ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
03 лютого 2015 року № 826/3374/14
Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі: судді Добрянської Я.І., розглянув відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 КАС України в порядку письмового провадження адміністративну справу:
за позовомОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) в особі законного представника позивача (батька) ОСОБА_2
до відповідачаСтаршого сержанта спеціального підрозділу судової міліції «ГРИФОН» ОСОБА_3
провизнання діяльності відповідача по не допуску позивача до приміщення судів протиправною, та зобов'язання відповідача втриматись від дій, що обмежують доступ позивача до приміщень судів в робочі дні згідно із встановленим у суді розпорядком роботи
Позивач ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) в особі законного представника позивача (батька) ОСОБА_2 звернувся в Окружний адміністративний суд м. Києва з позовом до відповідача Спеціального підрозділу судової міліції «ГРИФОН» про визнання діяльності відповідача по не допуску позивача до приміщення судів протиправною, та зобов'язання відповідача втриматись від дій, що обмежують доступ позивача до приміщень судів в робочі дні згідно із встановленим у суді розпорядком роботи.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2014 р. позовна заява ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) в особі законного представника позивача (батька) ОСОБА_2 була залишена без руху, та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 31.03.2014 р.
За наслідками оскарження позивачем вказаної ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2014 р. про залишення позовної заяви без руху, Київським апеляційним адміністративним судом було прийнято ухвалу від 21.04.2014 р. про залишення апеляційної скарги без руху, та ухвалу від 29.05.2014 р. про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржувана позивачем ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2014 р. про залишення позовної заяви без руху - не була скасована судом апеляційної інстанції, та залишилась чинною.
Зважаючи на таке, позивачем на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху від 19.03.2014 року було надано до канцелярії суду уточнену позовну заяву (із повним зазначенням даних відповідача та копією позовної заяви для скерування відповідачу), разом із додатками, що вимагалися судом (зокрема: квитанцією про сплату судового збору, та свідоцтвом про народження ОСОБА_1).
Враховуючи наведене (усунення позивачем недоліків позовної заяви), ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2014 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження в адміністративній справі № 826/3374/14, та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 12.08.2014 р. позивачем було надано до матеріалів справи письмове клопотання про зупинення провадження в даній адміністративній справі № 826/3374/14 до набрання законної сили судовим рішенням по пов'язаній справі № 826/6908/14, що також розглядається в Окружному адміністративному суді міста Києва (суддя Соколова О.А.).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2014 р. суддею Добрянською Я.І. було задоволено клопотання позивача про зупинення провадження в адміністративній справі № 826/3374/14 та зупинено провадження у даній справі № 826/3374/14 до набрання законної сили судовим рішенням по пов'язаній справі № 826/6908/14.
Крім того, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2014 р. про зупинення провадження у справі № 826/3374/14 було зобов'язано сторін по справі повідомити суд про усунення обставин, які стали підставою для зупинення провадження.
Станом на 17.12.2014 р. жодних клопотань щодо поновлення провадження у справі № 826/3374/14 від сторін до суду не надходило.
Однак, з електронної бази діловодства суду, Окружному адміністративному суду міста Києва стало відомо, що рішення по пов'язаній справі № 826/6908/14 (з підстав наявності якого зупинялося провадження в даній справі № 826/3374/14) набрало законної сили 18.11.2014 р., із прийняттям ухвали по даній справі Київським апеляційним адміністративним судом.
Таким чином, відпали обставини, які були підставою для зупинення провадження у справі № 826/3374/14, а саме - набрало законної сили рішення суду по пов'язаній справі № 826/6908/14.
Враховуючи зазначене, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.12.2014 р. за ініціативою суду було поновлено провадження у справі № 826/3374/14 та призначено судове засідання на 22.01.2015 р.
Однак позивач, в судове засідання 22.01.2015 р. не з'явився та не скерував свого представника, хоча останній належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, докази чого містяться в матеріалах справи.
У свою чергу представник відповідача в судовому засіданні 22.01.2015 р. проти задоволення позовних вимог позивача заперечив повністю та просив суд відмовити у позові з підстав, наведених у письмовому запереченні від 11.08.2014 р.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Зважаючи на викладене, а саме не прибуття позивача, що був повідомлений належним чином, в судове засідання 22.01.2015 р., суд ухвалив продовжити розгляд даної адміністративної справи № 826/3374/14 в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, проти чого не заперечив представник відповідача.
Про перехід до розгляду справи № 826/3374/14 в порядку письмового провадження, позивача було повідомлено належним чином листом від 22.01.2015 р., докази чого містяться в матеріалах справи.
За наслідками переходу судом до розгляду адміністративної справи № 826/3374/14 в порядку письмового провадження, станом на 03.02.2015 р. інших документів з приводу даного спору від сторін по справі до канцелярії суду не надходило.
Отже, розглянувши надані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, а також вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з наявних матеріалів справи, ОСОБА_1, неповнолітня, ІНФОРМАЦІЯ_1, мала намір 27.08.2013 р. потрапити до приміщення Голосіївського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14-а, у якому мав відбутися судовий розгляд цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визнання права власності на земельну ділянку.
Однак, ОСОБА_1 не було допущено до приміщення суду працівниками Спеціального підрозділу судової міліції «Грифон» з тієї причини, що нею не був пред'явлений паспорт.
З даного приводу, позивач - ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 вважає вказані дії відповідача протиправними з таких підстав.
Як зазначає позивач у своєму позові, ОСОБА_2 мав приймати участь у судовому засіданні у Голосіївському районному суді м. Києва 27.08.2013 р., що підтверджується наданою копією протоколу судового засідання.
Проте, оскільки позивач не міг з'явитися до судового засідання, він попросив свою доньку (ОСОБА_1) дізнатися про результати проведення судового засідання, тоді як вона не змогла потрапити до приміщення суду через протиправні (на думку позивача) дії працівників Спеціального підрозділу судової міліції «Грифон», а саме - Старшого сержанта спеціального підрозділу судової міліції «ГРИФОН» ОСОБА_3.
Щодо наведеного, позивач зазначає, що діючим законодавством не передбачені обмеження проходу до приміщень державних установ особам, які не досягли віку, з якого отримують паспорт.
Вказане, на думку позивача, свідчить про порушення відповідачем вимог законодавства та перевищення наданих відповідачу повноважень.
Враховуючи зазначене, позивач звернувся за захистом своїх порушених (на його думку) прав та інтересів у судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва, та просив суд визнати діяльність Старшого сержанта спеціального підрозділу судової міліції «ГРИФОН» ОСОБА_3 по недопуску ОСОБА_1 до приміщення суду 27.08.2013 р. протиправною та зобов'язати відповідача утриматися від дій, що обмежують доступ позивача до приміщень судів в робочі дні згідно із встановленим у суді розпорядком роботи.
Проаналізувавши наявні матеріали справи, дослідивши всі необхідні докази у справі, та заслухавши пояснення представника відповідача, а також вивчивши норми чинного законодавства з приводу даного спору, суд прийшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, зважаючи зокрема на наступне.
Згідно вимог Закону України «Про міліцію»:
- основними завданнями міліції є, зокрема, запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку (ст. 2);
- відповідно до покладених завдань до обов'язків міліції належить, зокрема, забезпечення згідно з законом підтримання порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, виконання функції щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу (п. 28 ч. 1 ст. 10);
- міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей (п. 20 ч. 1 ст. 11).
Відповідно до ст. 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів суддівської системи, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу здійснюють спеціалізовані підрозділи органів Міністерства внутрішніх справ України.
Згідно п. 1 наказу Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Положення про спеціальний підрозділ судової міліції «Грифон» від 19.11.2003 р. № 1390, реорганізовано спеціальні підрозділи міліції для забезпечення безпеки працівників суду, правоохоронних органів, осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів і для охорони установ судових експертиз головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях та місті Севастополі в спеціальні підрозділи судової міліції «Грифон».
Так, відповідно до вимог Положення про спеціальний підрозділ судової міліції «Грифон»:
- спеціальний підрозділ судової міліції «Грифон» належить до структури міліції громадської безпеки та створюється в головних управліннях Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управліннях Міністерства внутрішніх справ України в областях та місті Севастополі відповідно до типових штатів, затверджених Міністерством внутрішніх справ України (п. 1.1);
- у своїй діяльності спецпідрозділ керується, зокрема, Конституцією України, Законами України «Про міліцію», «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», іншими законами України, нормативними актами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, цим Положенням (п. 1.3);
- під час виконання покладених завдань працівники спецпідрозділу здійснюють, зокрема, забезпечення згідно з чинним законодавством виконання Правил пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів, затверджених спільним наказом Державної судової адміністрації України та Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2005 р. № 102/765, підтримання порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, охорони приміщень суду, виконання функцій щодо державного захисту суддів, працівників суду, забезпечення безпеки учасників судового процесу, а також працівників Антимонопольного комітету України та уповноважених осіб Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України при виконанні ними службових повноважень (п. 2.1).
Згідно Правил пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів:
- пропускний режим здійснюється працівниками спеціального підрозділу судової міліції «Грифон» (п. 1.4);
- під час здійснення своїх повноважень щодо пропуску осіб у приміщення судів працівники судової міліції керуються чинним законодавством України та цими Правилами (п. 1.5);
- дані про осіб, які прибули до приміщень судів, заносяться працівниками судової міліції у журнал відвідувачів (п. 2.1);
- до приміщень судів із використанням спеціальних технічних засобів пропускаються: 2.4.3. Особи, які беруть участь у провадженні кримінальних, цивільних та адміністративних справ, за списком секретаріату суду або при пред'явленні судової повістки, ухвали суду та документа, який засвідчує особу. У разі, якщо в особи відсутнє посвідчення, міліціонер через судового розпорядника (секретаря судового засідання) з'ясовує особу прибулого і в подальшому виконує вказівки головуючого в судовому засіданні. 2.4.5. Особи, що прибули на відкриті судові засідання, за пред'явленням документа, який засвідчує особу (п. 2.4).
Враховуючи вищевизначене, законодавством встановлена чітка процедура проходження осіб до приміщення суду, а саме: для проходження до приміщення суду відвідувачі зобов'язані пред'явити документ, що посвідчує їх особу, а працівники судової міліції, в свою чергу, можуть пропустити осіб, які бажають пройти до приміщення відповідного суду, після занесення даних щодо прибувших осіб до журналу відвідувачів, вказавши їх прізвища, ініціали та пред'явлений документ.
З приводу даної позовної заяви, як було встановлено судом, ОСОБА_1, неповнолітня, ІНФОРМАЦІЯ_1, мала намір 27.08.2013 р. потрапити до приміщення Голосіївського районного суду м. Києва за адресою: м. Київ, вул. Полковника Потєхіна, 14-а, проте, як її не було допущено у приміщення суду з усним посиланням на відсутність паспорту.
Згідно п. 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-XII, паспорт громадянина України видається кожному громадянинові України центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, після досягнення 16-річного віку.
Станом на 27.08.2013 р. ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, не досягла 16-річного віку і, відповідно, не могла посвідчити свою особу паспортом.
Проте, це не виключає можливості посвідчення її особи шляхом пред'явлення інших документів, яким є, зокрема, свідоцтво про народження.
Згідно Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»:
- державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до Сімейного кодексу України (ст.13);
- про факт державної реєстрації акта цивільного стану органами державної реєстрації актів цивільного стану видається відповідне свідоцтво. Бланки свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану виготовляються за затвердженими Кабінетом Міністрів України зразками та їх описами (ст. 18).
Проте, у суду відсутні жодні докази чи пояснення щодо надання позивачем працівникам судової міліції будь-якого іншого документу на підтвердження своєї особи, зокрема, свідоцтва про народження, які також не були враховані при вирішенні питання про її допуск до приміщення суду.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 при прибутті до приміщення суду не могла підтвердити свою особу жодним належним документом (незалежно від наявності чи відсутності у неї саме паспорта) для занесення працівниками судової міліції її прізвища у журнал відвідувачів, позивачку, на думку суду, було правомірно не було допущено до приміщення суду - за відсутності будь-якого документу, що посвідчує особу.
Тобто, відсутність у особи саме паспорта для підтвердження своєї особи не надає їй право відвідувати приміщення суду за відсутності будь-яких інших документів на підтвердження особи.
Крім того, постановою Окружного адміністративного суду м. Києва (що набрала законної сили) по пов'язаній справі № 826/6908/14 (з приводу наявності якої зупинялося провадження в даній справі № 826/3374/14), було повністю відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні його позовних вимог до Голосіївського районного суду м. Києва щодо: визнання протиправною бездіяльності Голосіївського районного суду м. Києва стосовно ненадання копій Правил пропуску осіб до приміщення Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_2; зобов'язання Голосіївського районного суду м. Києва надати ОСОБА_2 копію цих правил; визнання Правил пропуску осіб до приміщення Голосіївського районного суду м. Києва протиправними, незаконними, нечинними та скасування цих правил; визнання Правил поведінки в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва незаконними, нечинними, протиправними та скасування цих правил.
Отже, за умови непред'явлення документа, що посвідчує особу, та не з'ясування (не встановлення) особи прибулого за допомогою судового розпорядника (секретаря судового засідання), працівник судової міліції вправі не допускати особу до приміщення суду.
В даному випадку, позивачем не було надано суду жодних пояснень щодо відмови надати будь-який належний документ на посвідчення особи, тоді як згідно пояснень відповідача, підстав для недопуску позивача до приміщення суду згідно п. 2.5 Правил пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів, не було, а підставою для недопуску була виключно відмова надати документи на посвідчення особи.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, позивач не довів суду обґрунтованості заявлених ним позовних вимог, що були спростовані відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, зважаючи на що, суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови в адміністративному позові.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. В адміністративному позові відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська
Дата складання та підписання в повному обсязі постанови - 03.02.2015 р.