29 січня 2015 р. Справа № 876/10647/14
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Радехівському районі Львівської області на постанову Радехівського районного суду Львівської області від 03 листопада 2014 року у адміністративній справі №451/1487/14а, 2а/451/28/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Радехівському районі Львівської області про зарахування до трудового стажу періоду праці в колгоспі,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Радехівському районі Львівської області про зарахування до трудового стажу періоду праці в колгоспі.
Постановою Радехівського районного суду Львівської області від 03 листопада 2014 року позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову посадових осіб Управління Пенсійного фонду України у Радехівському районі Львівської області у зарахуванні до загального трудового стажу період роботи в колгоспі. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України у Радехівському районі Львівської області зарахувати ОСОБА_1 до загального трудового стажу період роботи в колгоспі «Більшовик» Радехівського району Львівської області з 16 вересня 1970 року по 1 жовтня 1972 року різноробочим, з 1 грудня 1974 року по 25 серпня 1975 року різноробочим та з 20 вересня 1977 року по 30 серпня 1981 року - зав.ферми.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій вказує на те, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотання від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Радехівському районі Львівської області з 28 серпня 2014 року та отримує пенсію за віком, згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Протоколом №817 від 18.09.2014 року Управління Пенсійного фонду в Радехівському районі Львівської області призначило позивачу пенсію за віком з 28.08.2014 року, із зарахуванням загального трудового стажу заявника 37 років 13 днів. В розрахунок трудового стажу позивача відповідач не включив періоди роботи в колгоспі «Більшовик», а саме: з 16.09.1970р. по 01.10.1972р. на посаді робітника, з 1.12.1974р. по 25.08.1975р. на посаді робітника, з 20.09.1977р. по 30.08.1981р. на посаді завідувача ферми.
12.09.2014 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду в Радехівському районі Львівської області із заявою про надання роз'яснення причин не зарахування до загального стажу періоду праці в колгоспах.
26.06.2014 року Управління Пенсійного фонду в Радехівському районі Львівської області надало позивачу відповідь за №М-11, що йому правомірно не було зараховано період роботи у колгоспі «Більшовик», у зв'язку із тим, що позивачем не представлено довідки про кількість відпрацьованих трудоднів за вказані періоди.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що відмова відповідача у зарахуванні до загального трудового стажу період роботи в колгоспі суперечить нормам чинного законодавства та прийнято відповідачем неправомірно.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу першого ч. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.
Судом встановлено, що згідно записів в трудовій книжці позивач працював в період з 16 вересня 1970 року по 1 жовтня 1972 року різноробочим, з 1 грудня 1974 року по 25 серпня 1975 року різноробочим та з 20 вересня 1977 року по 30 серпня 1981 року - завідувачем ферми у колгоспі «Більшовик».
Відповідно до записів трудової книжки колгоспника від 25.12.1970 року ОСОБА_1 у 1970 році працюючи різноробочим, відпрацював 240 трудоднів, у 1971 році - лаборантом, відпрацював 274 трудодні, у 1972 році - 246 трудоднів. Згодом зазначено, що вибув в Радянську Армію, у 1975 році працював будівельником, відпрацював 203 трудодні, у 1976 році навчався в Золочівському сільськогосподарському технікумі та у 1977 році - працював зав. фермою, відпрацював 87 трудоднів.
Факт перебування позивача у трудових правовідносинах з колгоспом «Більшовик» підтверджується також і архівною довідкою Архівного Відділу Радехівської районної державної адміністрації від 16.10.2014 року.
Згідно із ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року до стажу роботи зараховується робота виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використаних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 зазначеного Закону визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем повною мірою та відповідно до закону підтверджено наявність в нього трудового стажу за спірні періоди.
Відповідно до Примірного статуту колгоспу, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969 року №910 із змінами та доповненнями членами колгоспу можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку і виявили бажання своєю працею приймати участь в колективному господарстві колгоспу. Позивачу у 1970 році виповнилося 16 років, проте, будь-яких документів, що підтверджували б членство в колгоспі позивача, в матеріалах справи немає, оскільки єдиним документом підтверджуючим членство в колгоспі є рішення загальних зборів колгоспників про прийняття до членів колгоспу, однак такого рішення суду не подано. Крім цього, предметом даного спору є незаконність дій відповідача та незарахування йому до страхового стажу періоду роботи в колгоспі, а не вимоги про членство в колгоспі.
Згідно ст.3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій, незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності.
Отже, для зарахування стажу роботи за спірні періоди необов'язково, щоб позивач був членом колгоспу, він міг працювати у колгоспах на підставі трудового договору, або контракту як найманий працівник, що і мало місце в даному випадку, а, відтак, на позивача як працівника, повністю поширюється чинність Кодексу законів про працю та інших актів законодавства про працю.
Посилання відповідача на те, що для призначення та перерахунку пенсії позивачеві недостатньо трудової книжки.
Відповідно до Постанови правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 27.12.05 року за №1566/11846 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з послідуючими змінами, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, в тому числі ті, які вимагав від позивача відповідач, лише в тому разі, якщо відсутня трудова книжка або відповідні записи у ній.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідачем допущено порушення прав та інтересів позивача.
Таким чином, обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця. У зв'язку з відсутністю вини позивача в тому, що записи в трудовій книжці колгоспника частково не відповідають із записами в архівних документах про виконувану ним роботу, на позивача не можуть бути покладені негативні правові наслідки даних обставин, оскільки такі записи містяться у його трудовій книжці, та не повинні позбавляти позивача на зарахування цього стажу до загального стажу.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Керуючись статтями 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Радехівському районі Львівської області - залишити без задоволення, а постанову Радехівського районного суду Львівської області від 03 листопада 2014 року у адміністративній справі №451/1487/14а, 2а/451/28/14 без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя З.М. Матковська
Судді В.С. Затолочний
В.М. Каралюс