ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
26.01.2015Справа №910/1887/14
Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс"
до державного підприємства "ЗАВОД 410 ЦА"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Буковина"
за участю Київської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України
про стягнення 207 818,20 грн.
Представники сторін:
від позивача: Корнієнко Т.Ю. - представник за довіреністю № 56/1 від 30.01.2014 року;
від відповідача: Демський А.Л. - представник за довіреністю № 48-4332 від 27.12.2013 року;
від третьої особи: не з'явився;
від прокуратури: Тимко В.В. - службове посвідчення № 025581 від 15.04.2014 року.
На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" до державного підприємства "Завод 410 ЦА" про стягнення 207 818,20 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскільки починаючи з липня 2012 року відповідач чинив перешкоди у користуванні позивачем орендованим приміщенням шляхом невидачі перепусток, позивачу було завдано збитків на суму 207 818,20 грн., що і зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року в позові відмовлено повністю.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.07.2014 у справі №910/1887/14 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Буковина".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" на рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 у справі № 910/1887/14 задоволено повністю. Рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 про відмову у задоволенні позову скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" до державного підприємства "Завод 410 ЦА", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Буковина" про стягнення 207 818,20 грн. задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" 207 818 грн. 20 коп. упущеної вигоди та судовий збір в сумі 4 156 грн. 36 коп. Стягнуто з державного підприємства "Завод 410 ЦА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 2 078 грн. 18 коп.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.11.2014 року касаційну скаргу державного підприємства "Завод 410 ЦА" задоволено частково, рішення господарського суду міста Києва від 20.05.2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.09.2014 року у справі №910/1887/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Розпорядженням керівника апарату господарського суду м. Києва від 21.11.14 року, відповідно до п. 3.1.13. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/1887/14.
В результаті зазначеного автоматичного розподілу справу №910/1887/14 передано на новий розгляд судді Мудрому С.М.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2014 року розгляд справи призначено на 08.12.2014 року.
У судове засідання 08.12.2014 року представник третьої особи та прокурор не з'явилися, вимоги ухвали від 25.11.2014 року не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30817838, 01030 30817862 відповідно.
Представники позивача та відповідача не виконали вимоги ухвали суду від 19.11.2014 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.12.2014 року розгляд справи відкладено на 13.01.2014 року.
09.12.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва третя особа подала пояснення по справі та заяву про розгляд справи без участі представника.
26.12.2014 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав пояснення по справі.
13.01.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав пояснення по справі.
В судове засідання 13.01.2015 року представник третьої особи не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30817838.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Прокурор заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні оголошено перерву до 26.01.2015 року.
В судове засідання 26.01.2015 року представник третьої особи не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 30817838.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Прокурора заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та прокуратури, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
30.09.2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по місту Києву (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Хорс» укладено договір оренди № 4476 нерухомого майна, що належить до державної власності.
Відповідно до п.1.1 договору, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 506,10 кв.м, розміщені на 1 та 2 поверхах будівлі корпусу турбогвинтових літаків за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, 94, що перебуває на балансі відповідача Державного підприємства «Завод 410 Цивільної Авіації» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на 31 березня 2009р. і становить 1942980,00 грн.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що майно передається в оренду з метою розміщення авіаційного тренажеру.
Згідно з п. 5.1 договору орендар зобов'язується використовувати орендоване майно відповідно до його призначення та умов цього договору.
Орендодавець зобов'язується не вчиняти дій, які б перешкоджали орендарю користуватися орендованим майном на умовах цього договору (п. 7.2 договору).
22.03.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (виконавець) та ВАТ "Авіакомпанія "Буковина" (правонаступником якого є ПАТ "Авіакомпанія "Буковина", замовник) укладено договір № 18/11-15 про надання послуг.
Згідно з п.1.1 договору про надання послуг виконавець надає замовнику послуги по використанню пілотажного тренажера повітряного судна DC-9-82 (тип ПС МД-80, рівень «CG») для тренувань, підготовки та проведення перевірок.
Відповідно до п.2.2 договору про надання послуг склад, кількість екіпажів, тривалість тренування та строки виконаних робіт визначаються заявками від замовника.
Оплата проводиться замовником шляхом 100% передоплати на розрахунковий рахунок виконавця в Національній валюті України - гривні за курсом НБУ на дату виставлення рахунку (пункт 2 додатку № 1 до договору № 18/11-15).
На виконання умов договору ПАТ "Авіакомпанія "Буковина" направлено позивачу дві заявки (№42-598К, №42-583К від 16.08.2012) для проходження починаючи з 01.10.2012 тренувань на тренажері для 4 пілотів (по 2 згідно з кожною заявкою), по 52 години занять на кожного пілота.
Вартість вказаних тренувань згідно з виставленими позивачем рахунками склала 207 818, 20 грн.
01.10.2012 року відповідачем не були допущені на територію заводу льотний склад ПАТ "Авіакомпанія "Буковина": інструктор Демідов С.І., пілоти Labibi M.R. і Hassankalhori A., про що складено акт від 01.10.2012 року за підписами представників ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" та ПАТ "Авіакомпанія "Буковина".
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2013 у справі №5011-30/14874-2012 за позовом ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" до державного підприємства "Завод 410 ЦА", третя особа - Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву, про усунення перешкод у користуванні майном, змінено рішення суду першої інстанції у даній справі; відновлено становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів ТОВ "Авіакомпанія "Хорс", шляхом зобов'язання підприємства безперешкодно видавати тимчасові перепустки працівникам та відвідувачам ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" у відповідності до Інструкції № 60 про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об'єктового режиму на Підприємстві, для допуску до орендованих приміщень згідно з договором від 29.02.12 № 6143 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності.
Вищезазначеними судовими актами у справі № 5011-30/14874-2012 встановлено неправомірність дій відповідача з недопущення льотного складу ПАТ "Авіакомпанія "Буковина" 01.10.2012 року до тренувань у орендованому ТОВ "Авіакомпанія "Хорс" приміщенні на підставі договору № 4476.
Згідно з ч.3 статті 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
У зв'язку з не допуском відповідачем до приміщень, тренування пілотів не було здійснено та відповідно позивачем не отримано від ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" оплату за зазначені тренування, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 207 818, 20 грн. упущеної вигоди.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Згідно ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для відшкодування збитків відповідно до п. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України є порушення зобов'язання.
Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин.
Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.
Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.
Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідачем зобов'язання, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Якщо позивач пред'являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності та розміру таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність пошкоджень, знищення майна, неодержаного прибутку тощо).
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене є упущеною вигодою.
Особа, яка має на меті відшкодувати збитки у вигляді упущеної (втраченої) вигоди, повинна довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б нею одержані, якщо б її право не було порушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зобов'язання іншою особою і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила її можливості отримати прибуток.
Отже, неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це рахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.
Як вбачається з довідки позивача про розрахунок дохідності використання авіаційного тренажеру МД-80 в ній наведено розмір очікуваного приросту в майні. При цьому сума збитків в розмірі 207 818,20 грн. не виходить за межі такого приросту.
Щодо підстав врахування до суми збитків вартості чотирьох пілотів, у той час як не допуск до приміщення мало місце щодо двох пілотів, то суд зазначає наступне.
Як вбачається з договору №18/11-15 від 22.03.2011 року укладеного між ТОВ «АК «Хорс» та ПрАТ «АК «Буковина» вартість послуг навчання на пілотажному авіаційному симуляторі становить 250,00 доларів США за годину.
В рахунках №ХО-0001252 від 21.09.2012 року та №ХО-0001313 від 28.09.2012 року виставлено замовнику вартість послуг, що становлять 103 909,10 грн. кожен, які складаються з наступного:
103 909,10 грн. = 250 дол.США (вартість послуг)*7,993 (курс НБУ)*52 (кількість послуг).
При цьому, тренування здійснюється лише з огляду на наявність в кабіні пілотажного симулятора 2 пілотів - як того вимагають правила експлуатації даного виду повітряного судна, так, 1 місце займає курсант, а інше - інструктор. Дійсна вимога підтверджується наказом №236 від 06.12.2000 p., затвердженим Державним департаментом авіаційного транспорту України (Укравіатранс) та поясненням третьої особи вих. №34-1К від 11.09.2014 року.
Таким чином, вбачається, що коли замовник сплачує за 2 пілотів, він сплачує за тренування курсанта, який проходить навчання, а також за інструктора, який його навчає.
Враховуючи вищезазначене, за заявками від 16.08.2012 p., розрахованих на 4 пілотів мали тренуватися 2 курсанти та 1 інструктор. Такий склад навчальної групи відповідає переліку осіб, вказаних в акті від 01.10.2012 р.
Як вже зазначалось вище, неправомірність дій відповідача з не допуску 01.10.2012 року на територію заводу льотного складу ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" встановлено судовими актами у справі № 5011-30/14874-2012.
Отже, неправомірність дій відповідача з недопущення пілотів 01.10.2012 року до тренувань у орендованому позивачем приміщенні, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України є преюдиційним фактом і не потребує доказування у даній справі.
Як вже зазначалось, обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань - причиною.
У даному випадку неправомірні дії відповідача з не допуску до орендованих приміщень призвели до того, що пілоти ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" не пройшли запланованих тренувань 01.10.2012 року, що в свою чергу мало наслідком несплату грошових коштів позивачу третьою особою.
Стосовно того, що нездійснені через не допуск 01.10.2012 тренування (по 52 години на кожного пілота) відрізняються від тренувань, які пройшли пілоти наприкінці жовтня 2012 (по 4 години) слід зазначити наступне.
Необхідність здійснення тренувань для проходження сертифікаційних та кваліфікаційних перевірок для пілотів визначено у Євростандартах, закріплено Наказом №236 від 06.12.2000 р, затвердженим Державним департаментом авіаційного транспорту України (Укравіатранс). Також, таке тренування відповідає JAR-OPS 1.955, що складається з: вивчення STD (включаючи Лінійно Орієнтовану Льотну Підготовку) та/або льотна підготовка; перевірки придатності пілота на посаду другого пілота, командира ПС; вивчення обов'язків другого пілота, командира ПС; серії тренувань, що здійснюється під наглядом пілота-інструктора (екзаменатора), пілоту необхідно здійснити мінімум 10 секторів, щоб отримати дозвіл на керування окремим типом літака; завершення серії тренувань, перевірок на посаду другого пілота, командира ПС, як вказано в JAR-OPS 1.965(c) та кваліфіковане знання маршруту і аеродрому, як вказано в JAR-OPS 1.975; відпрацювання елементів Управління Ресурсами Екіпажу (CRM) із застосуванням психологічних прийомів.
Пункт 1 складає 20 годин; пункти 2-6 складають 28 годин, та завершуються контрольною перевіркою тривалістю від 2 до 4 годин.
Вказане підтверджує необхідність загальної тривалості тренування обсягом 52 години для кожного пілота, що відповідає заявкам ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина".
Крім того, відсутність проходження згаданими вище пілотами тренувань замовленого обсягу, що становить по 52 год. на особу, підтверджує відсутність запису про таке тренування в Журналі обліку нальоту на тренажері DC-9-82, за період жовтень - грудень 2012 р. Копія даного журналу подається до Державіаслужби з метою перевірки відповідності кандидатів на отримання (підтвердження) права керування ПС. Даний документ зберігається у експлуатанта тренажеру та надається контролюючим органам на перевірку у разі такої вимоги.
Даний журнал є звітним документом та підставою для оформлення завдань на політ, на підставі яких Державіаслужбою України пілотам надається дозвіл (підтвердження) на право виконання польотів на певному виді повітряного судна.
Саме такі тренування були заплановані на 01.10.2012 року і мали на меті проходження сертифікаційних та кваліфікаційних перевірок для пілотів, що визначено у Євростандартах та закріплено у вказаному наказі Державного департаменту Укравіатрансу.
Доводи відповідача про те, що згодом пілотами було отримано допуск до пілотажного стимулятора та здійснено підготовку по 4 години нальоту кожен, не спростовують обставину не проведення запланованих тренувань, оскільки такі тренування відрізняються за напрямом підготовки та кінцевою метою - не стосується проходження сертифікаційних та кваліфікаційних перевірок для пілотів передбачених у Євростандартах та законодавстві України.
Заплановані ж тренування, що мали бути проведені з 01 по 06.10.2012 пілотами здійснені так і не були саме через неправомірні дії відповідача з не допуску до тренажеру.
Наведене підтверджується також наданими до матеріалів справи письмовими поясненнями ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина".
Отже, у разі належного виконання відповідачем зобов'язання з допуску до орендованих приміщень пілотами було б здійснено заплановані тренування, а позивач відповідно отримав би грошові кошти згідно виставлених ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" рахунків.
Таким чином, неправомірні дії відповідача стали причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток.
Також, не підлягають врахування і заперечення відповідача щодо того, що умовами договору від 22.03.2011 № 18/11-15 про надання послуг передбачена 100% передплата, тому ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" незалежно від проведення її пілотами тренувань повинна була сплатити грошові кошти на користь позивача, оскільки згідно частини 4 статті 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, то друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Крім цього, згідно пояснень ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" оплата за навчання пілотів, по домовленості з позивачем, здійснювалась вже після проведення тренувань, а оскільки, 01.10.2012 заплановані тренування проведені не були ПрАТ "Авіакомпанія "Буковина" рахунки відповідно не оплатило.
Третя особа, підтвердила, що виконала б свої зобов'язання з оплати після проведення тренувань, а також що не зробила цього через не допуск її пілотів через протиправні дії відповідача.
Таким чином, порушення відповідачем зобов'язання з допуску до орендованих приміщень пілотів для проходження навчання стало підставою нездійснення тренувань, що в свою чергу позбавило позивача можливості отримати прибуток.
З огляду на викладене, позивачем доведено наявність передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.
Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 207 818, 20 грн. упущеної вигоди є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст. 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з державного підприємства "Завод 410 ЦА" (03151, м. Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 94, код ЄДРПОУ 01128297) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіакомпанія "Хорс" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 34, код ЄДРПОУ 04937956) 207 818 (двісті сім тисяч вісімсот вісімнадцять) грн. 20 коп. упущеної вигоди, витрати по сплаті судового збору в розмірі 4 156 (чотири тисячі сто п'ятдесят шість) грн. 36 коп. та судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 2 078 (дві тисячі сімдесят вісім) грн. 18 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання рішення: 05.02.2015 року.
Суддя С.М.Мудрий