ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.02.2015Справа №910/28860/14
За позовом Миколаївського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави
в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області
до 1. Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз»
2. Миколаївського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії управління магістральних газопроводів «Харківтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз»
про стягнення збитків в розмірі 5 785,73 грн.,-
Суддя Морозов С.М.
За участю представників сторін:
від прокурора: Чистякова Н.О. (службове посвідчення №031458 від 21.01.2015р.);
від позивача: не з'явились;
від відповідача 1: Андрющенко Є.Ю. (представник за довіреністю №2-280 від 31.12.2014р.).
від відповідача 2: не з'явились.
Миколаївський прокурор з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері (надалі також - прокурор, прокуратура) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Миколаївській області (надалі також - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (надалі також - відповідач-1) суми збитків в розмірі 5 785,73 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач здійснює свою господарську діяльність з порушенням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у зв'язку з чим прокурор вказує на завдання державі шкоди в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря на загальну суму 5 785,73 грн.
Відповідачем письмового відзиву на позовну заяву до матеріалів справи не надано, представник присутній в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі, справі присвоєно №910/28860/14, розгляд було призначено на 03.02.2015р.
В судове засідання 03.02.2015р. представники від позивача та відповідача-2 не з'явились.
Позивачем направлено до суду лист, в якому він зазначає про можливість суду здійснювати розгляд справи за відсутності повноважного представника в судовому засіданні.
Судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Зважаючи на те, що неявка представників відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.
Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006р., у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні 03 лютого 2015 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладено функції представництва інтересів держави в суді.
Згідно з п. 4 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру» органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.
Частиною 3 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатися до суду в передбачених законом випадках.
Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Відповідно до ч. 3 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», підставою представництва прокурором в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.
За наявності підстав, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, з метою представництва громадянина або держави прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом, зокрема, звертатися до суду з позовами (заявами, поданнями). (ч. 5 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»).
Конституційний суд у рішенні від 08.04.1999р. у справі №3-рн/99 (далі рішення Конституційного суду) вказав, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (зараз ГПК), є підставою для порушення справи в арбітражному суді. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Наведене також узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» від 23.03.2012р. №7.
Судом встановлені наступні обставини.
Державною екологічною інспекцією у Миколаївській області було проведено перевірку дотримання відповідачем-2 вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря щодо викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Під час проведення перевірки державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами відповідачем-2, якими, зокрема, встановлено, що останній не має дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря (скінчився термін дії дозволів) від стаціонарних джерел викиду забруднюючих речовин, а на корпусах ПГОУ відсутні реєстраційні номери, а також встановлені інші порушення вимог Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
10.12.2013р. позивачем було видано відповідачу-2 припис №04/143 про усунення порушень вимог законодавства України.
Крім того, 05.12.2013р. позивачем було складено протокол про адміністративне правопорушення №004520 відносно головного інженера відповідача-2, та постанову про накладення адміністративного стягнення №04/514 від 06.12.2013р. у зв'язку з тим, що не отримано дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, що є порушенням порядку здійснення викиду забруднюючих речовин а атмосферу.
Спір у справі виник у зв'язку із недотриманням, на думку прокурора, відповідачем нормативів викидів забруднюючих речовин в повітря, у зв'язку з чим прокурор вказує на заподіяння шкоди державі на загальну суму 5 785,73 грн.
Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Відповідно до ч. 3 ст. 38 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.
Статтею 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначено, що підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані: здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо; вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів; здійснювати контроль за обсягом і складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, і рівнями фізичного впливу та вести їх постійний облік; заздалегідь розробляти спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру і вживати заходів для ліквідації причин, наслідків забруднення атмосферного повітря; забезпечувати здійснення інструментально-лабораторних вимірювань параметрів викидів забруднюючих речовин стаціонарних і пересувних джерел та ефективності роботи газоочисних установок; забезпечувати розроблення методик виконання вимірювань, що враховують специфічні умови викиду забруднюючих речовин; використовувати метрологічно атестовані методики виконання вимірювань і повірені засоби вимірювальної техніки для визначення параметрів газопилового потоку і концентрацій забруднюючих речовин в атмосферному повітрі та викидах стаціонарних і пересувних джерел; здійснювати контроль за проектуванням, будівництвом і експлуатацією споруд, устаткування та апаратури для очищення газопилового потоку від забруднюючих речовин і зниження впливу фізичних та біологічних факторів, оснащення їх засобами вимірювальної техніки, необхідними для постійного контролю за ефективністю очищення, дотриманням нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин і рівнів впливу фізичних та біологічних факторів та інших вимог законодавства в галузі охорони атмосферного повітря; своєчасно і в повному обсязі сплачувати екологічний податок.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" визначено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем-2 здійснювало викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без відповідного дозволу, передбаченого ч. 5 ст. 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", що підтверджується актом Державної екологічної інспекції у Миколаївській області перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, складеними за наслідками проведених перевірок у період з 18.11.2012р. по 06.12.2013р.
10.12.2013р. позивачем було видано відповідачу-2 припис №04/143 про усунення порушень вимог законодавства України, виявлених під час проведення перевірок.
За змістом ст. 33 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" особи, винні, зокрема, у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом.
Матеріалами справи підтверджується факт не усунення відповідачем-2 вимог припису позивача, зокрема, в частині вимоги про отримання дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
Таким чином судом встановлено, що відповідачем було здійснено викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з перевищенням затверджених у дозволах нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано належним чином відповідачем.
При цьому, у зв'язку зі встановленням Державною екологічною інспекцією у миколаївській області відповідних порушень, на головного інженера відповідача-2 було накладено адміністративне стягнення - штраф у розмірі 272,00 грн., який був повністю ним оплачений, що підтверджується квитанцією від 10.12.2013р.
Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
У відповідності до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, в свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.
З огляду на викладене, відповідач здійснював в процесі своєї діяльності викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу, а відтак суд приходить до висновку про виникнення у відповідача-2 зобов'язання з відшкодування завданих державі збитків.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.
За змістом пункту 1.2 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008 р. №639 (надалі - "Методика"), методика встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб).
Згідно з п. 2.1.1 Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, які перевищують затверджені граничнодопустимі викиди, установлені дозволом на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
При цьому, пунктом 2.2 Методики встановлено, що факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.
Відповідно до п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.
Суд відзначає, що державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища міста Києва з урахуванням вимог Методики було здійснено розрахунок збитків, заподіяних Товариством в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря у період з 18.11.2013р. по 06.12.2013р., відповідно до якого сума збитків становить 5 785,73 грн.
За таких обставин суд приходить до висновку, що розрахунок розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря відповідачем-2, був складений у відповідності до вимог чинного законодавства України,.
Таким чином, відповідачем-2, з його вини, було вчинено протиправні дії - забруднення атмосферного повітря за відсутності відповідного дозволу, чим завдано шкоди державі у розмірі 5 785,73 грн., і між діями відповідача-2 та заподіяними збитками наявний причинно-наслідковий зв'язок.
Викладені обставини свідчать про наявність всіх елементів правопорушення, що має наслідком відповідальність у вигляді стягнення шкоди, а відтак свідчить про правомірність та обґрунтованість позовних вимог прокурора, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з позивача-1 збитків у розмірі 5 785,73 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стягненню збитки підлягають з відповідача-1 за порушення відповідачем-2 природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, оскільки відповідач-2 є підрозділом відповідача-1, який в свою чергу є юридичною особою.
Стосовно розподілу судових витрат суд відзначає наступне.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру підлягає сплаті судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
Частиною 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 35207951, адреса: 03058, м. Київ, вул. Машинобудівна, будинок 37) в дохід бюджету Ленінського району міста Миколаєва (банк ГУДКСУ в Миколаївській області, р/р 33116331700005, код 24062100, МФО 826013, ЄДРПОУ 37992781) збитки в розмірі 5 785,73 грн. (п'ять тисяч сімсот вісімдесят п'ять гривень 73 копійки).
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» (код ЄДРПОУ 35207951, адреса: 03058, м. Київ, вул. Машинобудівна, будинок 37) на користь Державного бюджету України (код ЄДРПОУ 37993783, р/р 31215206783001, одержувач Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, код платежу 22030001) судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімдесят двадцять сім гривень 00 копійок).
4. Після вступу рішення в законну силу видати накази.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.02.2015р.
Суддя Морозов С.М.