02.02.15р. Справа № 904/10381/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС"
до Приватного підприємства "СТРОЙТОРГСЕРВИС"
про стягнення 22 381,15 грн. за договором купівлі-продажу металопродукції
Суддя С.Г. Юзіков
Представники:
Позивача - Ніколенко І.М., наказ №108 від 03.06.11р.
Відповідача - Воробйов Ю.П., наказ №1 від 11.07.02р.
Позивач просить стягнути з Відповідача 22 381,15 грн. за договором купівлі-продажу металопродукції, мотивуючи порушенням Відповідачем договірних зобов'язань у частині оплати.
Представник Відповідача борг визнав частково, повідомивши про оплату частини боргу в розмірі 5500,00 грн., надав суду оригінал платіжного доручення №722 від 02.02.15р.
Представник Позивача підтвердив інформацію Відповідача про сплату 5 500,00 грн.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
21.06.11р. сторонами укладено Договір № 108-11 (далі Договір), за п. 1.1. Договору, Продавець (Позивач) продає, а Покупець (Відповідач) купує металопродукцію (далі Продукція).
Умови поставки Продукції визначаються у специфікаціях (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 3.3 Договору, разом з Продукцією Продавець зобов'язаний надати наступні документи:
- рахунок-фактуру;
- товарну (видаткову) накладну;
- податкову накладну;
- сертифікат якості заводу-виробника.
За п. 4.1. Договору оплата Продукції здійснюється згідно з умовами, визначеними у специфікаціях до цього Договору.
У позовній заяві Позивач посилається на те, що протягом дії Договору у 2011р. - 2014р. відвантажував Покупцеві металопродукцію, а Покупець сплачував її ціну. Однак, з огляду на те, що Відповідач здійснював оплату отриманої продукції хаотично, з посиланням у платіжних дорученнях у розділі "призначення платежу" на: "за метал Договір №108-11 від 21.06.11р.", а поставки та оплата мали постійний характер без взаємної прив'язки, то з'ясувати момент виникнення першої заборгованості, не має можливості. Проте, починаючи з 2014р. у Покупця виникла заборгованість зі сплати отриманої від Позивача Продукції.
Так, станом на початок 2014р. сальдо на користь ТОВ "СЕТАВ-СТАЛЬСЕРВІС" складало 65 724,59 грн.
Протягом 2014р. (до звернення до суду з позовною заявою - 26.12.14р) Позивач продав Відповідачеві металопродукцію на загальну суму - 43 656,56 грн. за наступними видатковими накладними:
- від 16.01.2014р. на суму - 5 405,56 грн.;
- від 05.02.2014р. на суму-11 872,00 грн.;
- від 14.03.2014р. на суму - 5 772,00 грн.;
- від 14.03.2014р. на суму - 8 307,00 грн.;
- від 11.07.2014р. на суму - 6 150,00 грн.;
- від 18.07.2014р. на суму - 6 150,00 грн.
Зазначену металопродукцію отримано працівниками Відповідача за довіреностями форми №М-2.
У 2014р. за отриманий від Позивача товар Відповідач сплатив 87 000,00 грн., а саме:
- 18.02.2014р. - 1 000,00 грн.;
- 14.03.2014р. - 20 000,00 грн.;
- 18.03.2014р. - 1 000,00 грн.;
- 02.04.2014р. - 10 000,00 грн.;
- 15.07.2014р. - 40 000,00 грн.;
- 18.07.2014р. - 13 000,00 грн.;
- 05.09.2014р. - 2 000,00 грн.
Отже, борг Відповідача перед Позивачем становить 22 381,15грн. (65 724,59 грн. + 43 656,56 грн. - 87 000,00 грн. = 22 381,15 грн.).
Позивача направив Відповідачеві вимогу оплатити товар, однак, її повернуто на адресу Позивача з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач визнав позов в частині стягнення 16 881,15 грн. та надав докази сплати Позивачеві 5 500,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню у розмірі 16 881,15 грн. (22 381,15 грн. - 5 500,00 грн.); провадження у частині вимог про стягнення з Відповідача 5 000,00 грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "СТРОЙТОРГСЕРВИС" (49006, м.Дніпропетровськ, пр. Пушкіна, будинок 39; код 255 207 52) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕТАВ СТАЛЬСЕРВІС" (49051, м. Дніпропетровськ, пр. ім."Газета "Правда", буд.66, кв. 33; код 368 420 29) 16 881,15 грн. - боргу, 1 827,00 грн. - судового збору.
Провадження у частині вимог про стягнення з Відповідача 5 500,00 грн. - припинити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.
Суддя С.Г. Юзіков
Рішення підписане__________________