ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
02.02.2015Справа №910/29461/14
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
доПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні
відповідачаНемчинова Віталія Вікторовича
простягнення 11 761,24 грн.
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
від позивача:не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи:не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (надалі - ПАТ «СК «ПЗУ Україна») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (надалі - ПАТ «СК «Статус») про стягнення 11 761,24 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «СК «ПЗУ Україна» на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.059511 від 23.04.2013 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - «ДТП») виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля Suzuki Swift, реєстраційний номер BH 9827 BТ, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер ВН 6446 ВВ, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ «СК «Статус» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/0767659, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.12.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 02.02.2015 р.,залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Немчинова Віталія Вікторовича.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвал суду виконав, через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.
Місцезнаходження відповідача за адресою: 02218, м. м. Київ, вул. Райдужна, 59-Б, оф. 3, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №19976261 від 27.01.2015 р., матеріалами справи та вказано в позові.
Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.
Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.
Третя особа, повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні складався протокол згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
23.04.2013 р. між ПАТ «СК «ПЗУ Україна» (страховик) та Перепелицею Ганною Сергіївною (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ.059511 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Suzuki Swift, реєстраційний номер BH 9827 BТ, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.
29.11.2013 р. о 07:25 год. на вул. Шевченка в с. Овідіополь Одеської області сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля Suzuki Swift, реєстраційний номер BH 9827 BТ, та автомобіля Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер ВН 6446 ВВ, а саме: Немчинов В.В., рухаючись заднім ходом на автомобілі Mitsubishi Pajero, не переконавшись у відсутності транспортного засобу позаду здійснив зіткнення з автомобілем Suzuki Swift, що спричинено механічні пошкодження обом автомобілям.
Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9309396.
ДТП сталася в результаті порушення Немчиновим В.В. п. 10.9 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 12.12.2013 р. у справі №509/5454/13-п, відповідно до якої Немчинова В.В. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На підставі страхового акту №UA2013112900010/L02/01 від 08.01.2014 р., розрахунків суми страхового відшкодування та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування, позивач виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів у сумі 11 761,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням №19487 від 16.01.2014 р.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Із довідки про дорожньо-транспортну пригоду вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер ВН 6446 ВВ, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Suzuki Swift, реєстраційний номер BH 9827 BТ, належить Мунтян І.В. та знаходився під керуванням Немчинова В.В.
Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина особи, яка керувала автомобілем Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер ВН 6446 ВВ, встановлена у судовому порядку.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер ВН 6446 ВВ, застрахована ПАТ «СК «Статус» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/0767659.
Полісом №АС/0767659 передбачено, що франшиза становить 1 000,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що Немчинов В.В. користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля Mitsubishi Pajero, реєстраційний номер ВН 6446 ВВ, була застрахована ПАТ «СК «Статус».
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Судом встановлено, що до позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
У відповідності зі ст. 993 Цивільного кодексу України і ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, що виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, що страхувальник (чи інша особа, що одержала страхове відшкодування) має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції від 18.09.2011 р.) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Матеріалами справи підтверджено, що вартість відновлювального ремонту автомобіля Suzuki Swift, реєстраційний номер BH 9827 BТ, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 20 560,98 грн., а до позивача перейшло право вимоги у розмірі 11 761,24 грн.
Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Враховуючи встановлену судом вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, який обмежений розміром права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №АС/0767659 розміри лімітів відповідальності та франшизи, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 10 761,24 грн. (відшкодована вартість відновлювального ремонту у розмірі 11 761,24 грн. - 1 000,00 грн. франшизи), а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми страхового відшкодування у розмірі 1 000,00 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Статус» (02218, м. м. Київ, вул. Райдужна, 59-Б, оф. 3; ідентифікаційний код 31201694) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (04053, м. Київ, вул. Артема, 40; ідентифікаційний код 20782312) суму страхового відшкодування у розмірі 10 761 (десять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 24 коп. та судовий збір у розмірі 1 671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн. 66 коп. Видати наказ.
3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 05.02.2015 р.
Суддя В.П. Босий