ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
про повернення позовної заяви
05.02.2015Справа № 910/2253/15-г
Суддя Літвінова М.Є., розглянувши позовну заяву ТОВ "Карпатибудінвест" до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання дії договору припиненою
ТОВ "Карпатибудінвест" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" про визнання договору фінансового лізингу №LC5273-05/11 від 03.06.2011, укладеного між ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль"та ТОВ "Карпатибудінвест" таким, що не підлягає виконанню з 01.06.2014 та визнання дію договору фінансового лізингу №LC5273-05/11 від 03.06.2011 припиненою з 01.08.2014.
Дослідивши подані матеріали позовної заяви від 02.02.2015 №73, суд дійшов висновку, що позовна заява з доданими документами підлягає поверненню без розгляду з огляду на наступне.
Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної і доданих до неї документів.
Відповідно до ст. 56 ГПК України позивач, прокурор зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів та третіх осіб листом з описом вкладення.
Законодавцем передбачено, що належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви є розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку - касовий чек, розрахункова квитанція тощо. Доданий до позовної заяви реєстр поштових відправлень, поданий в оригіналі або належним чином засвідченій копії, також може вважатися належним доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви; таким доказом може бути й засвідчений належним чином витяг з відповідного реєстру.
До позовної заяви доданий опис вкладення у цінний лист від 03.02.2015, з якого вбачається, що позовна заява з додатками направлена на імя - ТОВ "Райффайзен Лізінг Аваль", в той час як відповідачем визначений - ТОВ ""Райффайзен Лізинг Аваль".
Тобто опис вкладення у цінний лист від 03.02.2015, не є належним доказом направлення позовної заяви з додатками на адресу місцезнаходження відповідача.
Окрім того, із зазначеного опису вкладення у цінний лист вбачається, що позивач направив позовну заяву б/н б/д, в той час, як до суду подана позовна заявами №73 від 02.02.2015.
Статтями 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України визначено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 року).
У Рішенні у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 року зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи обстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об"єктивного з"ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обгрунтованого і справедливого рішення у справі.
З огляду на вищенаведене, позивач не дотримуючись принципів господарського процесу, порушив норми п. 2 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, суддя повертає позивачу позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів, як передбачено п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Пунктом 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) передбачено, що позовна заява повинна містити, зокрема, найменування, місцезнаходження, ідентифікаційні коди суб"єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб).
Проте, код ЄДРПОУ позивача та відповідача позивач не зазначив.
Згідно ч. 1 ст. 90 Цивільного кодексу України юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування.
Найменування юридичної особи - це її ідентифікуюча ознака. Найменування складається з двох частин: організаційно - правової форми і назви. Назва це індивідуальна частина найменування.
Повне найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах, змінах до них, усіх офіційних документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.
Натомість, у позовній заяві зазначена наступна назва відповідача ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" та назва позивача - ТОВ "Карпатибудінвест".
Відповідно до Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зокрема, абзацу 1 п. 3.5, де зазначено, що недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем.
Таким чином, суддя повертає позивачу позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, як передбачено п. 2 ст. 63 ГПК України.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
За змістом ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Так, згідно ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, та 1 розмір мінімальної заробітної плати з позовів немайнового характеру.
Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", ст. 55 ГПК України передбачає визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону. Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.
Пунктом 2.11 постанови пленуму ВГСУ №7 від 21.02.2013 визначено, якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
В прохальній частині позовної заяви, позивач зазначив дві вимоги немайнового характеру, за звернення з якими необхідно сплатити судовий збір окремо за кожною з них.
Позивач додав до позовної заяви платіжне доручення №288 від 02.02.2015, яким сплачено судовий збір у розмірі 1 218,00 грн., тобто за одну вимоги немайнового характеру. Таким чином, недоплата судового збору становить - 1 218,00 грн.
Отже, позивач не виконав вимоги вищевказаних норм.
Суд звертає увагу позивача, що після усунення недоліків, які стали підставою повернення позовної заяви без розгляду, він може повторно звернутися до господарського суду м. Києва з позовом, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України.
Керуючись п.п. 2, 4, 6 ч. 1 ст. 63, ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву та додані до неї документи повернути без розгляду.
Суддя М.Є. Літвінова