строк.
У вищевказаній Вимозі головою Відділення було чітко визначено 10-ти денний строк надання інформації з моменту отримання Вимоги.
За інформацією, розміщеною на сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" Вимогу було вручено адресату (ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл") 27.06.2014 р.
Кінцевий термін подання інформації припадав на 07.07.2014 р.
У встановлений головою Відділення строк ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" не подало інформацію на Вимогу від 20.06.2014 № 26-02/2044/1. Даний факт не заперечується позивачем.
У зв'язку з наведеним, розпорядженням адміністративної колегії Відділення від 24.07,2014 р. № 128/02-рп/к було розпочато розгляд справи № 94-02/07.14.
Листом від 14.07.2014 р. № 279 ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" зазначило, що під час проведення (здійснення) досліджень (вивчення та аналізу ринку, тощо) органи Антимонопольного комітету України не наділені повноваженнями на витребування інформації, у зв'язку з чим ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл" не має можливості надати затребувану інформацію та відомості.
Оскільки відсутність інформації, запитуваної у Вимозі, перешкоджала виконанню Відділенням покладених на нього завдань, останнє на підставі п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" прийшло до висновку, що дії ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл", які полягають у неподанні інформації на вимогу голови Відділення від 20.06.2014 р. № 26-02/2044/1 у встановлений головою Відділення строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації територіальному відділенню Антимонопольного комітету України у встановлені головою територіального відділення строки. Відділенням було прийняте відповідне Рішення.
Суть доводів позивача щодо визнання недійсним цього рішення зводиться до того, що органи Антимонопольного комітету України, на думку позивача, не наділені повноваженнями на витребування інформації під час проведення (здійснення) досліджень (вивченні та аналізу ринку, тощо). У зв'язку з цим позивач вважає, що правомірно відмовив у наданні інформації на Вимогу голови Відділення, т.т. порушення законодавства з його боку було відсутнє, а тому були відсутні і підстави для притягнення позивача до відповідальності.
Такі доводи позивача суд відхиляє як безпідставні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку випадків, за яких уповноважені особи органів Антимонопольного комітету України мають право вимагати надання певної інформації у суб'єктів господарювання та інших осіб.
Пунктом 5 частини першої статті 17 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" встановлено, що голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.
З огляду на зазначену норму закону, обов'язок надання інформації на запит (вимогу) уповноваженої особи органу Антимонопольного комітету України повинен виконуватись суб'єктом господарювання незалежно від того, чи розпочата органом Антимонопольного комітету України справа про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Інформація може бути витребувана як під час розгляду заяв, так і під час розгляду справ, а також в інших випадках, передбачених законом.
Разом з тим, частиною 1 статті 22-1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи, предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію, в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема:
- здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;
- сприяння розвитку добросовісної конкуренції, тощо.
Матеріалами справи Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 94-02/07.14 у сукупності доведено, що ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл", не подавши інформацію на Вимогу голови Відділення від 20.06.2014 р. № 26-02/2044/1, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач в оскаржуваному Рішенні зробив обґрунтований та підставний висновок про те, що дії ТОВ "Онур Конструкціон Інтернешнл", які полягають у неподанні інформації на Вимогу голови Відділення від 20.06.2014 р. № 26-02/2044/1 у встановлений головою Відділення строк, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Крім того, судом були проаналізовані зауваження позивача з приводу невідповідності в Рішенні цифрового вираження суми штрафу та зазначення цієї суми прописом ("штраф у розмірі 68 0000,00 (шістдесят вісім тисяч) грн.."), які позивач також навів у якості обґрунтувань позовних вимог про визнання недійсним оскаржуваного Рішення.
Слід зазначити, що підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України визначені частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права), при цьому в перелік цих підстав не входить наявність описок в рішенні органу Антимонопольного комітету України.
Разом з тим, частиною другою статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що органи Антимонопольного комітету України, які прийняли рішення, можуть виправити допущені в рішенні описки чи явні арифметичні помилки, роз'яснити своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти додаткове рішення, якщо з якогось питання, що досліджувалося під час розгляду справи, не прийнято рішення.
Відповідно до пункту 34 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (Правил розгляду справ), затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19 квітня 1994 року № 5, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 6 травня 1994 року за № 90/299 (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року № 169-р) (із змінами) органи Комітету, які прийняли рішення, не мають права його скасувати або змінити. Вони вправі виправити допущені в рішенні описки чи явні арифметичні помилки, роз'яснити своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту, а також прийняти додаткове рішення, якщо з якогось питання, що досліджувалося під час розгляду справи, не прийнято рішення. Про виправлення допущеної в рішенні описки чи явної арифметичної помилки, роз'яснення рішення приймається розпорядження, яке протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилається особам, які брали участь у справі.
Дійсно, в резолютивній частині Рішення було допущено описку, а саме: замість цифр "68 000" зазначені цифри "68 0000", при цьому сума у дужках зазначена вірно "(шістдесят вісім тисяч)".
Натомість, як повідомив відповідач, розпорядженням від 26.11.2014 р. № 100/02-р/к адміністративна колегія Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України постановила виправити описку в Рішенні, а саме: замість цифр "68 0000" зазначити цифри "68 000", копію вказаного розпорядження відповідач долучив до матеріалів справи.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано вимог Конституції України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5) (із змінами), у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи № 94-02/07.14, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.
Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи № 94-02/07.14, нормам матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими.
Натомість, доводи позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи по суті.
Таким чином суд вважає, що підстави для визнання недійсним рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 26.09.2014 р. № 100/02-р/к "Про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" у справі № 94-02/07.14 відсутні, а тому вимоги позивача про визнання недійсним вказаного рішення є необгрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю, судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 06.02.2014 р.
Суддя Гумега О.В.