Номер справи 623/1662/14-ц
Номер провадження 2/623/633/2014
іменем України
18 липня 2014 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області
в складі: головуючого - судді: Вергун І. В.
при секретарі: Ардашевой Я. В.
за участю судового розпорядника: Павлюченко Т. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ізюмі справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа орган опіки та піклування Ізюмської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа служба у справах дітей виконавчого комітету Ізюмської міської ради про примусове вселення та усунення перешкод у користуванні житлом, -
В травні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житлом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що є власником квартири АДРЕСА_1.
Просить суд на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України визнати відповідачку втратившею право користування житловим приміщенням.
Відповідачка позов не визнала надала суду письмові заперечення в яких вказує, що після укладення шлюбу вселились в спірну квартиру на правах членів сім'ї. З серпня 2012 року разом з малолітньою донькою не проживає в квартирі, оскільки позивач створив неналежні умови проживання, тимчасово мешкає з дитиною за іншою адресою, оскільки іншого житла не має. Іншої угоди , крім як вселення в спірну квартиру в якості члена сім'ї позивача, та порядку користування житлом з позивачем не було.
Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16 червня 2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено орган опіки та піклування Ізюмської міської ради ( а.с.36).
02 липня 2014 року ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про примусове вселення та усунення перешкод у користуванні житлом об'єднано в одне провадження з первісним позовом ( а.с.63).
Орган опіки та піклування Ізюмської міської ради вважає, що ОСОБА_3 повинна бути вселена в спірну квартиру разом із своєю малолітньою дитиною.
Судовим розглядом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2, згідно свідоцтва про право власності на житло від 05.03.1997 року, свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.06.2009 року та договору про розподіл спадкового майна від 17.06.2009 року ( а.с.10-13).
В період з 17 листопада 2007 року по 18 серпня 2011 року сторони перебували у шлюбі, який був розірваний на підставі рішення Ізюмського міськрайонного суду від 18 вересня 2011 року ( а.с.5-6).
ОСОБА_2 є батьком малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.32).
Згідно довідки КЖРЕП -1 ОСОБА_3 і її малолітня дочка прописані в спірній квартирі, але в ній не проживають з жовтня 2012 року ( а.с.58-60).
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України, з урахування положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житлового будинку ( квартири), які проживають разом з ним у будинку ( квартирі), що йому належить, користуються житловим приміщенням на рівні з власником будинку ( квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, про що підтвердив ОСОБА_2 в судовому засіданні.
Право ОСОБА_3 і її малолітньої доньки користуватися спірним житловим приміщенням урегульовані житловим законодавством, згідно якого ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як з підстав і в порядку передбачених законом ( ч. 3 ст. 9 ЖК України),
Припинення сімейних відносин з власником будинку ( квартири) не позбавляє їх права користування спірною квартирою.
При таких даних позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволенню не підлягають.
Позовні вимоги ОСОБА_3 про примусове вселення та усунення перешкод у користуванні житлом підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Керуючись статтями 10, 11, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України; статті 405 ЦК України, ст. 9 ЖК України суд,-
Відмовити ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Примусово вселити ОСОБА_3 і її малолітню доньку ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_3.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у здійсненні ними права проживання та користування квартирою АДРЕСА_1
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційні скарги протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Ізюмського міськрайонного суду І. В. Вергун