Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"02" лютого 2015 р.Справа № 922/5557/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Інте Т.В.
при секретарі судового засідання Федоровой К.О.
розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м. Київ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, смт. Новопсков
про стягнення коштів
за участю представників сторін:
позивача - Старчик А.А. дов. № 14-90 від 18.04.14 р.;
відповідача - не з'явився;
Позивач - Публічне акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основний борг в сумі 46000,00 грн., 7067,65 грн. пені, 3% річних в сумі 1654,70 грн., інфляційні втрати в сумі 6545,70 грн. та 1827,00 грн. судового збору, мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем його грошових зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 13/2060-БО-20 від 28.12.12 р.
Представник позивача в судовому засіданні 02.02.15 р. позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги суду не виконав, письмовий відзив не надав.
На адресу суду повернулась копія ухвали господарського суду Харківської області по справі від 03.12.14 р., яка була направлена на адресу відповідача, з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Вищезазначена ухвала була направлена на адресу: 92302, Луганська область, Новопсковський район, смт. Новопсков, вул. Новорозсошанська, 41, відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У пункті 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи викладене, відповідач вважається судом таким, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
28 грудня 2012 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/2060-БО-20 (далі - договір) (а.с. 15-20), за умовами якого, позивач зобов'язався передати у власність відповідачеві у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього договору.
За умовами п.1.2 договору, газ, що продається за цим договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами, організаціями та іншими споживачами.
Відповідно до п. 3.3 спірного договору, приймання-передача газу, поставленого позивачем відповідачу у відповідному місяці поставки газу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу відповідачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу відповідача
Не пізніше 5 числа місяця, наступного за місяцем поставки, відповідач зобов'язується надати позивачу підписані та скріплені печатками сторін три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість (п. 3.4 договору).
На виконання умов договору, позивач поставив протягом січня-квітня та жовтня-грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 124,711 тис. куб. м. на загальну суму 444939,11 грн., що підтверджуються актами приймання - передачі природного газу від 31.01.2013 р., 28.02.2013 р., 31.03.2013 р., 30.04.2013 р., 31.10.2013 р., 30.11.2013 р. та 31.12.2013 р., які підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств. (а.с. 21-27).
Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.
Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу в повному обсязі не виконав, здійснивши часткову оплату в сумі 398939,11 грн. що підтверджується довідкою про операції та довідкою про сальдо (а.с. 28-29), внаслідок чого заборгованість відповідача склала 46000,00 грн. Вказані обставини стали підставою для звернення з даним позовом до господарського суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частина 1 статті 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до умов спірного договору (п. 6.1), оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа наступного за місяцем поставки газу.
Проте, станом на момент розгляду справи, відповідач 46000,00 грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості.
Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що з 14 числа кожного наступного за місяцем поставки газу прострочив виконання грошових зобов'язання з оплати поставленого позивачем газу, за договором № 13/2060-БО-20 від 28.12.12 р.
Згідно з ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Враховуючи викладене, а також те, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 46000,00 грн. заборгованості, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Відповідно до приписів статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В частині 1 ст. 548 ЦК України закріплено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання відповідачем умов пункту 6.1 цього договору відповідач зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.
Частина 6 ст. 232 ГК України встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи викладене, перевіривши нарахування пені позивачем, суд визнає вимогу про стягнення з відповідача 7067,65 грн. пені законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних в сумі 1654,70 грн. та інфляційних втрат в сумі 6545,70 грн., суд дійшов висновку про те, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства України, відповідають наданому розрахунку, тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України, відшкодовуючи судовий збір за рахунок відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 193, 203 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 549, 610-611, 626, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) основний борг в сумі 46000,00 грн., 7067,65 грн. пені, 3% річних в сумі 1654,70 грн., інфляційні втрати в сумі 6545,70 грн. та 73080,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 04.02.2015 р.
Суддя Т.В. Інте