Ухвала
іменем україни
21 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Касьяна О.П.,
суддів: Амеліна В.І., Карпенко С.О.,
Остапчука Д.О., Савченко В.О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємця ОСОБА_4, приватного акціонерного товариства «Юпітер страхування життя Вієнна Іншуранс Груп» про стягнення страхового відшкодування за договором страхування життя, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства «Юпітер страхування життя Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПрАТ «Юпітер страхування життя Вієнна Іншуранс Груп») на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 3 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 15 липня 2014 року,
У грудні 2013 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 4 червня 2009 року між нею та відповідачем укладено договір страхування життя, відповідно до якого відповідач зобов'язався при настанні страхового випадку відшкодувати завданий збиток в межах страхової суми, у порядку і на умовах, передбачених договором, а позивач зобов'язалася сплачувати страховий платіж і виконати інші обов'язки, передбачені договором страхування. Для забезпечення виконання зобов'язань за договором страхування між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_4 укладено договір поруки. 7 липня 2011 року Рівненською обласною МСЕК їй була встановлена III група інвалідності, що є страховим випадком та підставою для страхової виплати згідно з умовами полісу страхування. Посилаючись на те, що відповідач не реагує на її неодноразові звернення про виплату страхового відшкодування, просила стягнути із відповідачів солідарно страхове відшкодування у розмірі 22 827 грн 43 коп. основного боргу та пеню у розмірі 1 % від суми боргу, що становить 228 грн 27 коп., також судові витрати.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 3 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 15 липня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ПрАТ «Юпітер страхування життя Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_3 страхове відшкодування за договором страхування від 4 червня 2009 року у розмірі 22 327 грн 43 коп. Стягнуто з приватного підприємця ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 500 грн відповідно до договору поруки від 4 вересня 2012 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У касаційній скарзі ПрАТ «Юпітер страхування життя Вієнна Іншуранс Груп» просить скасувати зазначені судові рішення та вирішити питання по суті, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог щодо обов'язку страховика здійснити страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника щодо встановленого страхового випадку.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, апеляційний суд погодився з висновками районного суду, зазначивши при цьому, що страховик прийняв прострочений страховий платіж від страхувальника, а отже між сторонами були продовжені договірні відносини.
Проте повністю погодитися із такими висновками апеляційного суду не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст. 313 ЦПК України справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справ судом першої інстанції, за результатами якого апеляційний суд ухвалює рішення або постановляє ухвалу за правилами ст. 19 і гл. 7 розд. ІІІ цього Кодексу.
За змістом ухвала суду апеляційної інстанції повинна відповідати вимогам ст. 315 ЦПК України. Зокрема, у ній повинні бути зазначені мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Проте, зазначеним вимогам ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає. Суд належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги; не перевірив законність і обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення; не навів достатніх мотивів прийнятого ним рішення; не зазначив обставини, якими б спростовувалися доводи апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" (далі - Закон) добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Частиною 1 статті 25 Закону передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Судами попередніх інстанцій установлено, що 4 червня 2009 року між позивачем та ЗАТ СК «Юпітер Вієнна Іншуранс Груп», правонаступником якого є ПрАТ «Юпітер страхування життя Вієнна Іншуранс Груп», укладено договір страхування життя 1-ОС/І № 018909 (далі - договір).
Згідно полісу страхування відповідач зобов'язався при настанні страхового випадку відшкодувати завданий збиток в межах страхової суми у порядку і на умовах, передбачених полісом страхування, а позивач зобов'язався сплачувати страховий платіж і виконати інші обов'язки, передбачені полісом страхування.
З п. 4.6 договору вбачається, що страхувальник може у судовому порядку оскаржити відмову страховика у страховій виплаті.
Пунктом 6 полісу страхування передбачений вичерпний перелік страхових випадків, а саме: п.п. 6.1 - смерть застрахованої особи, яка сталася під час дії договору страхування з будь-якої причини; п.п. 6.2 - тяжке захворювання; п.п. - 6.3 встановлення страхувальнику 1-ї, ІІ-ї, ІІІ-ї групи інвалідності внаслідок нещасного випадку або хвороби.
Відповідно до п.п. 12.1, 12.2 полісу страхування початок дії договору (яким є сам поліс страхування) починається із 22 травня 2009 року та діє до 21 травня 2021 року.
Пунктом 13 полісу страхування визначений строк сплати чергових внесків - до 21 травня кожного року.
Згідно з п. 16.1 полісу страхування договір страхування вступає в силу з 00 годин дня, вказаного в цьому полісі, а саме із 22 травня 2009 року, а страховий захист діє з 00 годин, вказаного у цьому полісі, але не раніше дня, наступного після дня сплати першого страхового внеску.
Перший річний страховий внесок було сплачено позивачем 4 червня 2009 року, що підтверджується листом відповідача № 5013/12 від 15 жовтня 2012 року, в якому зазначено про отримання вказаного платежу відповідачем у повному обсязі, а отже, страховий захист відповідно до умов полісу страхування почав діяти з 5 червня 2009 року протягом одного року.
Відповідно до Правил добровільного страхування життя у новій редакції, зареєстрованій Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України під № 0190218 від 1 квітня 2009 року, на підставі яких видано поліс страхування, страховим випадком є - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми страхувальнику, застрахованій або третій особі.
7 липня 2011 року Рівненською обласною МСЕК позивачеві була встановлена ІІІ група інвалідності внаслідок захворювання щитоподібної залози.
14 липня 2011року позивач звернулась до ПрАТ «Юпітер страхування життя Вієнна Іншуранс груп» в строки, передбачені законодавством, а також Правилами добровільного страхування, із письмовою заявою про виплату коштів за страховим випадком.
19 серпня 2011 року позивачем був внесений черговий річний платіж у розмірі 360,51 грн, який був прийнятий страховиком.
20 жовтня 2012 року відповідач листом № 5013/12 від 15 жовтня 2012 року повідомив, що позивач прострочив виплату страхового платежу, тому страховий захист з 21 травня 2010 року по 20 серпня 2011 року не надавався, оскільки позивачем не сплачено за вказаний період страховий внесок.
Згідно з п. 4.5 Правил страхування страховик не несе зобов'язань щодо страхового захисту за договором, якщо інше ним не передбачено, в період з моменту несплати чергового страхового платежу в строки, вказані в договорі страхування, до 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем сплати страхового платежу, крім випадків, передбачених п. 7.17.1 Правил страхування.
Згідно з п. 7.17.7 договору страхування, якщо страховик не згодний з відновленням розміру страхової суми (відновленням її у повному обсязі), він повідомляє про це страхувальнику письмово протягом 5 робочих днів з дня отримання відповідної заяви страхувальника або надходження на розрахунковий рахунок чергового платежу.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції з яким погодився й апеляційний суд виходив з того, що прострочений страховий платіж, який сплачено страхувальником, був прийнятий страховиком, а тому договірні відносини між сторонами продовжені.
Посилаючись в обґрунтування своїх висновків на сплату позивачем 21 травня 2011 року чергового платежу в сумі 1 844,96 грн, суди попередніх інстанцій не зазначили в оскаржуваних рішеннях докази, якими підтверджується ця обставина.
Заперечуючи проти позову та оскаржуючи рішення суду першої інстанції, відповідач зазначав в апеляційній скарзі про те, що районним судом невірно встановлено дати здійснення страхувальником чергових страхових платежів, що потягло за собою ухвалення необґрунтованого рішення. Оскільки страховий випадок стався в період, коли страхувальник не знаходився під страховим захистом у зв'язку з несплатою чергового платежу, передбаченого договором страхування, суд не мав законних підстав для задоволення позову. При цьому, судом не були досліджені неодноразові письмові звернення страховика до страхувальника з проханням надати реквізити для повернення страхових внесків, отже посилання суду на те, що прострочені страхові платежі були прийняті відповідачем та у зв'язку з цим договір страхування був продовжений, є невірними.
За змістом ст. ст. 303, 315 ЦПК України апеляційний суд зобов'язаний надати відповіді на всі доводи апеляційної скарги. Недотримання вказаних вимог є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду у частині мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів.
Вирішуючи справу, апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, неповно встановив обставини справи, у достатній мірі не перевірив доводи апеляційної скарги та не спростував їх, належним чином не встановив коли були здійснені страхові платежі, передбачені договором страхування, не з'ясував чи були прийняті прострочені страхові премії страхувальником, чи знаходилась позивач під страховим захистом на час встановлення їй інвалідності, чи несе страховик зобов'язання щодо страхового захисту за договором в період з моменту несплати страхувальником чергового страхового платежу в строки, вказані в договорі страхування, до 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем сплати страхового платежу (п. 4.5 Правил страхування) та дійшов передчасного висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Враховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом не встановлені, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для її скасування із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Юпітер страхування життя Вієнна Іншуранс Груп» задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 15 липня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий О.П. КасьянГоловуючий
Судді:В.І. Амелін С.О. Карпенко Д.О. Остапчук В.О. СавченкоСудді:В.І. Амелін