02.02.15 Справа № 904/9949/14
За позовом Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
до Дніпропетровської обласної організації "Українське товариство глухих", м. Дніпропетровськ
про стягнення 40913, 44 грн.
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: Миткалик Є.В. - представник за дов. № 00.01.0136 від 10.07.14
від відповідача: Кутовий В.М. - представник за дов. № б/н від 10.12.14
Комунальне підприємство Дніпродзержинської міської ради "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровської обласної організації "Українське товариство глухих" про стягнення основного боргу у розмірі 37264, 41 грн. та пені у сумі 3649, 03 грн.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань згідно договору № 149т на відпуск теплової енергії від 01.01.2010 в частині повної та своєчасної оплати за поставлену теплову енергію.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.12.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 19.01.2015.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 19.01.2015 було оголошено перерву до 02.02.2015.
30.01.2015 через канцелярію Господарського суду Дніпропетровської області від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності, в якій він просить суд застосувати до частини вимоги про стягнення пені спеціальну позовну давність та відмовити у задоволені позовної вимоги про стягнення пені у сумі 2345, 65 грн., зазначаючи, що пеню позивач мав нарахувати лише з 14.04.2014.
Також, у даній заяві відповідач зазначав, що у період з 17.12.2014 по 30.01.2015 ним було частково сплачено основний борг у розмірі 6800 грн.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 02.02.2015 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
01.01.2010 між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" (правонаступник Комунальним підприємством "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА") (далі - позивач, постачальник) та Дніпропетровською обласною організацією "Українське товариство глухих" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 149т на відпуск теплової енергії (далі - договір № 149т від 01.01.2010).
28.03.2013 між Комунальним підприємством Дніпродзержинської міської ради "ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА" (далі - позивач, постачальник) та Дніпропетровською обласною організацією "Українське товариство глухих" (далі - відповідач, споживач) було укладено договір № 149т на відпуск теплової енергії (далі - договір № 149т від 28.03.2013).
Відповідно до п. 1.1 договору № 149т від 01.01.2010 предметом договору є продаж постачальником споживачеві теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання в кількості, у строки та на інших умовах, що зазначені у цьому договорі.
Згідно з п. 2.2 договорів № 149т від 01.01.2010 та № 149т від 28.03.2013 постачальник проводить відпуск т/е для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДНБ по об'єктах споживача, згідно адрес: вул. Кірова, 3, Джерело-ДТЕЦ. Загальна опалювальна площа - 273, 4 кв. м. - по приладу обліку.
Згідно з п. 2.2 договору № 149т від 28.03.2013 постачальник проводить відпуск т/е для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання згідно з діючими ДНБ по об'єктах споживача, згідно адрес: вул. Кірова, 3, - по приладу обліку, діє з 01.10.2012, Джерело-ДТЕЦ. Загальна опалювальна площа - 273, 4 кв. м. - по приладу обліку.
Розрахунковим періодом є календарний місяць, споживач самостійно одержує платіжну вимогу у постачальника, після 10-го числа наступного за розрахунковим місяця. Споживач протягом розрахункового періоду сплачує постачальнику вартість зазначеної у договорі місячної кількості т/е, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця. Остаточний розрахунок до 20 числа наступного за розрахунковим місяця (п. 5.1 договору № 149т від 01.01.2010 та № 149т від 28.03.2013).
Відповідно до п. 5.2 договору № 149т від 01.01.2010 та № 149т від 28.03.2013 всі розрахунки за цим договором виконуються на підставі платіжних вимог та двостороннього акту про постачання т/е, що виписує постачальник споживачу. Двосторонній акт про постачання т/е споживач підписує і один екземпляр повертає постачальнику в 5-ти денний термін. В разі не повернення акту в зазначений термін та відсутності мотивованої (письмової) відмови, кількість отриманої т/е вважається беззаперечною та прийнятою до сплати.
На виконання умов договорів № 149т від 01.01.2010 та № 149т від 28.03.2013, позивач поставив відповідачу теплову енергію за період листопад 2011 - березень 2014 на загальну суму 55311, 96 грн., що підтверджується актами про постачання теплової енергії за вказаний період та виставленими позивачем відповідачу платіжними вимогами на вищезазначену суму (арк. с. 24-61).
Відповідач здійснив часткову оплату поставленої теплової енергії, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену теплову енергію у сумі 37264, 41 грн.
Під час розгляду справи, відповідачем здійснено часткову оплату поставленої теплової енергії у розмірі 5800 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень, копії яких містяться у матеріалах справи (арк. с. 71, 73-75). Платіжне доручення № 271 від 29.12.2014 не може бути прийнято судом в якості сплати заборгованості за зазначений позивачем період, оскільки в призначенні платежу даного платіжного доручення зазначено: " за послуги теплопостачання у 11. 2014, згідно рахунку № 11-1776 від 10.12.2014", а предметом розгляду даної справи є період з листопада 2011 по березень 2014.
Таким чином, несплаченою залишається вартість поставленої теплової енергії у сумі 31464, 41 грн.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено існування заборгованості з оплати теплової енергії та не надано доказів повної її оплати у розмірі 31464, 41 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає частковому задоволенню у розмірі 31464, 41 грн.
Відповідно до п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що відповідачем, після порушення провадження у справі, було частково здійснено оплату поставленої теплової енергії у сумі 5800 грн., провадження у цій частині підлягає припиненню.
За несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленої теплової енергії позивач нарахував йому пеню у розмірі 3649, 03 грн. за період з 21.12.2011 по 19.10.2014.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 5.1 договорів № 149т від 01.01.2010 та № 149т від 28.03.2013 за несвоєчасне виконання розрахунків за т/е нараховується пеня у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ. Нарахування пені проводиться постачальником, після 20 числа наступного за розрахунковим місяця, при наявності заборгованості у споживача.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідач звернувся до суду із заявою про сплив строку позовної давності, згідно якої останній просить суд застосувати до частини вимоги про стягнення пені у розмірі 2345, 65 грн. спеціальну позовну давність та відмовити у її задоволенні позову в цій частині.
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частинами 1 та 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідач заборгованості за відшкодування витрат на оплату комунальних послуг, які були надані останньому за період листопад 2011 по березень 2014.
Позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача пені у розмірі 3649, 03 грн. за період з 21.12.2011 по19.10.2014.
враховуючи, що позивач звернувся із позовом до суду 16.12.2014, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції Господарського суду Дніпропетровської області (арк. с. 2), то пеня нарахована за період з 21.12.2011 по 15.12.2013 знаходиться за межами річного строку позовної давності.
Враховуючи вищезазначену заяву відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, періоди нарахування пені, що вказані позивачем у поданому ним розрахунку пені, вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви відповідача та відмову у задоволенні вимоги про стягнення 2345, 65 грн. пені на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Щодо позовної вимоги про стягнення пені в частині нарахованій за період з 16.12.2013 по 19.10.2014, господарський суд вважає дану вимогу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у сумі 1303, 38 грн.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1722, 25 грн.
Керуючись ст. 22, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Дніпропетровської обласної організації Українське товариство глухих (49054, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 50-В; ідентифікаційний код 03972956) на користь Комунального підприємства Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськтепломережа" (51914, м. Дніпродзержинськ, вул. Петровського, 168; ідентифікаційний код 03342573) суму основного боргу у розмірі 31464, 41 грн., пеню у розмірі 1303, 38 грн., та 1722, 25 грн. витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.
Провадження у справі в частині стягнення основного боргу у сумі 5800 грн. припинити.
В іншій частині позову відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 05.02.2015
Суддя В.І. Ярошенко