Ухвала
іменем україни
18 грудня 2014 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_6.,
суддів: ОСОБА_7., ОСОБА_8.,
при секретарі ОСОБА_9,
розглянувши у судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014250050000489, за касаційною скаргою прокурора на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 червня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 липня 2014 року щодо
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Черкаси, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, такого що не має судимості в силу ст. 89 КК України,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю прокурора Деруна А.І.,
Вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 4 червня 2014 року ОСОБА_4 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 24 липня 2014 року вирок щодо ОСОБА_4 залишено без змін.
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування судових рішень та призначенням нового розгляду у суді першої інстанції у зв'язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, внаслідок м'якості. Посилається на ту обставину, що судом не в повній мірі було враховано дані про особу засудженого та обставини вчинення ним злочину, в результаті чого безпідставно застосовано положення ст. 69 КК України, що призвело до м'якості призначеного покарання. Вважає, що апеляційним судом вказаних порушень усунуто не було.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав скаргу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
ОСОБА_4 засуджено за те, що він 11 березня 2014 року, приблизно о 20 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння у домоволодінні АДРЕСА_2, на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, завдав удар ножем ОСОБА_5, спричинивши потерпілому умисні тяжкі тілесні ушкодження від яких останній помер.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікація його дій у касаційній скарзі не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідне й достатнє для виправлення винної особи та попередження нових злочинів.
Відповідно до положень ст. 69 КК України призначення основного покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини або дані про особу він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.
Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_4, за вчинення тяжкого злочину, при призначенні покарання із застосуванням ст. 69 КК України, послався на його щире каяття, активне сприяння слідству, незадовільний стан здоров'я, позитивну характеристику з СІЗО, де останній утримується під вартою, наявність на утриманні неповнолітньої дитини.
У той же час, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, судом не враховано негативну характеристику засудженого з місця проживання, характеристика із СІЗО містить дані про те, що надати об'єктивну характеристику не представляється можливим, оскільки засуджений перебуває у СІЗО нетривалий період часу, з цієї ж характеристики вбачається, що останній не підтримує стосунків з близькими родичами. У зв'язку з цим викликає сумнів і посилання у вироку на ту обставину, що ОСОБА_4 утримує малолітню дитину. Посилаючись на таку обставину як стан здоров'я засудженого, судом недостатньо було враховано, що за місцем проживання останній характеризується як такий, що вживає алкогольні напої та злочин вчинив у стані алкогольного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції, в порушення ст. 419 КПК України, переглядаючи кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, доводи прокурора про допущене судом неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м'якості, належним чином не перевірив та обґрунтованої відповіді на вказані доводи не надав, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що призначене засудженому покарання із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та не є достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок м'якості.
На підставі викладеного, ухвала суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, який необхідно провести з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону та прийняти законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 442 КПК України, колегія суддів
Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 24 липня 2014 року щодо ОСОБА_4 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8