Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ у складі:
головуючого ОСОБА_11.,
суддів ОСОБА_12, ОСОБА_13.,
за участю прокурора ОСОБА_14.,
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 25 грудня 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2014 року щодо нього.
Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 10 червня 2013 року
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ст. 287 КК України.
Вироком Апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2014 року задоволено апеляційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката ОСОБА_3, частково задоволено апеляційні скарги прокурора, представника потерпілого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 та засуджено ОСОБА_1 за ст. 287 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання.
ОСОБА_1 засуджено за те, що він 22 лютого 2007 року приблизно о 15 год., являючись власником автомобіля НОМЕР_1, рухаючись у сел. Новотроїцьке Донецької обл., достовірно знаючи про технічні несправності автомобіля, наявність яких забороняє його експлуатацію, допустив до керування автомобілем ОСОБА_2, який не мав права на керування транспортним засобом. У подальшому, ОСОБА_2, керуючи вказаним технічно несправним автомобілем на 175 км. автодороги «Слов'янськ - Донецьк - Маріуполь», здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6
Внаслідок ДТП водій автомобіля «Оpel-Astra» ОСОБА_6 помер на місці події, пасажиру вказаного автомобіля ОСОБА_7 - заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, водію автомобіля «Fiat-Uno» ОСОБА_2 та його пасажиру ОСОБА_8 - тяжкі тілесні ушкодження, а пасажиру ОСОБА_9 - середньої тяжкості тілесні ушкодження.
У касаційній скарзі засуджений просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції та залишити без зміни вирок суду першої інстанції. Посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вказує на ту обставину, що не було здобуто доказів його винуватості у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки формально він не є власником автомобіля «Fiat-Uno», а тому не є суб'єктом злочину; ОСОБА_2, який не мав права на керування транспортним засобом до керування автомобілем він не допускав, останній самовільно почав керувати автомобілем і скоїв ДТП.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, вважаючи її необґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів справи, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину зроблені судом на підставі доказів, які, з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону, були досліджені і перевірені під час розгляду справи та їм дана належна оцінка.
Зокрема, апеляційний суд виходив із показань потерпілого ОСОБА_2, який стверджував про ту обставину, що ОСОБА_1 було відомо про відсутність у нього права на керування транспортним засобом та ОСОБА_1 не заперечував проти передачі йому керування автомобілем.
Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили суду апеляційної інстанції ту обставину, що ОСОБА_1, після того, як ОСОБА_2 сів за кермо автомобіля, не вживав активних заходів для зупинення дій потерпілого.
Згідно роз'яснень, що містяться у п.п. 12, 13 Постанові Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» стаття 287 КК України може бути застосована лише за умови, що особа, відповідальна за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів, усвідомлювала наявність зазначених у цій статті обставин, які унеможливлюють експлуатацію таких засобів. До осіб названої категорії належать працівники підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, на яких законом або підзаконними нормативними актами покладено відповідальність за технічний стан чи експлуатацію транспортних засобів (завідувачі та начальники гаражів, інспектори безпеки руху, головні механіки тощо), а також власники та водії таких засобів, які дозволили іншим особам керувати останніми.
Водій чи власник транспортного засобу (уповноважена особа), який на порушення чинних правил передав керування ним особі, котра не мала або була позбавлена права керувати такими засобами взагалі чи засобом відповідної категорії, у разі спричинення зазначеними діями перелічених у ст. 287 КК України наслідків, несе відповідальність за цією статтею, а особа, яка фактично керувала транспортним засобом, - за ст. 286 КК України.
Із даних, які містяться у висновках комплексних судово-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз № 353/04-2007 від 18.06.2007 р. та № 273 від 25.06.2008 р. убачається, що експлуатація транспортного засобу «Fiat-Uno» д.н.з. НОМЕР_3, із наявними несправностями заборонена.
З наявних у матеріалах кримінальної справи процесуальних документів вбачається, що відносно ОСОБА_2 була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 286 КК України та на підставі даних, які містяться у висновках комплексних судово-автотехнічної та транспортно-трасологічної експертиз вона була закрита за відсутністю у діях останнього складу злочину.
Крім того, як убачається з досліджених апеляційним судом матеріалів кримінальної справи, у тому числі показань самого засудженого ОСОБА_1, останній придбав автомобіль НОМЕР_1 у ОСОБА_10, був його фактичним власником, проводив ремонт, техогляд автомобіля, а тому підстав уважати, що він не є суб'єктом злочину, передбаченого ст. 287 КК України, у колегії суддів немає.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону та неправильного застосування кримінального закону по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України (1960 р.), пунктами 11, 15 розділу XI Перехідних положень КПК України, колегія суддів
Вирок Апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2014 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 - без задоволення.
ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13