"02" лютого 2015 р.Справа № 916/2030/14
За позовом Прокурор Комінтернівського району Одеської області; в інтересах держави в особі, якою є Крижанівська сільська рада Комінтернівського району Одеської області;
до відповідача Фізична особа-підприємець ОСОБА_2
третя особа: Державна інспекція сільського господарства в Одеській області
про припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки
Головуючий - Гуляк Г.І.
Судді - Зайцев Ю.О.
Оборотова О.Ю.
Представники:
Від прокуратури: Зінюта М.С. - пред.прокуратури
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: ОСОБА_5 - за дорученням;
Від третьої особи: Кліменко В.С. - за дорученням;
Суть спору: 29 травня 2014 року прокурор Комінтернівського району Одеської області інтересах держави в особі Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи: Державна інспекція сільського господарства в Одеській області, про припинення права користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1 га, вартістю 5 573 229,01 гривень, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 який укладено 15.03.2006 між Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 03.05.2006 року за № 04065240009 та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 15.03.2006 року зареєстровану відділом Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області від 23.04.2012 року №512270004001022.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 30 травня 2014 року за вказаним позовом порушено провадження з призначенням справи до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Представник Крижанівської сільської ради 23.06.2014 року надав клопотання в порядку ст. 69 ГПК України, вказане клопотання було розглянуто судом та задоволено, ухвалою від 23 червня 2014 року строк розгляду справи продовжено до 14 серпня 2014 року.
18.07.2014 року представник відповідача надав клопотання про зупинення провадження у справі №916/2030/14 у зв'язку з розглядом пов'язаної справи в окружному адміністративному суді справи №815/3878/14. Вказане клопотання було задоволено судом та ухвалою суду від 11 серпня 2014 року зупинено провадження у справі до розгляду пов'язаної справи № 815/3878/14.
Ухвалою суду від 1 грудня 2014 року провадження у справі було поновлено та призначено до розгляду на 11 грудня 2014 року.
Ухвалою суду від 11 грудня 2014 року призначено справу до колегіального розгляду та згідно автоматизованої системи документообігу суду та протоколу розподілу справ між суддями справу №916/2030/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гуляк Г.І., суддя Зайцев Ю.О., суддя Оборотова О.Ю.. та ухвалою суду справу прийнято до колегіального розгляду.
Представник відповідача 26.12.2014 року надав відзив на позовну заяву, в якому вимоги позивача не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити.
Позивач 30.01.2015 року надав пояснення стосовно позовних вимог, на яких не наполягає на припиненні права користування земельної ділянки.
2 лютого 2015 року у судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив:
Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області проведено перевірку з питань додержання ФОП ОСОБА_2 земельного законодавства при використанні земельної ділянки загальною площею 1 га розташовану в с. Крижанівка Комінтернівського району Одеської області по АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка надана для будівництва та розміщення складських приміщень на підставі договору оренди земельної ділянки (далі - договір), укладеного між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області 15.03.2006 року, який зареєстровано 03.05.2006 року за № 04065240009, та додаткової угоди від 12.02.2012 року, зареєстрованої 23.04.2012 року за № 512270004001022.
Відповідно до п. 7 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та розміщення складських приміщень. Згідно акту приймання-передачі об'єкту оренди від 15.03.2006 року ФОП ОСОБА_2 прийняв вказану земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу сільськогосподарського інвентаря.
Разом з тим, як встановлено перевіркою Держсільгоспінспекції в Одеській області, відповідач використовує вказану земельну ділянку під автостоянку, мийку, шиномонтаж, розміщення вежі мобільного зв'язку, що підтверджується актами перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 03.04.2013 року № 000003, протоколом про адміністративне правопорушення від 03.04.2013 року № 000615, постановою про накладення адміністративного стягнення від 04.04.2013 року № 000545, розрахунком розміру шкоди, заподіяної внаслідок нецільового використання земельної ділянки.
Представник прокуратури звернув увагу суду на те, що постанову про накладення адміністративного стягнення та розрахунок заподіяної шкоди відповідач не оскаржував, сума штрафу сплачена в добровільну порядку, що свідчить про фактичну згоду відповідача з вчиненням виявленого правопорушення.
В ході перевірки державним інспектором сільського господарства в Одеській області було видано припис від 03.04.2013 року № 000907 з вимогами усунути виявлені порушення земельного законодавства в 30-денний термін. Проте, у встановлений законом строк відповідачем вказані порушення земельного законодавства не усунуті, про що свідчить акт перевірки дотримання суб'єктами господарювання вимог земельного законодавства від 21.05.2013 року № 000236, протокол про адміністративне правопорушення від 21.05.2013 року № 000695, постанова про накладення адміністративного стягнення від 21.05.2013 року № 000606, припис від 21.05.2013 року № 001060.
Відповідачем до теперішнього часу не усунуті виявлені порушення, що також підтверджується актом постійної комісії Крижанівської сільської ради по інвентаризації самовільно зведених та незареєстрованих об'єктів нерухомого майна, розташованих на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області.
Згідно рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року за № 3-рп99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор або його заступник у кожному випадку самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави в конкретних правовідносинах, які підлягають вирішенню в судовому порядку.
Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладено представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках зазначених законом. В тому числі такі випадки передбачені ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру».
Стаття 2 ГПК України у випадках, встановлених законом, передбачає, що прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. Але інтереси територіальної громади є складовою частиною державних інтересів. Так, згідно пункту 1 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, прокурори та їх заступники подають позовні заяви саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ, організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Як вбачається з пункту 2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційного суду України, під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Основним напрямком держаної політики є контроль за дотриманням земельного законодавства.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Крім того, ч.1 ст. 122 ЗК України зазначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, а саме: можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів.
Регулювання земельних відносин з порушенням законодавства України спричиняє державі і територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне нераціональне використання земель, чим і обумовлюється необхідність представництва інтересів держави в особі Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, у зв'язку з чим прокурор Комінтернівського району Одеської області звернувся з вказаним позовом.
В свою чергу відповідач вимоги прокурора не визнає та зазначає, що позов є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки порушення вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки загальною площею 1 га, розташованої за адресою Одеська область Комінтернівський район с. Крижанівка, вул.. Сахарова, 1, які були виявлені в Акті перевірки інспекції сільського господарства України від 03. 04. 2013 року № 00000 та Акті перевірки інспекції сільського господарства України від 21.05.2013 року № 000236, відповідно до приписів інспекції сільського господарства України від 03.04.2013 року № 000907 та від 21.05.2013 року № 001060 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 не мали місця, а всі нежитлові будівлі, знаходяться на орендованій ділянці відповідно до норм чинного законодавства, що підтверджується актом інспекції сільського господарства України від 09.12.2014 року та листом інспекції сільського господарства України від 17.12.2014 року № 04.2-10/11/5259.
Як зазначає відповідач, держаним інспектором сільського господарства проведено перевірку законності використання вищевказаної земельної ділянки, порушень вимог земельного законодавства не встановлено, в акті перевірки Державної інспекції сільського господарства в Одеській області від 09 грудня 2014 року зазначено, що на земельній ділянці загальною площею 1 га, розташованої за адресою Одеська область Комінтернівський район с. Крижанівка, вул.. Сахарова, 1 ФОП ОСОБА_2 виконує вимоги щодо використання земель за цільовим призначенням, дотримується меж земельної ділянки, закріпленої в натурі межовими знаками встановленого зразка, збережені межові значки меж земельних ділянок, відсутні самовільно зайняті землі.
Представник відповідача вважає посилання позивача на акт постійної комісії Крижанівської сільської ради по інвентаризації самовільно зведених та незареєстрованих об'єктів нерухомого майна, розташованих на території Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 10 січня 2014 року безпідставним, оскільки постійна комісія Крижанівської сільської ради, на думку відповідача, не ознайомилась з усіма документами, обставинами справи та поверхнево провела перевірку, оскільки Відповідачем на час її проведення було задекларовано початок виконання будівельних робіт на земельній ділянці, що використовується для будівництва на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.03.2006 року, загальною площею 1,00 га, що підтверджується Декларацією про початок виконання будівельних робіт Інспекції ДАБК в Одеській області від 31 грудня 2013 року № ОД 083133600350. Всі нежитлові будівлі, що знаходяться на ділянці за адресою АДРЕСА_1 збудовані там законно та на них зареєстровано право власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності від 11.04.2014 року та Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 20380930.
Відповідач також наголошує на тому, що постанова Державної інспекції сільського господарства в Одеській області була оскаржена та подано позов до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправною та скасування постанови №000545 від 04.04.2013 року. 20 жовтня 2014 року Одеським окружним адміністративним судом було винесено ухвалу про передачу зазначеної адміністративної справи до Комінтернівського районного суду Одеської області. Спір по зазначеній справі є невирішений, тому посилання позивача, на думку відповідача, на зазначену постанову є недоцільним.
З викладеними доводами представник прокуратури не погоджується та зазначив, що викладені відповідачем доводи є безпідставні та такими що не відповідають дійсності, оскільки факт використання відповідачем земельної ділянки загальною площею 1 га розташованої в с. Крижанівка Комінтернівського району Одеської області по АДРЕСА_1 всупереч умов договору та вимогам земельного законодавства, порушуючи встановлений власником вид використання, на теперішній час, підтверджується наступним. Земельна ділянка надана відповідачу для будівництва та розміщення складських приміщень на підставі договору оренди земельної ділянки, п. 3 вказаного договору Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області, як власником вказаної земельної ділянки, визначено цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та розміщення складських приміщень. Відповідно до п. 7 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та розміщення складських приміщень. Згідно акту приймання-передачі об'єкту оренди від 15.03.2006 року ФОП ОСОБА_2 прийняв вказану земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу сільськогосподарського інвентаря.
Проте представник прокуратури наголошує, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.04.2014року, на вказаній земельній ділянці розташовані наступні об'єкти нерухомості, що належать ОСОБА_2 на праві приватної власності: будівля охорони; будівля СТО; будівля магазину; шиномотаж; автомийка. Вказане підтверджується наданою інформації Крижанівської сільської ради Комінтернівського району Одеської області від 28.01.2015 № 02-13/88, на вищевказаній земельній ділянці, що надана в користування ФОП ОСОБА_2 для будівництва та розміщення складських приміщень на підставі договору оренди, розташовані об'єкти нерухомого майна, що перебувають у приватній власності ФОП ОСОБА_2, а саме: автомийка, автомагазин, продуктовий магазин. Також на вказаній земельній ділянці розташована автостоянка та станція мобільного зв'язку. Крижанівською сільською радою рішення щодо зміни цільового призначення вказаної земельної ділянки на засіданнях сесій не приймались, додаткова угода щодо зміни цільового призначення даної земельної ділянки не укладались.
Вказані обставини свідчать про використання, на теперішній час, ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки наданої йому для будівництва та розміщення складських приміщень на підставі договору оренди земельної ділянки, всупереч умов договору та вимогам земельного законодавства, порушуючи встановлений власником вид використання.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Згідно зі статтею 121 Конституції України одним із завдань прокуратури України є
представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право, зокрема, звертатись до суду, з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
Статтею 36-1 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненій прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.
Однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Відповідно до положень частини третьої цієї статті прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з ст.1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави, відповідно до ст. 2 ГПК України.
Відповідно до статті 14 Конституції України, частини 1 статті 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та об'єктом права власності Українського народу. Від імені народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України). Отже, уклавши договір сторони за цим договором домовилися щодо його умов.
За таких обставин, між сторонами за договором виникли правовідносини щодо користування зазначеною у договорі земельною ділянкою, які, у першу чергу, регулюються умовами договору, нормами земельного законодавства, а також загальними нормами матеріального права.
Встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_2 на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного з Крижанівською сільською радою, Комінтернівського району, Одеської області, повинна використовувати земельну ділянку загальною площею 1 га, розташованої на землях Крижанівської сільської ради, Комінтернівського району, Одеської області для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу сільськогосподарського інвентаря.
Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з вимогами ст.93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" також встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно аб. 1 ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що однією із істотних умов договору є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.
Згідно п. 3 договору цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та розміщення складських приміщень.
Пунктом 14.1 договору передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.
Разом з тим, як встановлено судом, відповідач використовує земельну ділянку всупереч умов договору та вимогам земельного законодавства, порушуючи встановлений власником вид використання.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 ЦК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальними правилами, закріпленими у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.
З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного має здійснюватись судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.
Частиною 6 вказаної статті передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. З ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.
Частиною 1 ст. 188 ГК України та статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 629 ЦК України обумовлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
В свою чергу, підставою припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (пункт «ґ» статті 141 ЗК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має право утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.
Згідно п. 9 договору після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.
Проте, відповідач в порушення вищезазначених вимог чинного законодавства та умов договору оренди землі, здійснив будівництво та провів реєстрацію без відповідних дозволів власника земельної ділянки при цьому змінив цільове призначення орендованої земельної ділянки за договором.
Відповідно акту встановлення в натурі меж земельної ділянки від 30.12.20105 року зазначено, що перенесено в натуру проект землеустрою щодо відведеної земельної ділянки в оренду загальною площею 1 га в тому числі - пасовища, для подальшого використання за призначенням для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу сільськогосподарського інвентаря. Також сторони підписали акт приймання-передачі об'єкту оренди, в якому чітко зазначено цільове признання - прийнято для будівництва, експлуатації та обслуговування виробничо-складського комплексу сільськогосподарського інвентаря, від 15.03.2006 року.
І все це закріплене умовами договору, п.3 чітко визначає цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та розміщення складських приміщень.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України вбачається, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Стаття 141 Земельного кодексу України визначає, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
У відповідності до ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі:
закінчення строку, на який його було укладено;
викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;
поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;
смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;
ліквідації юридичної особи-орендаря;
відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;
набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;
припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).
Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.
Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Стаття 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України (2768-14) та іншими законами України. У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов'язань. У разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Таким чином, за умови встановлення судом, що відповідачем орендована земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням, на теперішній на орендованій земельній ділянці зареєстровано об'єкти нерухомості за ОСОБА_2, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі від 11.04.2014 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності та технічними паспортами на об'єкти нерухомості: літ „А" - 133,4 кв.м, нежитлова будівля цеху; літ. „Б" будівля охорони - 15,7 кв.м.; літ „В" - СТО - 219,4 кв.м,; літ „Г" магазин 94,8 кв.м., літ. "Д" магазин - 66,3 кв.м,; літ. „Е" магазин - 58,5 кв.м., ; літ „Ж" шиномонтаж - 52,1 кв.м.,; літ „З" автомойка - 80, кв.м.,, а також прибудова літ. „а" та навіс літ „К", з дослідженого вбачається, що відповідач фактично відмовився від використання земельної ділянки за цільовим призначенням, як це зазначено договором, а на свій розсуд розпорядився вказаною земельною ділянкою, звівши на ній капітальні нерухомі об'єкти.
Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі.
Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.
При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.
За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст.44, 49 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у справі.
Керуючись ст.ст. 32,33,34,38,43,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
1. Позов задовольнити.
2. Припинити право користування земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди земельної ділянки площею 1 га, вартістю 5 573 229, 01 гривень, що розташована за адресою: Одеська область, с. Крижанівка, АДРЕСА_1, який укладено 15.03.2006 року між Крижанівською сільською радою Комінтернівського району Одеської області та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 03.05.2006 за № 04065240009 та додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки від 15.03.2006, зареєстровану відділом Держкомзему у Комінтернівському районі Одеської області від 23 квітня 2012 року №512270004001022;
4. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2; код НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України (р/р 31210206783008 отримувач ГУ ДКСУ в Одеській області код ЄДРПОУ 37607526, банк отримувача ГУ ДКСУ в Одеській області МФО 828011 код класифікації: 22030001) судові витрати в розмірі 1218 /одна тисяча двісті вісімнадцять/ гривень.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 05 лютого 2015 р.
Головуючий суддя Г.І. Гуляк
Суддя Ю.О. Зайцев
Суддя О.Ю. Оборотова