Справа: № 826/14790/14 Головуючий у 1-й інстанції: Іщук І.О. Суддя-доповідач: Шостак О.О.
Іменем України
27 січня 2015 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Шостака О.О.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСО-АВТОТЕХНІКС" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України про скасування рішення у якому просив: - скасувати рішення від 24.06.2014 року № 100270001/2014/700089/2 та № 100270001/2014/700090/2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року позов було задоволено. Не погоджуючись із прийнятими судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду від 15.10.2014 року та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Свої вимоги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року - залишити без змін, виходячи із наступного. Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як було встановлено судом першої інстанції, ТОВ «ЕСО-АВТОТЕХНІКС» є юридичною особою, яка здійснює господарську діяльність, у тому числі зовнішньоекономічну, пов'язану, зокрема, з зовнішньою торгівлею (оптовою та роздрібною) автомобільними запчастинами. У жовтні 2011 р. позивачем (Покупець) було укладено з Підприємством «Kroon-Oil D.V.», (Нідерланди) зовнішньоекономічний контракт № 20111004 від 04.10.2011 р., відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити покупцю окремими партіями мастильні матеріали, назва, асортимент, кількість, та ціна за одиницю товару вказується у рахунках (інвойсах), які є невід'ємною частиною цього контакту, та мають силу специфікацій, а покупець прийняти та сплатити за товар на умовах даного контракту. Згідно умов цього договору, сторони домовились, що оплата товару складає 1 000 000,00 євро на умовах 100% попередньої оплати до відвантаження, шляхом перерахування коштів банківським переказом на рахунок продавця або з повним та/або частковим відстроченням платежу, що зазначається в інвойсі на кожне окреме відвантаження товару. В подальшому до вказаного контракту були внесені зміни шляхом укладання додаткових угод. Додатковою угодою №1 від 29.12.2011 р. доповнено контракт п.2.6, відповідно до якого, ціни на продукцію, які вказані в рахунках (інвойсах) або загальна сума інвойсу може бути зменшена у зв'язку з наданням знижок від обсягу замовлення, сезонних знижок, спеціальних пропозицій та інше, зі вказівкою в рахунку (інвойсі) причини знижки. Продавець може надавати додаткову знижку не більше 8% від суми інвойсу. Відповідно до додаткової угоди №2 та №3 від 10.01.2014 р. загальну суму контракту збільшено спочатку до 3 000 000 євро, а потім до 10 000 000 євро та продовжено термін дії контракту. Позивачем 20.06.2014 р. заявлено до митного оформлення товар на загальну суму 46 870,32 євро (784 799,22 грн.) шляхом подання митної декларації № 100270001/2014/253625. На підставі митної декларації, заявленої позивачем щодо митної вартості товарів, Київською міжрегіональною митницею Міндоходів, М/п «Столичний» було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2014/700089/2 від 24.06.2014 р. Також, 24.06.2014 р. позивачем було заявлено до митного оформлення товар за вищевказаним договором та подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, М/п «Столичний» митну декларацію № 100270001/2014/253844 від 24.06.2014 р., митна вартість товарів за якою складає 40 594,91 євро (686 708,18 грн.). Рішенням № 100270001/2014/700090/2 Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, М/п «Столичний» здійснено коригування заявленої позивачем митної вартості товарів. Не погоджуючись з вищевикладеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом. Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність задовольнити позов. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне. Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити. Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів. Відповідно до ч. 1 ст. 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно із ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії. Відповідно до ч. 6 ст. 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій. Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 Митного кодексу України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, органу доходів і зборів, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості (ч. 4 ст. 52 МК України). Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 57 Митного кодексу України). Відповідно до положень ч.4 та ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (ч. 9 ст. 58 МК України). Відповідно до приписів ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів. Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 цього Кодексу). З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності. Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено обов'язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов'язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Згідно з частинами 4 та 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу (ч. 2 ст. 54 МК України). Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації). Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України. При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій). Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості. Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 Митного кодексу України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій надає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України. При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. Частиною 3 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (частина друга статті 55 МК України). З матеріалів справи вбачається, що позивачем під час митного оформлення Київською міжрегіональною митницею Міндоходів, М/п «Столичний», позивачем, разом із митною декларацією № 100270001/2014/253625 від 20.06.2014 р. подано наступні документи: - картка обліку; - міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 265110 від 17.06.2014 р.; - довідка про транспортні витрати № 20/6 від 20.06.2014 р.; - книжка МДП (Сarnet TIR) UX.74730106 від 17.06.2014 р.; - рахунок-фактура (інвойс) к20140521103 від 11.06.2014 р.; - додаткова угода до контракту № 1 від 29.12.2011 р., № 3 від 10.01.2014 р.; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 20111004 від 04.10.2011 р.; - договір про перевезення № 25/02-14 від 25.02.2014 р.; - сертифікати відповідності: 1.117.0220705-13 від 04.11.2013 р., UA1.117.0220709-13 від 04.11.2013 р., UA1.182.0049154-14 від 17.06.2014 р.; - декларація про відповідність UA.TR.076.D.0686-14 від 18.06.2014 р.; - інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару від 17.06.2014 р.; - інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 17.06.2014 р.; - інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 17.06.2014 р.;
- резервна позиція; - декларація про походження товару № к20140521103 від 11.06.2014 р.; - інші класифіковані документи; - копія митної декларації країни відправлення № 14NL0F4ED02B2040F9 від 16.06.2014 р. Також до митного органу було подано: сертифікат відповідності серії ВГ № UA1.182.0049154-14, рішення органу з сертифікації від 19.06.2014 р. № 1.050/0869, акт здачі прийняття робіт від 25.06.2014 р. № 169, заявка про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.06.2014 р. № 48-АН, рахунок на оплату від 19.06.2014 р. № 396, акт надання послуг від 19.06.2014 р., відомість про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів від 20.06.2014 р., акт виконаних робіт від 24.06.2014 р. № ОУТ -124529, платіжне доручення від 18.06.2014 р. № 315, договір про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) від 27.05.2014 р. № 48, пакувальний лист від 11.06.2014 р. № К20140521103. В подальшому також було надано платіжні доручення в іноземній валюті від 12.06.2014 р. № 123, від 29.05.2014 р. № 113, на підставі яких було здійснено попередню оплату за товар. Натомість, незважаючи на надання позивачем всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 24.06.2014 р. № 100270001/2014/700089/2 стало те, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, не містять всіх даних відповідно до обраного ним методу визначення митної вартості, а саме: на умовах п. 2.3 Контракту від 04.10.2011 р. № 20111004 здійснено передоплату, проте не було надано банківські платіжні документи. За таких обставин митним органом, відповідно до ст. 59 МК України, митну вартість товару скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, яка ґрунтується на митній вартості товару подібного (аналогічного) за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснювалося за митною декларацією від 20.05.2014 р. № 100270001/2014/252159. Товар було випущено у вільний обіг, відповідно до ст. 55 МК України, шляхом подачі нової митної декларації за № 100270001/2014/253879 та сплаті митних платежів. 24.06.2014 р. позивачем, разом з митною декларацією № 100270001/2014/253844 від 24.06.2014 р. подано наступні документи: - картка обліку; - міжнародна автомобільна накладна (CMR) № 333890 від 20.06.2014 р.; - книжка МДП (Сarnet TIR) РХ.74731792 від 20.06.2014 р.; - платіжне доручення № 125 від 17.06.2014 р.; - довідка про транспортні витрати № 24/06 від 24.06.2014 р.; - рахунок-фактура (інвойс) № к20140528013 від 16.06.2014 р.; - додаткова угода до контракту № 1, № 3; - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 20111004 від 04.10.2011 р.; - договір про перевезення № 27/02-14 від 27.02.2014 р.; - сертифікати відповідності: UA1.117.0220705-13 від 04.11.2013 р., UA1.117.0220709-13 від 04.11.2013 р.; - декларація про відповідність UA.TR.076.D.0686-14 від 18.06.2014 р.; - інформація про позитивні результати здійснення екологічного контролю товару від 20.06.2014 р.; - інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару від 20.06.2014 р.; - інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 20.06.2014 р.; - інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару від 20.06.2014 р.: - резервна позиція; - декларація про походження товару № к20140528013 від 16.06.2014 р.; - інші класифіковані документи; - копія митної декларації країни відправлення № 14NL0F94FD230428D4 від 19.06.2014 р.
Натомість, незважаючи на надання позивачем всіх необхідних документів для визначення митної вартості товару, відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та винесено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Також було подано до митного органу: рішення органу сертифікації від 23.06.2014 р. № 1.050/0891, пакувальний лист від 16.06.2014 р. №К20140528013, договір про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) від 27.05.2014 р. № 48, платіжне доручення від 23.06.2014 р. № 323, акт здачі прийняття - робіт від 25.06.2014 р. № ТР-0000299, заявка про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.06.2014 р. № 03314-ТР, акт виконаних робіт від 24.06.2014 р. № ОУТ -124509, рахунок на оплату від 23.06.2014 р., акт надання послуг від 23.06.2014 р. № 382, відомість про облік та розрахунки тари і пакувальних матеріалів від 24.06.2014 р., платіжне доручення в іноземній валюті від 17.06.2014 р. № 125. За таких обставин митним органом, митну вартість товару скориговано із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів, яка ґрунтується на митній вартості товару подібного (аналогічного) за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснювалося за митною декларацією від 20.02.2014 р. № 100270001/2014/252159. За митною декларацією № 100270001/2014/253882 позивачем було випущено товар у вільний обіг. Як вбачається з матеріалів справи позивачем заявлено до митного оформлення товар за основним методом - ціною договору. Як вже зазначалось підставою для прийняття оскаржуваних рішень стало те, що документи надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять неповні відомості. З рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що митна вартість товару визначена із застосуванням методу 2а (за ціною договору щодо ідентичних товарів). Попередній метод не застосовувався. Так, на думку відповідача, надання неповних відомостей у документах зазначених в рішення про коригуванні митної вартості товарів від 24.06.2014 р № 100270001/2014/700089/2, наданих позивачем до митного оформлення відповідно до оцінюваного товару полягають у наступному. Документи які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводиться розрахунок митної вартості не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості, а саме на умовах п.2.3 контракту від 04.10.2014 р. № 20111004 здійснено передоплату, проте банківські платіжні документи не було надано. Відповідно до пункту 2.3. вищевказаного контракту оплата товару здійснюється в євро на умовах 100% попередньої оплати до відвантаження, шляхом перерахування коштів банківським переказом на рахунок продавця або з повним та/або частковим відстроченням платежу, що зазначається в інвойсі на кожне окреме відвантаження товару. Так, в інвойсі митна вартість товару зазначена у розмірі 48 319,42 євро, з застосуванням знижки 3%, передбаченою додатковою угодою до контракту, становить 46 870, 32 євро. На підтвердження здійснення оплати за інвойсом, позивачем надано платіжне доручення в іноземній валюті № 123 від 12.06.2014 р. на суму 46 088,11 євро та платіжне доручення № 113 від 29.05.2014 р. на суму 54 696,32 євро. Кошти, за вказаними платіжними дорученнями у розмірі 46 870,32 євро, були перераховані на рахунок Підприємством «Kroon-Oil D.V.», (Нідерланди), які були відображені позивачем в графі 22 митної декларації № 100270001/2014/253625 від 20.06.2014 р. Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позивачем правомірно визначена митна вартість товару у митній декларації № 100270001/2014/253625 від 20.06.2014 р., а тому висновки Київської міжрегіональної митниці щодо ненадання позивачем платіжних доручень з приводу відвантаження імпортуємого товару, є помилковими та такими, що не відповідають дійсності. В графі 12 митної декларацій № 100270001/2014/253844 від 24.06.2014 р зазначена митна вартість товару у розмірі 40 594,81 євро, що підтверджується наданим позивачем інвойсом та платіжним дорученням № 125 від 17.06.2014 р. на суму 40 594,81 євро. Позивачем, також надано довідку про транспортні витрати, яка містить відомості щодо перевезення вантажу, пакувальний лист, заявку на надання послуг товарно-експедиційних послуг, відомість про облік та розрахунок тари і пакувальних матеріалів, у яких надходять товари, що підлягають митному оформленню в режимі імпорту. Отже висновки Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та погоджується з твердженням позивача, щодо включення в ціну товару затрат пов'язаних з пакуванням, завантаженням на транспортні засоби, оформлення експертних документів, необхідних для вивезення товару за межі Європейського союзу, як це передбачено п 2.5 контракту № 20111004 від 04.10.2011 р., не порушує порядок визначення митної вартості товарів, що використовується для митних цілей, встановлених Митним кодексом України, та не є підставою для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом є необгрунтованими. Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 р. № 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: - неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); - невірно проведений розрахунок митної вартості; - невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Так, позивачем були надані всі необхідні документи зазначені в ст.53 Митного кодексу України, які містять всі необхідні відомості для визначення митної вартості товару. Враховуючи вищенаведене, суд вважає, подані декларантом позивача документи необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товару. Разом з тим, відповідачем не доведено та не надано жодних переконливих доказів того, що документи, подані позивачем до митного оформлення є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не містять всіх даних про вартість митного товару. За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування другорядного методу за ціною договору щодо ідентичних товарів неправомірним. З огляду на зазначене, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в постанові від 15.10.2014 року, та не можуть бути підставами для її скасування. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 жовтня 2014 року - без змін. Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
В задоволені апеляційної скарги Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - відмовити.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя О.О. Шостак
Судді І.Л. Желтобрюх
Я.С. Мамчур
.
Головуючий суддя Шостак О.О.
Судді: Желтобрюх І.Л.
Мамчур Я.С