10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua
Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.
Суддя-доповідач:Хаюк С.М.
іменем України
"04" лютого 2015 р. Справа № 817/3778/14
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Хаюка С.М.
суддів: Бондарчука І.Ф.
Моніча Б.С.,
при секретарі Лялевич С.С. ,
за участю позивача, представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі апеляційну скаргу Відділу культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" грудня 2014 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Відділу культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації, Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною, стягнення грошової допомоги ,
27.11.2014 року ОСОБА_3 звернувся з позовом до відділу культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації та Рівненської районної державної адміністрації про визнання бездіяльності щодо невиплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу»; стягнення грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в сумі 14 000 грн.; стягнення середнього заробітку за час проведеного розрахунку за період з 01.04.2014 по день постановлення судового рішення в сумі 18 239 грн. 84 коп., мотивуючи тим, що розпорядженням голови Рівненської РДА за № 43-к був звільнений з роботи з посади начальника відділу культури і туризму Рівненської райдержадміністрації за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію, після чого з 01 квітня 2014 року йому була призначена пенсія державного службовця. Згідно з п.3 вищеназваного розпорядження, відділ культури і туризму райдержадміністрації зобов'язано виплатити йому належну грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу». Однак, після звільнення розрахунок був проведений частково, і розрахункові виплачувалися частинами до 31 серпня 2014 року, а грошова допомога в розмірі 10 місячних окладів не виплачені. Листом № 01-62/394 від 14.11.2014 p. у виплаті грошової допомоги було відмовлено, оскільки з 01 квітня 2014 року норму щодо виплати державним службовцям грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів у разі виходу на пенсію вилучено із закону.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2014, на підставі клопотання позивача позовну заяву ОСОБА_3 в частині позовних вимог заявлених до Рівненської районної державної адміністрації залишено без розгляду.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2014 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано бездіяльність Відділу культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації щодо невиплати ОСОБА_3 грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» протиправною.
Зобов'язано Відділ культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації виплатити ОСОБА_3 грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» в сумі 14 000 грн.
Стягнуто з Відділу культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації середній заробіток за весь час його затримки по день фактичного розрахунку за період з 01.04.2014 по день постановлення судового рішення в сумі 18 239 грн. 84 коп.
Не погоджуючись з даною постановою відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у позові відмовити .
Позивач та представник апеляційну скаргу не визнали.
Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав.
Розглянувши справу в межах, визначених ст. 195 КАС України, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 31 березня 2014 року розпорядженням голови Рівненської РДА за № 43-к ОСОБА_3 був звільнений з роботи з посади начальника відділу культури і туризму Рівненської райдержадміністрації за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію.
З 01 квітня 2014 року ОСОБА_3 була призначена пенсія державного службовця.
Пунктом 3 Розпорядження голови Рівненської РДА за № 43-к від 31.03.2014, відділ культури і туризму райдержадміністрації зобов'язано виплатити ОСОБА_3 належну грошову допомогу в розмірі 10 місячних посадових окладів відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу».
31.03.2014 p. в трудовій книжці зроблено запис за №21 про звільнення ОСОБА_3 з посади за власним бажання у зв'язку із виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України.
16 жовтня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Рівненської райдержадміністрації із письмовою заявою про виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів, які належить виплачувати державним службовцям у разі переходу на пенсію згідно із ст. 37 Закону України «Про державну службу», оскільки при проведенні розрахунку при звільненні з роботи така сума виплачена не була, хоча на виконання розпорядження підлягала виплаті.
Листом № 01-62/394 від 14.11.2014 p. позивачу у виплаті грошової допомоги було відмовлено, оскільки з 01 квітня 2014 року норму щодо виплати державним службовцям грошової допомоги в розмірі 10 посадових окладів у разі виходу на пенсію вилучено із закону.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що вихід на пенсію державних службовців відбувається у разі їх звільнення з посади, зокрема, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України та подальшого виходу на пенсію відповідно до вимог Закону України «Про державну службу». Позивач 31.03.2014 р. звільнений з посади державного службовця, на дату звільнення у нього існувало право на одержання пенсії та була призначена пенсія державного службовця. На час виходу позивача на пенсію діяв Закон України «Про державну службу» у редакції, згідно з якою передбачалася виплата грошової допомоги за наявності стажу державної служби не менше 10 років.
Вимоги позивача виплатити середній заробіток за час затримки грошової допомоги в розмірі 10 місячних посадових окладів при звільненні по своїй суті тотожні та фактично відносяться до заробітної плати, а тому на них розповсюджуються норми 117 КЗпП України, що передбачає стягнення середнього заробітку.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) державним службовцям у разі виходу на пенсію при наявності стажу державної служби не менше 10 років виплачується грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 листопада 2013 року № 11-рп/2013 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини тринадцятої статті 37 Закону України «Про державну службу» встановлено, що грошова допомога в розмірі 10 місячних посадових окладів виплачується державному службовцю за умов виходу на пенсію з посади державного службовця та наявності страхового стажу, у тому числі стажу державної служби не менше 10 років. Жодних додаткових умов для виплати грошової допомоги державному службовцю у разі виходу його на пенсію в частині тринадцятій статті 37 Закону України «Про державну службу» не встановлено.
Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначає, що право на одержання грошової допомоги пов'язане з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця та припиненням цієї роботи у зв'язку із виходом на пенсію державного службовця.
Крім того, Міністерство соціальної політики України у листі від 08.05.2014 № 647/13/84-14 вказує, що якщо особу звільнено у зв'язку із виходом на пенсію державного службовця до 01 квітня 2014 року, то є підстави для виплати їй грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів у зв'язку з виходом на пенсію державного службовця.
З урахуванням наведеного, вихід на пенсію державних службовців відбувається у разі їх звільнення з посади, зокрема, на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України та подальшого виходу на пенсію відповідно до вимог Закону України «Про державну службу».
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 31.03.2014 р. звільнений з посади державного службовця, на дату звільнення у нього існувало право на одержання пенсії та була призначена пенсія державного службовця.
При цьому колегія суддів зазначає, що к Розпорядженням голови Рівненської РДА за № 43-к від 31.03.2014, відділ культури і туризму райдержадміністрації зобов'язано виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі 10 місячних посадових окладів. Вказане Розпорядженням голови Рівненської РДА за № 43-к від 31.03.2014 є чинним і ніким не оспорювалося.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» з 01 квітня 2014 року частина тринадцята статті 37 Закону України «Про державну службу», якою передбачалася виплата грошової допомоги у розмірі 10 місячних посадових окладів, виключена.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач був звільнений з посади державного службовця та вийшов на пенсію до 01 квітня 2014 року, тобто до набрання чинності положень Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», про що зроблено відповідний запис у трудову книжку.
Отже, на час виходу позивача на пенсію діяв Закон України «Про державну службу» у редакції, згідно з якою передбачалася виплата грошової допомоги за наявності стажу державної служби не менше 10 років.
Крім того, згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Законодавством чітко встановлено обов'язок роботодавця при звільненні працівника провести із ним повний розрахунок належних йому до сплати сум, без будь-яких виключень.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Таким чином, трудовим законодавством передбачена відповідальність власника перед працівником у разі невиплати останньому у день звільнення всіх сум, що належать йому при звільненні, у вигляді виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що грошова допомога у розмірі 10 місячних посадових окладів при звільненні по своїй суті відноситься до заробітної плати, а тому на неї розповсюджуються норми 117 КЗпП України, що передбачає стягнення середнього заробітку.
Сторонами не оспорюється розмір стягненого середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції, дослідивши в судовому засіданні надані сторонами по справі докази, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанову судом першої інстанції винесено відповідно до позовних вимог з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду першої інстанції у даній справі.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому її потрібно залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Відділe культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "11" грудня 2014 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя С.М.Хаюк
судді: І.Ф.Бондарчук
Б.С. Моніч
Повний текст cудового рішення виготовлено 5.02.2015 року
Роздруковано та надіслано:р.л.п.
1- в справу:
2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1
3,4- відповідачу/відповідачам: Відділ культури і туризму Рівненської районної державної адміністрації вул. Соборна,195,м.Рівне,33000 Рівненська районна державна адміністрація Рівненської області вул.Соборна,195,м.Рівне,33000
- ,