29.01.15р. Справа № 904/8808/14
За позовом Прокурора Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
до Житлово-будівельного кооперативу "Жовтень-18", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області
про стягнення 125 360 грн. 12 коп.
Суддя Рудь І.А.
Представники:
прокурор: Ягольник Г.В., дов. № 05/1146 вих-15 від 26.01.15р.;
від позивача: Власенко Н.В., дов. № 79/01 від 12.01.15р.;
від відповідача: Касьян М.С., свід. № 2784 від 14.01.14р.
Прокурор Довгинцівського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України в особі Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль", в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 28.11.14р., просив суд стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Жовтень - 18" заборгованість в розмірі 75 360 грн. 12 коп., з яких: 45 000 грн. 00 коп. сума основного боргу, 12 798 грн. 23 коп. - інфляційні втрати, 1 819 грн. 90 коп. - 3% річних, 9 182 грн. 02 коп. - пеня, 6 649 грн. 97 коп. - 7% штрафу, відповідно до умов Договору купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 630 від 17.10.13р. В частині стягнення основного боргу в розмірі 30 000 грн. 00 коп. просив провадження у справі припинити, у зв'язку зі сплатою вказаної суми відповідачем під час судового розгляду справи.
Клопотанням від 29.01.15р., погодженим із прокурором, позивач просив суд припинити провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 43 000 грн. 00 коп. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України та стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Жовтень - 18" заборгованість в розмірі 75 347 грн. 12 коп., з яких: 32 000 грн. 00 коп. сума основного боргу, 12 798 грн. 23 коп. - інфляційні втрати, 1 819 грн. 90 коп. - 3% річних, 9 182 грн. 02 коп. - пеня, 6 649 грн. 97 коп. - 7% штрафу.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідач позовні вимоги визнав частково. У відзиві на позов зазначив, що Житлово-будівельний кооператив "Жовтень - 18" внесено до реєстру неприбуткових організацій, згідно рішення Північної МДПІ у м. Кривому Розі № 14 від 03.03.2005р. та єдиним джерелом отримання коштів на розрахунковий рахунок відповідача є внески членів кооперативу. Позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнав у повному обсязі, але проти стягнення нарахованих позивачем штрафних санкцій заперечував та просив суд на підставі ст. 233 ГК України відмовити у стягненні пені та 7% штрафу, у зв'язку із тяжким фінансовим станом кооперативу.
Відповідно до ст. 77 ГПК України, у судовому засіданні оголошувалася перерва з 25.12.2014р. по 29.01.2015р.
В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, господарський суд, -
17.10.13р. між Державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" (теплопостачальна організація-продавець) та Житлово-будівельним кооперативом "Жовтень-18" (споживач-покупець) укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 630 (надалі-Договір), відповідно до умов якого теплопостачальна організація-продавець бере на себе зобов'язання постачати споживачеві-покупцю теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач-покупець зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п.1.1 Договору).
Відповідно до п. 10.1 цей договір набуває чинності з моменту фактичного надання послуг з теплопостачання та діє до 16.10.14р. керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України.
За умовами п. 6.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживаються, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.
Згідно до п. 6.2 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Оплата за теплову енергію здійснюється споживачем-покупцем виключно грошовими коштами відповідно до встановлених тарифів шляхом 30 (тридцяти) відсоткової попередньої оплати вартості планових обсягів споживання теплової енергії за 5 (п'ять) днів до початку здійснення споживання. Споживачем-покупцем протягом місяця споживання теплової енергії. Кошти, які надійшли від покупця, будуть зараховані як передплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.
Остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-го числа наступного місяця наступного за місяцем споживання теплової енергії.
Тарифи на постачання теплової енергії з 01.10.11р. складає 256 грн. 25 коп. за 1Гкал з ПДВ (п.6.3 Договору).
На виконання умов Договору позивачем у період з грудня 2013р. по березень 2014р. поставлено, а відповідачем прийнято теплову енергію на загальну суму 106 514 грн. 58 коп., про що сторонами складені відповідні акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які наявні в матеріалах справи (а.с. 14-17).
В порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідач розрахунки за спожиту теплову енергію своєчасно не проводив, у зв'язку з чим у нього станом на час звернення прокурора із даним позовом до суду була наявна заборгованість у розмірі 75 000 грн. 00 коп.
За умовами п. 7.2.7 Договору за порушення строків сплати за отриману теплову енергію стягується пеня у розмірі не більше подвійної обліком ставки НБУ, за які допущено прострочення за кожний день прострочення, а за прострочення 30 (тридцяти) днів додатково стягується штраф у розмір семи відсотків вказаної суми. Період, за який нараховується штрафні санкції, становить 3 роки. Строк позовної давності, щодо стягнення штрафних санкцій, встановлено три роки.
Відповідно до розрахунку позивача розмір пені складає 9 182 грн. 02 коп. за загальний період з 20.01.14р. по 20.10.14р. по кожному акту окремо, розмір 7% штрафу становить суму 6 649 грн. 97 коп.
На підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача суму 1 819 грн. 90 коп.. - 3% річних за період з 20.01.14р. по 27.10.14р., та інфляційні втрати в розмірі 12 708 грн. 23 коп. за період з лютого 2014р. по вересень 2014р.
Під час судового розгляду справи сторонами в матеріали справи надані докази на підтвердження сплати відповідачем частини основного боргу у розмірі 43 000 грн. 00 коп. у період з 14.11.14р. по 23.01.15р.
Заборгованість відповідача підтверджується Договором з додатками, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), обґрунтованим розрахунком суми позовних вимог, двостороннім актом звірки взаєморозрахунків тощо.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
За умовами статті 901 Цивільного кодексу України зазначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення ст. 629 ЦК України вказують, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), згідно приписів ст. 530 ЦК України.
Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Як встановлено судом, оскільки сторонами надано докази на підтвердження оплати відповідачем під час судового розгляду даної справи частини основного боргу в розмірі 43 000 грн. 00 коп., ці грошові зобов'язання, в силу положень ст. 202 Господарського кодексу України, на час розгляду справи судом є припиненими, а тому між сторонами відсутній предмет спору щодо стягнення цих грошових коштів і провадження у справі в цій частині підлягає припиненню, згідно приписів ст. 80 ч. 1 п. 1-1 Господарського процесуального кодексу України.
Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що розрахунок 3%, пені та 7% штрафу відповідає вимогам чинного законодавства та умовам Договору.
Одночасно, згідно здійсненого судом перерахунку інфляційних втрат, до стягнення з відповідача підлягає 12 705 грн. 30 коп. індексу інфляції за заявлений позивачем період. В решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Крім того, з урахуванням обставин справи, суд вважає за можливе зменшити суму нарахованих позивачем до сплати відповідачу штрафу та пені з наступних підстав.
За приписами ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Право господарського суду на зменшення розміру неустойки закріплено й пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.
При вирішенні питання щодо зменшення розміру нарахованої позивачем пені та 7% штрафу, судом взято до уваги матеріальний стан житлово-будівельного кооперативу та надані відповідачем документи на його підтвердження, а також той факт, що відповідач, не зважаючи на важке фінансове становище, частково погашає заборгованість перед позивачем. Крім того, суд зазначає, що пеня та штраф є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, окрім стягнення пені і штрафу, позивач нараховує та стягує проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені та штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір належних до стягнення з відповідача пені та штрафу до 50% від їх розміру, та стягнути з відповідача на користь позивача 4 591 грн. 01 коп. пені та 3 324 грн. 99 коп. 7% штрафу. В решті позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу слід відмовити.
Таким чином, відповідач неналежним чином виконав свої, встановлені Договором майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленої позивачем теплової енергії, чим порушив умови укладеного Договору та вищевказані приписи діючого законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 32 000 грн. 00 коп. основного боргу, 12 705 грн. 30 коп. інфляційних втрат, 1 819 грн. 90 коп. 3% річних, 4 591 грн. 01 коп. пені та 3 324 грн. 99 коп. 7% штрафу - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. В решті позову слід відмовити. Провадження в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 43 000 грн. 00 коп. підлягає припиненню.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі вищезазначеного, керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Жовтень-18" (50081, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкр-н 5-й Зарічний, 76, код ЄДРПОУ 23025563) на користь Державного підприємства „Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, код ЄДРПОУ 00130850) 32 000 грн. 00 коп. (тридцять дві тисячі грн. 00 коп.) основного боргу, 12 705 грн. 30 коп. (дванадцять тисяч сімсот п'ять грн. 30 коп.) інфляційних втрат, 1 819 грн. 90 коп. (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять грн. 90 коп.) 3% річних, 4 591 грн. 01 коп. (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто одна грн. 01 коп.) пені, 3 324 грн. 99 коп. (три тисячі триста двадцять чотири грн. 99 коп.) 7% штрафу.
Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Жовтень-18" (50081, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, мкр-н 5-й Зарічний, 76, код ЄДРПОУ 23025563) в доход Державного бюджету України в особі управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7, р/р 31214206783005 у відділенні банку ГУДКУ у Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 37989269, МФО 805012) 1 826 грн. 94 коп. (одну тисячу вісімсот двадцять шість грн. 94 коп.) судового збору.
Провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 43 000 грн. 00 коп. припинити.
В решті позову відмовити.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя І.А. Рудь
Повне рішення складно - 03.02.15р.