04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"04" лютого 2015 р. Справа№ 910/8625/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рябухи В.І.
суддів: Калатай Н.Ф.
Ропій Л.М.
при секретарі: Бовсунівській Л.О.,
за участю представників:
від позивача Дідоренко Є.О., дов. від 17.05.2014,
від відповідача Миколюк П.П., дов. від 22.01.2015 №1/01-2015,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ»
на рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 (дата підписання - 12.12.2014)
у справі №910/8625/14 (головуючий суддя Васильченко Т.В., судді: Марченко О.В., Картавцева Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна»
про зобов'язання припинити дії, що порушують право,
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 відмовлено у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Група Україна» (далі - відповідач) про зобов'язання припинити дії, що порушують право.
Стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн судового збору.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 скасувати, постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки чинним законодавством не передбачено ліцензування діяльності з надання телевізійних послуг з використання технології ОТТ, ТОВ «ТРК Україна», засновником якого є відповідач, не має права вимагати ліцензію провайдера програмної послуги з використання технології ОТТ. Така вимога є перешкоджанням у здійсненні позивачем підприємницької діяльності. Незважаючи на те, що договір про надання невиключного права на ретрансляцію телевізійного сигналу ТК «Україна» укладається з ТОВ «ТРК «Україна», на думку позивача, саме відповідач необґрунтовано вимагає ліцензію у позивача та перешкоджає укладенню договору, оскільки є засновником та акціонером (99,99%) ТОВ «ТРК «Україна». Таким чином, позивач просить зобов'язати відповідача припинити дії, які порушують права позивача, а саме не вимагати надання позивачем ліцензії провайдера програмної послуги, оскільки вона не передбачена законодавством.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2014 прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 04.02.2015. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2014 №28. Доказами належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали від 26.12.2014) позивачу - 05.01.2015 та відповідачу - 31.12.2014, долучені до матеріалів справи.
03.02.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач надав відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні 04.02.2015 представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 скасувати, прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - змін.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.
Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Діван.ТВ" є суб'єктом підприємницької діяльності на території України, що надає послуги за технологією ОТТ (Over the top), яка полягає у наданні місця у web-мережі для викладення книг, газет, журналів, фільмів, музики, також послуг доступу до телевізійного контенту з використанням технології доставки сигналу на телевізор абонента по мережі Інтернет і пакетної маршрутизації даних Unicast.
01.10.2011 між ТОВ "Світ ТВ" (телеорганізація) та ТОВ "Діван.ТВ" (провайдер) укладено договір №0581к про забезпечення доступу до телепрограми "Перший Автомобільний", за умовами якого телеорганізація, що здійснює розповсюдження телепрограми, надає провайдеру право приймати сигнал, що несе телепрограму, для забезпечення абонентам доступу до телепрограми в телемережі на території України (послуга кабельного телебачення).
Листом від 28.02.2013 № 696/13-28.02 ТОВ "Світ ТВ" повідомило позивача про розірвання договору №0581к та запропонувало з питань укладання нового договору звернутись до ексклюзивного представника з питань дистриб'юції - ТОВ "ТРК "Україна".
05.07.2013 позивач надіслав ТОВ «ТРК «Україна» листа №57, в якому просив повідомити про результати розгляду питання про укладення з ним договору про забезпечення доступу до телепрограми "Перший Автомобільний" з ТРК «Україна».
Листами від 07.03.2014 №110/1 та від 21.03.2014 №111/1 позивач звернувся до відповідача з проханням надати інформацію про умови укладання договорів про ретрансляцію телеканалів "Україна", "Футбол 1", "Футбол 2", "Перший Автомобільний" користувачам сервісу divan.tv.
Відповідач відповіді не надав, запитувану інформацію не повідомив.
18.04.2014 позивач через приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу надіслав ТОВ "ТРК "Україна" підписаний зі своєї сторони проект договору від 14.04.2014 №14/04/14/1 Д про надання невиключного права на ретрансляцію телевізійного сигналу телевізійного каналу "Україна".
У відповідь ТОВ "ТРК "Україна" листом від 24.04.2014 №к-0430 відхилило пропозицію укласти договір, проект якого було додано до листа приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу, оскільки ТОВ "Діван.ТВ" не є провайдером програмної послуги в розумінні Закону України "Про телебачення і радіомовлення", не має відповідної ліцензії провайдера програмної послуги.
З перемовин шляхом електронного листування з ТОВ «ТРК «Україна» позивач зробив висновок, що відповідач, як засновник та акціонер (99,99%) ТОВ «ТРК «Україна», не надає дозволу на укладення договору між позивачем та ТОВ «ТРК «Україна».
Тому, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просить визнати дії ТОВ «Медіа Груп Україна» щодо вимоги від ТОВ «Діван.ТВ» отримати та надати відповідачу ліцензію провайдера програмної послуги, такими, що порушують право ТОВ «Діван.ТВ» на свободу підприємницької діяльності та зобов'язати ТОВ «Медіа Груп Україна» припинити дії, що порушують зазначене право ТОВ «Діван.ТВ».
Судом першої інстанції відмовлено позивачу в задоволенні позову, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Законом України «Про телебачення та радіомовлення» передбачено ліцензування провайдерів програмної послуги. Право на ретрансляцію теле- та/чи радіопрограм визначається ліцензією на мовлення або ліцензією провайдера програмної послуги (ст.40 Закону).
Відповідно до п.2.1 Положення про порядок видачі ліцензії провайдера програмної послуги, затвердженого рішенням Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 28.12.2011 №2979, ліцензія провайдера програмної послуги є єдиною законною підставою на здійснення діяльності з надання програмної послуги.
Дійсно, чинним законодавством не передбачено ліцензування діяльності з надання телевізійних послуг з використання технології ОТТ, що підтверджено листом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 18.10.2012 №16/2089, в якому сказано, що норми законодавства, що регулюють відносини у сфері телебачення та радіомовлення, є застарілими та недосконалими.
Однак, суд не може втручатись у господарські відносини між товариствами та зобов'язувати ТОВ «Медіа Груп Україна» не вимагати у позивача ліцензії, оскільки, хоч чинним законодавством і не передбачено отримання ліцензії на надання телевізійних послуг з використання технології ОТТ, проте, наявність ліцензії є єдиною законною підставою на здійснення діяльності з надання програмної послуги.
Комітет з питань свободи слова та інформації Верховної Ради України у листі від 30.05.2014 №04-35/18-264 повідомив, що чинний Закон України «Про телебачення та радіомовлення» не відповідає сучасним викликам і нагальним потребам індустрії. Тому, Комітет напрацьовує нову редакції Закону України «Про телебачення та радіомовлення» та буде вносити його на розгляд Верховної Ради України.
Крім того, суд апеляційної інстанції не погоджується з твердженням позивача, що ТОВ «Медіа Груп Україна» перешкоджає укладенню договору з ТОВ «ТРК «Україна», оскільки ТОВ «Діван.ТВ» не надав беззаперечних доказів на таке твердженням.
ТОВ «ТРК «Україна» є самостійною юридичною особою та може приймати рішення щодо акцептування пропозицій укласти договори з партнерами, оскільки згідно з ч. 2 ст. 62 Закону України "Про господарські товариства" дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників.
В свою чергу ТОВ «Медіа Груп Україна» не є мовником чи дистриб'ютором телевізійних послуг, та не має ліцензії, а статус засновника та акціонера ТОВ «ТРК «Україна» не свідчить про безпосередній вплив на діяльність телеканалу.
Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що позивач, звертаючись до суду з позовом до відповідача повинен довести, яким саме чином оскаржувані дії або бездіяльність ТОВ «Медіа Груп Україна» порушують права чи законні інтереси ТОВ «Діван.ТВ». Відповідач хоч і є учасником низки господарських товариств, з якими позивач має намір укласти відповідні договори ретрансляції, проте не може нести відповідальність за їх господарську діяльність, зокрема, щодо укладання будь-яких угод із третіми особами.
В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження прийняття відповідачем рішення про вимогу ліцензії у ТОВ "Діван.ТВ" для укладання з ТОВ "ТРК "Україна" договорів на ретрансляцію.
З огляду на викладене вище, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що при обранні такого способу захисту своїх прав, вимоги позивача про визнання дій ТОВ «Медіа Груп Україна» щодо отримання та надання відповідачу ліцензії провайдера програмної послуги, такими, що порушують право ТОВ «Діван.ТВ» на свободу підприємницької діяльності та зобов'язання ТОВ «Медіа Груп Україна» припинити дії, що порушують зазначене право позивача, задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діван.ТВ» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 у справі №910/8625/14 - без змін.
2. Матеріали справи №910/8625/14 повернути до Господарського суду міста Києва.
Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя В.І. Рябуха
Судді Н.Ф. Калатай
Л.М. Ропій