Провадження № 22-ц/774/1068/15 Справа № 202/5318/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Зосименко С. Г. Доповідач - Рудь В.В.
Категорія 81
20 січня 2015 року м. Дніпропетровськ
колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Ткаченко І.Ю., Повєткіна В.В.
при секретарі: Левцунову І.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року по справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Індустріального відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, -
У травні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на постанову державного виконавця Індустріального відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області(а.с.1-2).
В обгрунтування скарги ОСОБА_2 зазначала, що ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.07.2006 року скасовано арешт на приміщення магазину АДРЕСА_1.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровську від 03.03.2014 року по справі №200/2191/14-ц їй, ОСОБА_2, поновлено строк пред'явлення ухвали Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.07.2006 року про скасування заходів забезпечення позову у три місяці. В ухвалі зазначені всі необхідні дані боржника, стягувача, строк пред'явлення до виконання.
11.04.2014 року представник звернувся до Реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ Дніпропетровської області щодо державної реєстрації за неюправа власності нежитлового приміщення АДРЕСА_1.
Рішенням державного реєстратора від 18.04.2014 року №12536750 відмовлено в державній реєстрації у зв'язку з наявністю обтяження до цього майна(арешт від 05.09.2006 року на підставі ухвали Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 22.07.2003 року).
Представник стягувача звернувся із заявою від 24.04.2014 року в Індустріальний ВДВС ДМУЮ на виконання рішення суду про зняття арешту на приміщення магазину АДРЕСА_1, однак 06.05.2014 року отримав постанову від 05.04.2014 року про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та відмову у відкритті виконавчого провадження.
В постанові державний виконавець Бузяков М.Р. як підставу відмови зазначив відсутність виконавчих проваджень про арешт майна боржника.
Посилаючись на порушення державним виконавцем її прав та норм діючого законодавства при вирішенні питання щодо відкриття виконавчого провадження, ОСОБА_2 просила:
1. Визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Індустріального відділу ДВС ДМУЮ Бузякова М.Р. від 05.05.2014 року про відмову у відкритті виконавчого провадження(відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) щодо виконання ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.07.2006 року про скасування арешту на приміщення магазину АДРЕСА_1;
2. Зобов'язати державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції прийняти до провадження виконавчий документ ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.07.2006 року по скасуванню арешта на приміщення магазину АДРЕСА_1 та відкрити виконавче провадження по виконанню ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.07.2006 року.
Ухвалою Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року у задоволенні скарги відмовлено(а.с.73-74).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати, постановити нову ухвалу про задоволення скарги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права(а.с.76-78).
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 383 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Відповідно до положень ст.386 ЦПК суб'єктом оскарження є державний виконавець або інша посадова особа ДВС, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.
Статтею 17 Закону України «Про виконавче провадження», в якій наведено перелік виконавчих документів, що підлягають примусовому виконанню державною виконавчою службою, в числі інших зазначено ухвали судів у цивільних справах.
За змістом п.1 ч.1 ст.19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в ст.17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначені підстави відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема, в п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
В п.21 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» зазначено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 Закону про виконавче провадження; неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; наявності інших, передбачених законодавством, обставин, які виключають можливість здійснення виконавчого провадження тощо(стаття 26 Закону про виконавче провадження).
По справі встановлено, що ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.07.2006 року скасовано арешт на майно, у тому числі приміщення магазину АДРЕСА_1. Копії даної ухвали були направлені до виконання державним нотаріальним конторам Жовтневого, Індустріального, Самарського, Ленінського, АНД, Червоногвардійського, Бабушкінського районів м.Дніпропетровська, Дніпродзержинській та Нікопольській нотаріальній конторі, Дніпропетровському БТІ, БТІ м. Нікополя та м.Дніпродзержинська(а.с.3-4).
Ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 03.03.2014 року ОСОБА_2 поновлено строк пред'явлення до виконання ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.07.2006 року про скасування заходів забезпечення позову у три місяці з дня набрання ухвали законної сили(а.с.5-6).
24.04.2014 року представник ОСОБА_2 звернувся із заявою до Індустріального відділу ДВС Дніпропетровського МУЮ про відкриття виконавчого провадження, пред'явивши для виконання ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.07.2006 року про скасування арешту на приміщення магазину АДРЕСА_1(а.с.9).
Постановою державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ВП №43172330 від 05.05.2014 року відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали №2-612/2005, виданої 24.07.2006 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська про скасування арешту на майно, у тому числі на приміщення магазину АДРЕСА_1, у зв'язку з тим, що виконавчих документів відносно боржника ОСОБА_4 на виконанні в Індустріальному відділі ДВС Дніпропетровського МУЮ не знаходилося, відповідно і арешт на майно не накладався(а.с.11).
Як видно із справи, ОСОБА_2 звернулася до суду із скаргою на вказану постанову державного виконавця Індустріального відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області Бузякова М.Р. від 05.05.2014 року, посилаючись на порушення її прав та норм діючого законодавства при вирішенні зазначеного питання(а.с.1-2).
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив із правомірності дій державного виконавця при вирішенні питання про відмову у відкритті виконавчого провадження, та зазначив, що ухвала Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про накладення арешту на майно від 22.07.2003 року про арешт майна та ухвала Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська про накладення арешту на майно від 28.07.2003 року про арешт майна не перебували на виконанні в Індустріальному відділі ДВС ДМУЮ, а тому у державного виконавця були відсутні підстави для відкриття виконавчого провадження за ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.07.2006 року про скасування арешту.
Однак такі висновки зроблено судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін та з порушенням норм матеріального права.
Так, згідно ч.2 ст.60 Закону України «Про виконавче провадження» у разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу(установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.
За правилами п.5.15.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року №74/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за №865/4158, з послідуючими змінами, у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби(додаток 40), не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу(установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.
Таким чином, наведені положення діючого законодавства не пов'язують вирішення питання про зняття арешту з майна за постановою державного виконавця лише за наявністю у відділі державної виконавчої служби відповідного виконавчого провадження, а п.8 ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», на який послався державний виконавець в постанові про відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали №2-612/2005, виданої 24.07.2006 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська про скасування арешту на майно, не містить зазначену обставину як перешкоду для відкриття виконавчого провадження.
Розглядаючи скаргу ОСОБА_2, суд, як видно із справи, не взяв до уваги положення діючого законодавства, що регулюють правовідносини щодо виконання судових рішень та відкриття виконавчого провадження, недостатньо з'ясував дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, не перевірив чи є зазначена державним виконавцем обставина підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження відповідно до положень ч.1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження», в той час як з'ясування останніх має значення для справи, не навів в порушення вимог ст.210 ЦПК України мотиви відмови в задоволенні скарги.
Крім того, зі змісту скарги ОСОБА_2 вбачається, що суб'єктом оскарження зазначено Індустріальний відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, а вимоги заявлені про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Бузякова М.Р. від 05.05.2014 року(а.с.1-2).
Проте, розглядаючи скаргу, суд не взяв до уваги зазначену обставину та не обговорив у передбаченому порядку питання щодо залучення до участі у справі як заінтересованої особи державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Бузякова М.Р., в той час як останній є суб'єктом оскарження в розумінні ст.386 ЦПК України, а винесена ним постанова значиться предметом оскарження.
Таким чином, наведені обставини свідчать, що при розгляді скарги ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Індустріального відділу ДВС Дніпропетровського міського управління юстиції, суд порушив порядок, встановлений для його вирішення, а тому ухвала суду на підставі п.3 ст.312 ЦПК України підлягає скасуванню, з передачею зазначеного питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303,307,312,315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 10 листопада 2014 року скасувати, передати питання щодо скарги ОСОБА_2 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий -
Судді -