Номер справи 623/3669/14-ц
Номер провадження 2/623/46/2015
іменем України
04 лютого 2015 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
у складі: головуючого судді Бєссонової Т.Д.
за участю секретаря Ноль С.В.
судового розпорядника Максименко Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізюмі справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, вказує що за кредитним договором № 014/07-01-0541-08 від 25.06.2008 р. відповідачеві було надано кредит в розмірі 46500,00 доларів США, строком по 23 червня 2015 року із сплатою 15 % річних.
Відповідач умов договору належним чином не виконує та станом на 01.08.2014 року має заборгованість 24 075,98 доларів США грн., що за курсом НБУ станом на 01.08.2014 року складає 288 988, 51 грн., де:
- 20117,56 доларів США - заборгованість за кредитом, що за курсом НБУ станом на 01.08.2014 року становить 241 474,85 грн. ;
- 2923,05 доларів США - заборгованість по процентам за користування кредитом, що за курсом НБУ станом на 01.08.2014 року становить 35 085,92 грн.
- 245,94 долари США - розрахована пеня, що за курсом НБУ станом на 01.08.2014 року складає 2952,06 грн.
В судове засідання представник позивача не з»явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, просила застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.
25.06.2008 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_3 уклали кредитний договір № 014/07-01-0541-08 від 25.06.2008 року, згідно до якого, відповідачеві ОСОБА_3 було надано кредит в розмірі 46500,00 доларів США, строком по 23 червня 2015 року із сплатою 15 % річних.(а.с.6)
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
Визначення поняття зобов'язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (статті 530, 631 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Як убачається з матеріалів справи, сторони встановили як строк дії договору - до повного погашення позичальником заборгованості за кредитами та процентами за користування ними, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів (мінімальний обов'язковий платіж) для основної заборгованості і для процентів за користування кредитом.
Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).
Про правові наслідки порушення зобов'язання боржником йдеться також у частині першій статті 611, частині другій - четвертій статті 612 ЦК України, частині першій, другій статті 220 ГК України, які передбачають відповідальність боржника.
Сторони встановили як строк дії договору - до моменту виконання сторонами в повному обсязі взятих на себе зобов'язань, так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, останній з яких у визначеній сумі підлягав виконанню у строк до 27 грудня 2010 року.
Таким чином, умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів.
Відповідач просить застосувати до спірних правовідносин строк позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Судом установлено, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язаний здійснювати повернення кредиту частинами, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, що підтверджено наданими графіками погашення кредиту та відсотків (а.с.7,8,12)
Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Надані до суду розрахунки заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № 014/07-01-0541-08 від 25.06.2008 року станом на 01.08.2014 року не містять деталізацій щомісячних платежів, що позбавляє суд можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Частиною 3 ст.10 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше. Як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справ розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Особи, які беруть участь у справі позовного провадження, для підтвердження своїх вимог або заперечень зобов'язані подати усі наявні у них докази до або під час попереднього судового засідання, а якщо попереднє судове засідання у справі не проводилось - до початку розгляду справи по суті.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Представник позивача неодноразово викликався до суду, але в судові засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи у її відсутності.
Позивачеві судом було письмово роз'яснено положення ст. ст. 10,11,60 ЦПК України.
Однак, в порушення вимог ст. ст. 10, 11,60 ЦПК України позивач не надав до суду належних доказів, що позбавляє суд можливості прийти до беззаперечного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Таким чином позовні вимоги не підлягають задоволенню за їх недоведеністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,
В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя :