28 січня 2015 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого суддів: Гвоздика П.О., Горелкіної Н.А., Завгородньої І.М., Євтушенко О.І., Іваненко Ю.Г.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Харківського районного суду Харківської області, судді Харківського районного суду Харківської області Пілюгіної Олени Миколаївни про стягнення матеріального збитку та відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 21 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2014 року,
У липні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з даним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, на підставі ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1176 ЦК України.
Ухвалою Люботинського міського суду Харківської області від 21 серпня 2014 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_6 та повернуто позивачу позовну заяву на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2014 року ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 21 серпня 2014 року змінено, у частині повернення позивачу позовної заяви ухвалу скасовано, у решті ухвалу залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 просив скасувати ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 21 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2014 року, постановити нову ухвалу, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя, пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо, можуть оскаржуватись у порядку, передбаченому процесуальними законами, а не шляхом оскарження їх дій (чи відшкодування шкоди одночасно з оскарженням таких дій) до іншого суду, оскільки це порушуватиме принцип незалежності судів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Розгляд судом позовних вимог незалежно від їх викладення, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), пов'язаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду справи по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України та іншими законами України не передбачено.
Проте з такими висновками судів погодитись не можна, оскільки це не відповідає фактичним обставинам справи та суперечить вимогам процесуального права.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на ст. ст. 19, 55, 129 Конституції України, ст. ст. 1166, 1167, 1172, 1176 ЦК України, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що шляхом порушення судом Конституції України, Закону України «Про судоустрій та статус суддів», норми ЦПК України під час розгляду справ за його участю, зокрема, ст. ст. 133-137, 168 ЦПК України, йому завдано матеріальної та моральної шкоди, яка полягає у спричиненні йому глибоких моральних страждань.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист в суді свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, зокрема, шляхом відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції не врахував тих обставин, що позивач рішення суду чи дії судді не оскаржує, а вважає, що його діями йому заподіяна матеріальна та моральна шкода, спричинено моральні страждання, тому звернувся до суду з цим позовом, посилаючись на норми цивільного права, що має бути перевірено і оцінено судом, на що суд апеляційної інстанції також уваги не звернув.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі місцевий суд не дотримався вимог процесуального права, ухвалив помилкову ухвалу, апеляційний суд на порушення вимог ст. ст. 303, 311, 312 ЦПК України належним чином не перевірив законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, на вищезазначене уваги не звернув, а тому ухвали судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 336, 342 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Люботинського міського суду Харківської області від 21 серпня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 25 вересня 2014 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий П.О. Гвоздик
Судді: Н.А. Горелкіна О.І. Євтушенко І.М. Завгородня Ю.Г. Іваненко