29 січня 2015 р.Справа № 820/17763/14
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Тацій Л.В. , Старостіна В.В.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014р. по справі № 820/17763/14
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова
до ФОП ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просить стягнути з прострочену заборгованість з фінансових санкцій та пені в сумі 1826,80 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року в задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено в повному обсязі.
Позивач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального права, просить суд постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що за період з 01.04.2011 року до 30.05.2014 року підприємцем було допущено несвоєчасне перерахування страхових внесків до УПФУ, внаслідок чого на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вважає, що управлінням Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова 01.08.2014 року рішеннями № 59,60,61,62 правомірно застосована фінансова санкція та пеня у сумі 1826,80 грн. , тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позову.
Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що фізична особа- підприємець ОСОБА_1 зареєстрована як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в управлінні Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова.
Управлінням Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м. Харкова 01.08.2014 року на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" були прийняті рішення № 59,60,61,62 про застосування фінансових санкцій та пені на загальну суму 1826,80 грн. відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки за період з 01.04.2011 року до 30.05.2014 року підприємцем було допущено несвоєчасне перерахування страхових внесків до УПФУ.
Вказані рішення направлені позивачем на адресу відповідача рекомендованими листами з повідомленням про вручення, однак поштові відправлення не були вручені адресату та повернуто на адресу позивача з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
Оскільки у ФОП ОСОБА_1 виникла прострочена заборгованість з фінансових санкцій та пені в сумі 1826,80 грн. не сплачена відповідачем позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем винесено рішення відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 №№ 59, 60, 61, 62 від 01.08.2014 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків всього на суму 1826,80 грн. з порушенням норм законодавства та за відсутності повноважень, тобто, сума у розмірі 1826,80 грн. не може вважатись узгодженою сумою заборгованості відповідача
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.
В період до 01.01.2011 р. відносини, що виникали між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" N 1058-IV (далі - Закон N 1058-IV). Виключно цим Законом визначалися платники страхових внесків, порядок їх нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
При цьому, згідно з п.2 ч. 9 ст. 106 Закону N 1058-IVза несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Однак, колегія суддів зауважує, що із набранням чинності з 01.01.2011 року п.п. "й" п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року N 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон N 2464-VI) зі ст. 106 Закону N 1058-IV було виключено частину дев'яту.
Відповідно до п. 7 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року .№2464-VI - стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування фінансових санкцій.
На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Проте, матеріалами справи підтверджено, що заборгованість у відповідача виникла у період після 01.01.2011 року, у той час як приписи п. 2 ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на підставі яких винесено рішення №№ 59, 60, 61, 62 від 01.08.2014 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків всього на суму 1826,80 грн. втратили чинність з 01.01.2011 року.
Тобто, у позивача були відсутні підстави для винесення рішень №№ 59, 60, 61, 62 від 01.08.2014 року відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.03 №1058-ІV, оскільки у позивача відсутні повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", враховуючи також, що період, за який здійснено розрахунок штрафних санкцій і пені щодо відповідача, розпочався з 01.04.2011 року, тобто також після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено запровадження в Україні сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який замінить інші страхові внески, що сплачуються до чотирьох фондів соціального страхування: загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
Зазначений закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Відповідно до положень п. 2 ст. 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в редакції, чинній на момент звернення органу пенсійного фонду до суду Пенсійний фонд відповідно до покладених на нього завдань: здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску. Згідно з п. 2 ст. 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в редакції Закону України № 406-VІІ від 04.07.13 року, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань: 2) забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; 3) здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
З аналізу зазначених редакцій п. 2 ст. 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" вбачається, що функції з адміністрування єдиного внеску передані від органів Пенсійного фонду органам Міністерства доходів і зборів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що Законом України від 07.07.2011 №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України», який набрав чинності 06.08.2011 року, було внесено зміни до Закону №1058-IV, а саме частину п'ятнадцяту статті 106 було доповнено абзацами другим та третім наступного змісту:
«Фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.
Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.»
Тобто, у спірних правовідносинах позивач мав би право керуватись приписами ч.9 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та звертатися до суду щодо стягнення сум зі сплати простроченої заборгованості з фінансових санкцій та пені лише у тому разі, якщо строк сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та або не сплачених виник у період до 1 січня 2011 року.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанцій, ФОП ОСОБА_1 на час прийняття управлінням ПФУ оскаржуваних рішень перебувала на спрощеній системі оподаткування, а відповідно до абзацу другого частини п'ятнадцятої статті 106 Закону № 1058-IV фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються, у зв'язку з цим спірні рішення управління ПФУ є протиправними.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги є помилковими та не впливають на правомірність висновків суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Фрунзенському районі м.Харкова залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.12.2014р. по справі № 820/17763/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Старостін В.В.
Повний текст ухвали виготовлений 02.02.2015 р.