"02" лютого 2015 р. Справа № 5027/651/2012
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Чернівці
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості в сумі 42265,41 грн.
Суддя В.В.Дутка
представники:
від позивача - ОСОБА_3, договір від 12.12.2014р.
від відповідача - ОСОБА_2, приватний підприємець, ОСОБА_4, представник за довіреністю від 27.07.2012 р.
СУТЬ СПОРУ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 42265,41 грн., згідно Договору про надання послуг від 01.07.2011р.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежними виконанням відповідачем своїх зобов'язань, що носять системний характер та мали місце протягом тривалого часу. У період з 08.05.2012р. відповідач неодноразово допускав перерви без поважних причин у виконанні завдань, зобов'язання не виконував, на підставі чого у відповідності до п.7.7. Договору повинен повернути виплачену позивачем у період з 01.07.2011р. по 30.04.2012р. винагороду в сумі 20265,41 грн., згідно п.3.5 Договору. Крім цього, за порушення відповідачем розділу 5 Договору "Правовий режим інформації та об'єктів інтелектуальної власності", відповідно п. 7.5. Договору останній зобов'язаний виплатити позивачу неустойку в сумі 22000,00 грн.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області (суддя Миронюк С.О.) від 19.09.2012 р. порушено провадження по даній справі.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 21.05.2014р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р., позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2014р. рішення господарського суду Чернівецької області від 21.05.2014р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р. скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.
Згідно автоматизованого розподілу справ на підставі статті 21 Господарського процесуального кодексу України, справу № 5027/651/2012 передано для розгляду судді Дутці В.В.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області (суддя Дутка В.В.) від 02.12.2014р. розгляд справи призначено в судовому засіданні 18.12.2014р.
Ухвалою від 18.12.2014р. розгляд справи відкладено на 22.01.2015р.
У судовому засідання 22.01.2015р. оголошувалась перерва до 28.01.2015р.
28.01.2015р. через канцелярію суду від позивача подана заява про оголошення перерви в розгляді справи для підготовки клопотання про призначення експертизи та з'ясування кому її доручити.
Відповідач подав 28.01.2014р. додаткові пояснення, в яких категорично заперечує проти призначення додаткової комп'ютерно-технічної експертизи, вважає позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними у зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні позову та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на проведення додаткової комп'ютерно-технічної експертизи в сумі 4416,00 грн.
Ухвалою від 28.01.2015р. розгляд справи відкладено на 02.02.0215р.
У судовому засіданні 02.02.2015р. представник позивача подав заяву про призначення по справі судової комп'ютерно-технічної експертизи, проведення якої доручити Львівському науково-дослідному інституту судових експертиз (лабораторія комп'ютерної техніки та фоноскопії 79004, м.Львів, пл.Соборна,7). На вирішення експертної установи позивач просив поставити наступні питання:
1.Встановити яка інформація містилась у електронному повідомленні за період часу з 01.04.2012р. по 30.05.2012р., встановити та зафіксувати зміст за допомоги фіксування стандартних засобів операційної системи - створення скріншотів?
2.Встановити чи присутні дані, які тотожні в цілому/частково (вказати, що саме тотожне) за змістом та/або даним, що були представлені замовнику, як виконана виконавцем робота по проектам "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2"?
Відповідач надав письмові пояснення від 02.02.2015р., в яких просить відмовити у задоволенні позову, витрати на проведення додаткової комп'ютерно-технічної експертизи в сумі 4416,00 грн. покласти на позивача. У судовому засіданні відповідач заперечував проти задоволення заяви про призначення експертизи у справі.
Розглянувши клопотання про призначення судової експертизи у справі, суд зазначає таке.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи порушення провадження у цій справі 19.09.2012р., передачу справи на новий розгляд з 02.12.2014р. (дата ухвали про призначення судового засідання) та закінчення встановлено ст. 69 Господарського процесуального кодексу двохмісячного строку розгляду спору, відсутність клопотань сторін про продовження строку розгляду спору, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про призначення по справі судової експертизи є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Суд вважає, що у позивача з 08.12.2014р. (дата отримання ухвали про призначення судового засідання) було достатньо часу для підготування своєї правової позиції по суті спору та представлення суду заяви про призначення судової експертизи.
Крім цього, слід зазначити щодо поставленого позивачем питання "Встановити яка інформація містилась у електронному повідомленні за період часу з 01.04.2012р. по 30.05.2012р., встановити та зафіксувати зміст за допомоги фіксування стандартних засобів операційної системи - створення скріншотів?", то подібного змісту питання були поставлені ухвалою господарського суду Чернівецької області від 12.11.2012р. Однак, Львівський науково-дослідний інститут судових експертиз листом від 23.11.2012р. №5265 повідомляв господарський суд Чернівецької області, що питання 7,9,11,18, ухвали відносяться до компетенції телекомунікаційної експертизи та не можуть бути вирішенні у зв'язку з відсутністю у ЛНДІСЕ експертів, атестованих по експертній спеціальності 10.17 "Дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів".
З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача від 02.02.2015р. про призначення у справі судової комп'ютерно-технічної експертизи.
Розглянувши позов, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.
01 липня 2011 pоку між приватним підприємцем ОСОБА_1, як замовником, та приватним підприємцем ОСОБА_2, як виконавцем, укладено договір про надання послуг (надалі - Договір), згідно п.1.1, п.1.2. якого виконавець надає за завданням Замовника послуги зі створення програмних продуктів на умовах, передбачених даним договором, а Замовник приймає та оплачує ці послуги. Послуги надаються безперервно протягом дії даного договору взаємодії із замовником та з його фахівцями.
У відповідності до п. 2.4. Договору, для надання послуг використовується обладнання Замовника, який створює всі необхідні умови для якісного надання послуг. Виконавець надає послуги за індивідуальним графіком, із затраченням часу не менше 24 годин на тиждень протягом робочого графіку замовника (п. 2.5. Договору).
В п. 3.3., 3.4. Договору сторони обумовили, що оплата за надані послуги здійснюється шляхом перерахування коштів на рахунок виконавця в банківській установі або готівкою у термін не пізніше десяти днів з моменту підписання акту приймання-передачі. Замовник здійснює оплату послуг, що надаються за даним договором, шляхом сумування годин затрачених виконавцем на створення програмних продуктів з урахуванням вартості однієї години в національній валюті України у розмірі еквівалентному 3,60 (три цілих шістдесят сотих) євро за курсом Національного Банку України на день виплати.
Крім того, згідно з умовами підпункту 3.5. Договору, крім оплати за надані послуги, замовник виплачує виконавцю винагороду за своєчасне виконання завдань і якісне надання послуг. Розмір винагороди еквівалентний 2,4 (дві цілих чотири десятих) євро за курсом НБУ на день виплати.
Таким чином, сторони за власним бажанням обумовили в Договорі, крім умови про оплату вартості виконаних послуг (п. 3.1., 3.3., 3.4 Договору), також умову про право у виконавця на грошову винагороду, виплата якої обумовлена настанням певних підстав та залежить від волі замовника (п. 3.5. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору, сторонами обумовлено строк його дії з моменту підписання до 31.12.2011р. Згідно з укладеною між сторонами додатковою угодою № 1 від 01.07.2011 р., сторони переглянули розмір оплат по п. 3.4. та п. 3.5. в сторону збільшення та продовжили дію Договору до 31.12.2012 р. (а.с. 14-15 том 1).
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором
Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 20265,41 грн. з цільовим призначенням здійснення таких платежів як авансування винагороди за своєчасне виконання завдань та якісне надання послуг згідно з п. 3.5. договору на надання послуг, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 31.07.2011 р. на суму 3410,07 грн., від 31.08.2011 р. на суму 275,51 грн., від 30.12.2011 р. на суму 2883,47 грн., від 31.01.2012 р. на суму 2940,00 грн., від 29.02.2012 р. на суму 3658,78 грн., від 29.03.2012 р. на суму 3482,71 грн., від 30.04.2012 на суму 3614,87 грн.
Відповідно до підпункту 7.7. Договору в редакції Додаткової угоди № 1, у разі припинення чи розірвання Договору з підстав, передбачених п.п. 6.3-6.4. Договору, виконавець в десятиденний строк повертає замовнику виплачений йому авансовий платіж, підстави для виплати якого не настали (проавансована послуга, яка не прийнята замовником за актом приймання-передачі), а також винагороду, передбачену п. 3.5., 3.5.1. Договору виплачену за весь час дії Договору.
Водночас, згідно з п. 6.4. Договір вважається достроково розірваним з ініціативи виконавця у разі його відмови від надання послуг за завданням замовника, в тому числі у разі неприйняття до виконання та не підписання протягом одного робочого дня отриманого завдання, а також у разі допущення без поважних причин перерви у виконанні завдання.
Позивач подав до матеріалів справи завдання на створення програмного продукту №СІД-08 від 01.02.2012р. (сайт аукціону "ІНФОРМАЦІЯ_4"), №СІД- 09 від 01.03.2012р. (сайт аукціону "ІНФОРМАЦІЯ_4"), №СІД-10 від 02.04.2012р. (сайт аукціону "ІНФОРМАЦІЯ_4", розробка проекту "ІНФОРМАЦІЯ_1"). У наведених завданнях зазначено про необхідність створення програмного продукту якісно дотримуючись умов Договору (а.с.69-71 том 3).
Так, згідно 2.1. Договору, виконавець надає послуги за замовленням, які Замовник видає йому у формі Завдання (додаток 1). Послуги за даним договором надаються шляхом послідовного виконання отриманих завдань, безперервно протягом дії даного договору. Всі технічні та інші умови щодо створюваних програмних продуктів встановлюються в цьому договорі та Завданнях, які є невід'ємною частиною договору.
За п.4.1.7. Договору Виконавець зобов'язувався невідкладно приймати до виконання та підписувати завдання, видані Замовником відповідно до умов цього договору. Крім того, п.4.2.1. Виконавцю заборонено відмовлятися від прийняття до виконання завдань, які видаються Замовником відповідно до умов даного договору, в тому числі несвоєчасно приймати завдання до виконання та несвоєчасно підписувати їх.
Згадані вище завдання на створення програмного продукту №СІД-08 від 01.02.2012р., №СІД- 09 від 01.03.2012р., №СІД-10 від 02.04.2012р. Виконавцем не підписані, доказів надання Замовником завдань для підпису Виконавцеві у справі немає.
Натомість, підставою для оплати за надані послуги згідно п.3.2. є підписаний сторонами Акт приймання-передачі програмних продуктів (додаток 2), який складається при прийманні-передачі програмних продуктів за кожним виконаним завданням. В даному Акті виконавець вказує кількість годин затрачених для створення програмних продуктів.
Сторони підписали акти приймання-передачі програмного продукту від 31.07.2011р., 31.08.2011р., 30.12.2011р., 31.01.2012р., 29.02.2012р., 31.03.2012р., 30.04.2012р. при прийманні програмних продуктів недоліків не виявлено, проте кількість годин затрачених для створення програмних продуктів в порушення п.3.2. Договору не визначена (а.с.42-48 том І).
Зокрема, акт приймання-передачі програмного продукту від 30.04.2012р. підписаний сторонами, де зазначено, що виконавець передав, а замовник прийняв програмні продукти: 1.Сайт аукціону "ІНФОРМАЦІЯ_4", які розроблені в рамках зазначеного договору відповідно до Завдань №СІД-10 від 02.04.2012р. Своїми підписами сторони підтвердили, що програмний продукт "ІНФОРМАЦІЯ_4" відповідає умовам договору та параметрам завдання. При прийманні програмного продукту Замовник не виявив недоліків та невідповідності умовам договору і завданню. Відсутність згадування в акті про розробку проекту "ІНФОРМАЦІЯ_1" не свідчить про неповне виконання відповідачем Завдань №СІД-10 від 02.04.2012р.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неодноразове допущення відповідачем перерви у виконанні завдань без поважних завдань починаючи з 08 травня 2012р., взяті на себе зобов'язання по Договору не виконував, про що свідчать скріншоти. Крім цього, відповідач при наданні послуг вів переписку з третіми особами, що не пов'язані з відносинами за цим Договором (скріншот сайту "ВКонтакте", "Gmail"). За наведених обставин, позивача просить стягнути з відповідача 20265,41 грн. винагороди за весь час роботи.
Згідно п. 3.2. висновку Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 62 від 18.06.2013р. експерт зазначає перелік користувачів операційної системи одним з яких є "ОСОБА_2", який був створений (зареєстрований) 04.09.2009 року.
Позивачем подано правочини, що підтверджують існування відносин позивача та відповідача в господарській сфері починаючи з 18.03.2009 року, а саме:
- Договір про надання послуг від 18.03.2009 року, термін дії якого до 18.07.2009 року (а.с. 149-153 том 2).
- Договір про надання послуг від 01.07.2010 року, термін дії якого до 01.07.2011 року (а.с. 154-158 том 2).
В матеріалах справи, а саме у таблиці 4 п. 6 Висновку експертизи № 62 (на обороті а.с. 5 том 2) та Додатку А до висновку експертизи № 62 (а.с. 8 том 2) міститься інформація про використання комп'ютера, жорсткий диск якого досліджувався, користувачем "ОСОБА_2" в період 03.05. - 29.05.2012 р.
У п. 8.3. висновку експерта № 62 (на обороті ст. 6 Том ІІ) зазначено, що згідно даних, що міститься у базі даних "Spector Pro", роботу над проектами "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2" здійснював користувач "ОСОБА_2" (користувач домену "MAXXDEFENSE") у період із 07 по 29 травня 2012 р. відповідно до даних, наведених у таблицях 1-3 додатку А до висновку експертизи.
Судом встановлено, що протягом травня 2012р. позивач не надавав відповідачу завдань відповідно до умов п.2.1. Договору, а відповідач у свою чергу не виконував завдань позивача згідно Договору.
Згадані вище висновки експерта про здійснення користувачем "ОСОБА_2" у період з 07 по 29 травня 2012 р. роботи над проектами "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2" не є доказом неналежного виконання приватним підприємцем ОСОБА_2 зобов'язань за Договором про надання послуг від 01.07.2011р.
Щодо встановлення обставин про затрачений відповідачем час на виконання робіт у травні 2012р., то такі докази у матеріалах справи відсутні. Так званий витяг з журналу обліку часу, наданий позивачем (а.с.58 том 4 ), в якому зафіксовано час затрачений ОСОБА_2 протягом травня 2012р., не є належним доказом, оскільки відповідно до п. 3.2. Договору кількість годин затрачених для створення програмних продуктів вказується в акті приймання-передачі, а такий акт за травень 2012р. сторонами не складений.
Експертним висновком № 62, а саме п. 8.1. встановлено, що скріншотами було зафіксовано відвідування поштової скриньки "ІНФОРМАЦІЯ_3" інтернет-ресурсу Google, користування соціальними мережами "odnoklassniki.ru" та "vk.com" під логіном "ІНФОРМАЦІЯ_3" та відвідування інших інтернет сайтів, зазначена інформація містить відсилання на ім'я "ОСОБА_2" для інтернет-ресурсу Google та сайту "odnoklassniki.ru" та "ОСОБА_2" для сайту "vk.com" (а.с. 6 том 2). Такі дії відповідача позивач кваліфікує як допущення перерви у виконанні завдань, що є підставою розірвання Договору з ініціативи Виконавця.
Згідно до частини 1 ст. 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.
Сторони встановили, що договір вважається достроково розірваним з ініціативи виконавця у разі його відмови від надання послуг за завданням замовника, в тому числі у разі неприйняття до виконання та не підписання протягом одного робочого дня отриманого завдання, а також у разі допущення без поважних причин перерви у виконанні завдання (п.6.4. Договору).
Виходячи з аналізу правових норм та умов спірного Договору, суд встановив відсутність завдань позивача про надання послуг відповідачем починаючи з травня 2012р. Відтак, посилання позивача на допущення відповідачем без поважних причин перерви у виконанні завдань у період з 08 травня 2012р. та невиконання ним зобов'язань передбачених п.7.7. Договору про повернення Замовнику винагороди, виплаченої за весь термін роботи є безпідставними, а позов в частині стягнення з відповідача коштів у сумі 20265,41 грн. необґрунтований.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. (пункт 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»).
Висновок експерта про те, що в період з травня по жовтень 2012р. до встановленої на жорсткому диску операційної системи підключався користувач "ОСОБА_2" та здійснював роботу над проектами "ІНФОРМАЦІЯ_1" та "ІНФОРМАЦІЯ_2", відвідував поштові скриньки, Інтернет ресурси, соціальні мережі тощо не свідчить про отримання відповідачем, у відповідності до умов Договору, завдань з травня 2012р. про надання послуг та допущення ним перерви у виконанні таких завдань, що слугує, відповідно до умов Договору, підставою для розірвання договору. Натомість, може розцінюватись як порушення приписів п.7.10 Договору, яким заборонено виконавцю, зокрема використовувати мережу для особистих комерційних цілей, відвідувати з робочих комп'ютерів розважальних сайтів/мереж (Однокласники, Вконтакте і т.п.) за що сторони встановили окрему відповідальність у вигляді відшкодування шкоди Замовнику в розмірі 50 грн. за кожне порушення. Проте, позовної вимоги про відшкодування шкоди позивач не подав.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено принцип свободи договору, за яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з частиною першою статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення з відповідача 20265,41 грн. авансованої винагороди, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення неустойки в сумі 22000,00 грн. суд зазначає таке.
Відповідно п. 5.1., 5.1.1. Договору вся інформація, доступ до якої отримує Виконавець у зв'язку з виконанням даного договору, в тому числі технічні, технологічні, економічні, маркетингові, бухгалтерські, фінансові та інші відомості і документи, перелік клієнтів, партнерів та інші бази даних, програмні продукти, паролі та коди доступу, в тому числі результати праці Виконавця (далі по тексту - інформація), носить конфіденційний характер, є комерційною таємницею Замовника та його власністю. Замовник є власником даної інформації як сукупності даних, та власником всіх майнових та немайнових прав інтелектуальної власності на цю інформацію.
Згідно п.5.4. Договору Виконавцю категорично забороняється передавати третім особам чи будь-яким іншим чином розголошувати або розповсюджувати конфіденційну інформацію Замовника, а також будь-яку іншу інформацію, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням даного договору.
Позивач стверджує про надіслання відповідачем третім особам "лінків" та "РНР Код", що є комерційною таємницею Замовника.
Пунктом 7.5. Договору сторони обумовили, що у разі порушення Виконавцем умов п.п. 5.1 - 5.7 даного договору про правовий режим інформації, Виконавець відшкодовує всю завдану Замовнику матеріальну і моральну шкоду в повному обсязі, в тому числі упущену вигоду, а також виплачує йому неустойку в сумі 22 000 грн.
Як вбачається з ухвали господарського суду Чернівецької області від 12.11.2012р. у цій справі, на вирішення експертної установи були поставлені запитання під номером 7,9,11,18, в яких зокрема поставлено питання "Чи мають передані РНР коди та Link коди ознаки електронних адрес, кодів або паролів доступу до ресурсів із конфіденційною інформацією?" (а.с.68 том 1).
Листом Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз від 23.11.2012р. №5265 повідомлено суд, що питання 7,9,11,18 ухвали відносяться до компетенції телекомунікаційної експертизи та не можуть бути вирішені у зв'язку з відсутністю у ЛНДІСЕ експертів, атестованих по експертній спеціальності 10.17 "Дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів" (а.с.73 том 1).
Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно п. 2.5. Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.11 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин позивач не довів суду належними та допустимими доказами про передачу третім особам, розголошення чи розповсюдження конфіденційної інформації Замовника, а відтак у Виконавця відсутній обов'язок сплатити неустойку в сумі 22000,00 грн. у зв'язку з чим, суд відмовляє у задоволенні позову.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у позові.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 відмовити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) витрати на проведення додаткової комп'ютерно-технічної експертизи в сумі 4416,00 грн.
3. Після набрання судовим рішенням законної сили видати наказ.
Повне рішення складено 06.02.2015р.
Суддя В.В.Дутка