Справа № 639/3186/14-ц
2/639/103/15
29 січня 2015 року Жовтневий районний суд м. Харкова
у складі: головуючого - судді Труханович В.В.
за участю секретаря - Антохіної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про визнання поруки такою, що припинена, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання поруки такою, що припинена,
09 квітня 2014 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернувся представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд ухвалити рішення в силу якого стягнути в солідарному порядку з відповідачів на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором у сумі 8 291 177,78 грн., та стягнути з відповідачів судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 06.05.2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №МL-702/905/2008, згідно якого відповідачу було надано кредит у розмірі 190 000 доларів США, строком до 08.05.2028 року, зі сплатою відсотків у порядку та розмірах, встановлених у кредитному договорі.
Відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти в порядку та строки, визначені умовами договору, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом.
20.07.2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до боржника за кредитним договором №МL-702/905/2008 від 06.05.2008 року.
Позивач вказує, що банк зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.
ОСОБА_1, у свою чергу, зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, не вносить грошові кошти для погашення заборгованості зі кредитом, відсотками, а також іншими витратами, у зв'язку з чим і утворилася заборгованість, яка станом на 11.11.2013 року з урахуванням пені складає 8 291 177,78 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1, 06 травня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 було укладено договори поруки, відповідно до умов яких поручителі зобов'язалися відповідати за повне виконання боржником ОСОБА_1 її зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі.
Представник позивача зазначає, що дострокове стягнення заборгованості з боржника та поручителів передбачено умовами кредитного договору та договорів поруки, у зв'язку з чим він і звернувся до суду з даним позовом.
08 червня 2014 року ОСОБА_3 було подано зустрічну позовну заяву про визнання поруки такою, що припинена, в якій він просив суд визнати поруку за договором поруки №SR-702/905/2008/1 від 06.05.2008 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ОТП Банк» такою, що припинена.
В обґрунтування вимог по зустрічному позову ОСОБА_3 вказав, що з моменту укладання між ОСОБА_1 та банком змін до кредитного договору, істотно збільшилися його зобов'язання, що порушує відношення майнових інтересів сторін та позбавляє його, як поручителя того, на що він розраховував при укладанні договору - на виконання обов'язків по договору поруки, які значно перевищують розмір видатків, на які було розраховано під час укладання договору.
24 червня 2014 року відповідачем ОСОБА_2 також було подано зустрічну позовну заяву про визнання поруки такою, що припинена, в якій вона просила суд визнати поруку за договором поруки №SR-702/905/2008/1 від 06.05.2008 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ОТП Банк» такою, що припинена.
В обґрунтування вимог по зустрічному позову ОСОБА_2 вказала, що 16.08.2010 року нею було отримано досудову вимогу про сплату заборгованості за кредитом протягом тридцяти днів з дати отримання вимоги.
Таким чином, на думку ОСОБА_2 останнім днем строку виконання нею зобов'язання є 15.09.2010 року, а тому перебіг шестимісячного строку пред'явлення вимоги до неї, як до поручителя, сплинув 15.03.2011 року.
ОСОБА_2 зазначає, що банк пропустив строк пред'явлення вимоги до поручителя, а відтак порука припиналась відповідно до положень ч.4 ст. 559 ЦК України.
Також, 24.06.2014 року представником відповідача ОСОБА_1 було подано письмові заперечення проти позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна», де було зазначено, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не підтверджений первинними документами, та не містить у собі достовірні дані про суми заборгованості.
Стосовно вимог позивача про стягнення пені представник відповідача заперечував з підстав пропуску строку позовної давності, який встановлений строком в один рік, а стосовно загального розміру пені вказав, що вона значно перевищує суму основного боргу, у зв'язку з чим послався на ст. 551 ЦК України щодо зменшення її розміру.
Крім того, на думку представника ОСОБА_1, відсутні докази того, що позивач набув право вимоги за кредитним договором №МL-702/905/2008.
Ухвалою суду від 07 листопада 2014 року провадження у даній цивільній справі в частині пред'явленого основного та зустрічного позову до ОСОБА_4 було закрито у зв'язку зі смертю.
19 листопада 2014 року позивачем було збільшено позовні вимоги, та в якості відповідачів вказано ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 Представник позивача просила суд стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість у розмірі 21 677 481,65 грн., та стягнути з відповідачів судовий збір.
Представник позивачаМордак Г.М., яка діє на підставі довіреності від 24.09.2014 року, в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити. При цьому заперечувала проти задоволення зустрічних позовів, в задоволенні яких просила суд відмовити.
Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення основного позову ТОВ «ОТП Факторинг Українка» заперечував, та підтримав зустрічний позов ОСОБА_2, який просив суд задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти основного позову також заперечував, просив суд задовольнити його зустрічний позов.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи вважає, що основний позов ТОВ «Факторинг Україна» підлягає частковому задоволенню, та зустрічні позовні заяви підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданнібуло встановлено, що 06 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №МL-702/905/2008. (а.с. 4-8)
Згідно п. 1.1 ч.2 Кредитного договору, в порядку передбаченому цим договором Банк надає позичальнику кредит в розмірі та валюті, визначених у частині №1 цього договору, а позичальник зобов'язується прийняти кредит, належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі зобов'язання, як вони визначені в договорі.
Відповідно до Частини №1 кредитного договору банк надає позичальнику кредит у розмірі 190 000 доларів США на придбання нерухомого майна, строком до 08.05.2028 року.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з Кредитної заявки від 06.05.2008 року, трансакція щодо перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника була підтверджена банком. (а.с. 12)
Відтак, банк взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі.
Відповідно до умов кредитного договору за користування кредитними коштами Відповідач зобов'язався щомісяця сплачувати плаваючу процентну ставку у вигляді фіксованого відсотку + FIDR, де фіксований відсоток становить 5,49% річних, а FIDR - може змінюватися в залежності від вартості кредитних ресурсів Банку, інформація щодо розміру ставки FIDR розміщується на сайті банку. (а.с. 4)
Додатковим договором №2 від 07.08.2009 року відсоткову ставку було змінено, та було встановлено, що з 06.08.2009 року по 06.01.2010 року для розрахунку процентів за користуванням кредитом використовується фіксована відсоткова ставка у розмірі 6,50% річних, а з 06.01.2010 року - плаваюча у розмірі 6,01% річних + FIDR. (а.с. 94-108)
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Умовами кредитного договору передбачено, що повернення кредиту та сплати процентів здійснюється шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів (сума кредиту та нарахованих процентів погашається рівними частинами протягом всього строку дії договору)
Відповідно до п. 1.5.1 кредитного договору, повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку платежів. Шляхом внесення готівки в касу банку, або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.
Графік платежів, який є додатком до кредитного договору, змінювався Додатковим договором №1 від 06.02.2009 року, та Додатковим договором №2 від 07.08.2009 року. (а.с. 80-92, 94-108)
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
В забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору №ML-702/905/2008, 06 травня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №SR-702/905/2008. (а.с. 9)
Також, 06.05.2008 року було укладено договір поруки між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк») та ОСОБА_3 №SR-702/905/2008/1. (а.с. 10)
Згідно п. 1.1 договорів поруки, поручителі зобов'язуються відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 її зобов'язань перед кредитором за кредитним договором №ML-702/905/2008, в повному обсязі таких зобов'язань.
Згідно п. 1.2 договорів поруки, поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Згідно ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Отже, станом на день укладання Кредитного договору та Договорів поруки, ОСОБА_1, ОСОБА_2, та ОСОБА_3 були солідарними боржниками за кредитним договором №ML-702/905/2008 від 06.05.2008 року.
В судовому засіданні було встановлено, що 20 липня 2011 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю. (а.с. 21-28)
Відповідно до умов даного договору продавець продає (переуступає) покупцю права на кредитний портфель, який включає в себе кредитні договори (перелік яких міститься у додатку №1 до цього договору), а покупець приймає такий кредитний портфель та зобов'язується сплатити на користь продавця винагороду.
Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно Додатку №1 до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 20.07.2011 року, до позивача по справі перейшло право вимоги за кредитним договором №МL-702/905/2008, боржником за яким є ОСОБА_1, та за договорами поруки №SR-702/905/2008, та №SR-702/905/2008/1, поручителями за якими є ОСОБА_2, та ОСОБА_3. (а.с. 28)
Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Заперечення представника відповідача ОСОБА_1 щодо переходу права вимоги до позивача у справі суд не приймає до уваги, оскільки судом було встановлено, що сторонами Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 20.07.2011 року були дотримані положення цього договору та норми чинного законодавства, під час його виконання.
Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №МL-702/905/2008 від 06.05.2008 року, та щодо права вимоги до поручителів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договорами поруки.
Разом з тим, відповідач ОСОБА_3 заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи зустрічний позов, посилався на те, що з моменту укладання між ОСОБА_1 та банком змін до кредитного договору, істотно збільшилися його зобов'язання, що є підставою для визнання поруки такою, що припинена.
Задовольняючи вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_3 суд виходить із такого.
Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання.
Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.
Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Обсяг зобов'язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель (частини перша, друга статті 553 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).
За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
У рішенні вище судом встановлено, що 06.02.2009 року Додатковим договором №1 до Кредитного договору №МL-702/905/2008 було розширено зміст основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; Додатковим договором №2 від 07.08.2009 року відсоткову ставку було змінено, та було встановлено, що з 06.08.2009 року по 06.01.2010 року для розрахунку процентів за користуванням кредитом використовується фіксована відсоткова ставка у розмірі 6,50% річних, а з 06.01.2010 року - плаваюча у розмірі 6,01% річних + FIDR.
При цьому, відповідач ОСОБА_3 згоди на укладання обох Додаткових договорів до кредитного договору не надавав.
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього.
Таке збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення; розширення змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення) розміру неустойки тощо.
У зобов'язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань перед банком.
Таким чином, з огляду на положення частини першої статті 559 ЦК України необхідно дійти висновку про те, що встановлення додатковою угодою до кредитного договору нових умов щодо збільшення розміру процентної ставки шляхом визначення конкретних (збільшених) процентних ставок, що застосовуються у зв'язку з порушенням позичальником кредитної дисципліни тощо, за відсутності згоди поручителя на укладення такої додаткової угоди призводить до збільшення обсягу відповідальності останнього.
Отже, в даному випадку судом встановлено, що Кредитним договором, з умовами якого погодився поручитель, були передбачені певний розмір відсотків та підстави для дострокового повернення кредиту, а додатковими угодами до Кредитного договору, які укладені без згоди поручителя, встановлено нові умови щодо збільшення розміру процентної ставки шляхом визначення конкретних (збільшених) процентних ставок, тобто змінено зобов'язання, забезпечене порукою, що призвело до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а тому суд вважає, що в даному випадку наявні правові підстави для визнання поруки ОСОБА_3 такою, що припинена. (Зазначена правова позиція висловлена у рішенні Верховного суду України №6-70цс/14 від 10.09.2014 року)
Представник позивача заперечувала проти вимогОСОБА_3 за зустрічним позовом, посилаючись на те, що 06.12.2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено Додатковий договір №4 до Договору поруки №SR-702/905/2008/1, яким були погоджені усі зміни, внесені до кредитного договору у 2009-2010 роках.
Але, суд вважає наведені заперечення безпідставними, у зв'язку з тим, що Додатковий договір №4 до Договору поруки №SR-702/905/2008/1 було укладено між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 06 грудня 2010 року, а зміни до Кредитного договору були внесенні ще до підписання цього договору, зокрема Додатковим договором №1 від 06.02.2009 року, яким було розширено змісту основного зобов'язання щодо дострокового повернення кредиту та плати за користування ним та Додатковим договором №2 від 07.08.2009 року, яким було змінено відсоткову ставку.
Пунктом 2.2.1 Додаткового договору №4 передбачено, що поручитель погоджується зі зміною умов Кредитного договору, які можуть відбутися у майбутньому, без будь-яких додаткових договорі до Договору поруки. (а.с. 178)
Так, предметом Додаткового договору №4 було саме погодження ОСОБА_3 будь-яких змін до кредитного договору у майбутньому, а не тих, які вже відбулися, що не може свідчити про надання ОСОБА_3 згоди на укладання Додаткових договорів №1 від 06.02.2009 року та №2 від 07.08.2009 року.
Зустрічні позовні вимоги відповідача ОСОБА_2 щодо визнання поруки такою, що припинена, суд також визнає обґрунтованими, та задовольняючи їх виходить з наступного.
Її представник в судовому засіданні вказував, що 16.08.2010 року ОСОБА_2 було отримано досудову вимогу про сплату заборгованості за кредитом протягом тридцяти днів з дати отримання вимоги, а тому останнім днем строку виконання нею зобов'язання є 15.09.2010 року, та з цього часу починає перебіг шестимісячний строк пред'явлення вимоги до неї, як до поручителя, який сплинув 15.03.2011 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України).
З договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки (пункт 4.1) про його дію до повного виконання боржником своїх зобов'язань перед банком за кредитним договором не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 1 ст. 252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.
В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 було отримано Досудову вимогу банку №22-2/727300 від 16.08.2010 року про дострокове виконання боргових зобов'язань ОСОБА_1 в повному обсязі протягом 30 днів з дати отримання цієї вимоги. (а.с. 144)
За таких обставин, право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушеного зобов'язання боржника щодо повернення кредиту, виникло у банку починаючи з 16 вересня 2010 року, протягом наступних шести місяців.
Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.
Отже, кредитор не має права на задоволення позову, заявленого поза межами вказаного строку, оскільки із закінченням строку припинилося матеріальне право. (Правова позиція Верховного Суду України в рішенні №6-6цс14 від 17.09.2014 року)
За таких обставин суд приходить до висновку, що порука ОСОБА_2 за Договором поруки №№SR-702/905/2008 є припиненою.
Таким чином судом встановлено, що єдиним боржником за Кредитним договором №МL-702/905/2008 є ОСОБА_1.
Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, відповідач ОСОБА_1 не здійснює погашення кредиту та сплату відсотків у строки та у розмірах, встановлених Кредитним договором.
Згідно з п. 4.1.1. Кредитного договору, за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені Кредитним договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню у розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, за кожен день прострочки. Пеня сплачується додатково до прострочених сум.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відтак, в судовому засіданні було встановлено, що відповідачем було порушено зобов'язання стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, внаслідок чого, станом на 13.11.2014 року ОСОБА_1 має прострочену заборгованість за кредитним договором у сумі 21 677 481,65 грн., з яких: заборгованість по кредиту - 188 927,69 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.11.2014 року становить 2 975 540,08 грн.; заборгованість за відсотками - 34 148,63 доларів США, що за курсом НБУ станом на 13.11.2014 року становить 537 828,08 грн.; пеня - 18 164 113,49 грн.
Представник відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні проти заборгованості за кредитом та відсотками заперечував, посилаючись на відсутність первинних бухгалтерських документів.
Проте, суд не знаходить підстав вважати, що розрахунок заборгованості наданий позивачем, є невірним, або не відповідає вимог договору чи закону, а тому приймає його до уваги, як належний доказ, у зв'язку з чим заперечення представника відповідача вважає безпідставними.
Крім того, представник відповідача заперечував проти розміру пені,вказуючи на те, що її розмір значно перевищує розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, та вона нарахована поза межами строку позовної давності.
Дані заперечення щодо розміру неустойки суд розцінює, як відповідну заяви про зменшення неустойки, з нею погоджується, та з цього приводу зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правова позиція Верховного Суду України з приводу даних питань висловлена в рішенні №6-100цс14 від 03.09.2014 року, де вказано, що за правилами п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання не може перевищувати одного року. Виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Так, пеня підлягає розрахунку за період одного року до подачі позовної заяви до суду, та становить: 3 513 368,16 грн.*1%/100*365=12 823 793,78 грн.
Частиною третьою статті 551 ЦК України, зокрема передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.
Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини четвертої статті 10 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що він значно перевищує розмір збитків.
Загальний розмір пені, розрахований судом, становить 12 823 793,78 грн., при цьому суд вважає його таким, що значно перевищує розмір збитків, понесених позивачем у справі, а тому розмір неустойки підлягає зменшенню.
Зменшуючи розмір неустойки, суд виходить із загального розміру заборгованості за кредитом та сплатою відсотків, що у сумі становить 3 513 368,16 грн..
Так, на думку суду, неустойка підлягає зменшенню до 3 513 368,16 грн., що відповідатиме принципам справедливості, розумності, та судового захисту, які встановлені нормами чинного законодавства, та майновим правам ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за Кредитним договором №МL-702/905/2008 від 06.05.2008 року становить 7 026 736,32 грн., з яких: заборгованість по кредиту та відсоткам - 3 513 368,16 грн.; пеня - 3 513 368,16 грн.
Також, в якості обґрунтування заперечень ОСОБА_1 проти основного позову, представник відповідача посилався на сплив строку позовної давності.
Дана позиція відповідача також викладена у письмовій заяві від 24.06.2014 року, в якій зазначено, що 16.08.2010 року ОСОБА_1 була отримана досудова вимога про погашення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі, при цьому останнє погашення за кредитним договором відбулося у 2010 році.
Так, на думку представника відповідача, строк позовної давності щодо погашення заборгованості за кредитним договором сплинув 16.09.2013 року.
Проте, суд не погоджується з такою заявою представника відповідача, оскільки вона спростовується матеріалами справи, та умовами кредитного договору.
Судом встановлено, що банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому у випадку невиконання позичальником та/або поручителем своїх боргових та/чи інших зобов'язань за цим договором. при цьому, зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної Вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної Вимоги. (п. 1.9.1 Кредитного договору)
З матеріалів справи вбачається, що 16.08.2010 року на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено Досудову вимогу №22-2/727297 про дострокове виконання боргових зобов'язань протягом тридцяти днів з дати отримання вимоги. (а.с. 142)
Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідком порушення позичальником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Таким чином, банк відповідно до положень статті 1050 ЦК України та пункту 1.9.1 кредитного договору скористався правом на повернення кредиту достроково, чим змінив дату виконання основного зобов'язання.
Оскільки відповідач ОСОБА_1 протягом строку, визначеного Вимогою, не здійснила дострокового повернення суми кредиту, то у ПАТ «ОТП Банк» право на стягнення заборгованості у примусовому порядку виникло 16.09.2010 року.
Як встановлено у рішенні вище з 20.07.2011 року кредитором за Кредитним договором є ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повне повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено закінченням строку добровільної сплати боргу після отримання вимоги про дострокове повернення, повинна обчислюватися з моменту настання такого строку, тобто з 16.09.2010 року.
Однак, судом було також встановлено, що в межах трирічного строку позовної давності, а саме 13.05.2013 року, на адресу відповідача ОСОБА_1 було направлено ще одну Досудову вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором №МL-702/905/2008, в якій позичальнику було вдруге запропоновано протягом 30 календарних днів сплатити на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість у повному обсязі, та якою було відкликано усі досудові вимоги, які направлені на адресу відповідача від імені ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Пунктом 1.9.2 Кредитного договору передбачено, що в будь-який час після пред'явлення банком вимоги і до її фактичного виконання позичальником, банк має право відкликати Вимогу.
Відтак, Досудовою вимогою від 13.05.2013 року кредитор змінив дату виконання основного зобов'язання, а тому право на стягнення заборгованості у примусовому порядку виникло 13.06.2013 року, та чинне протягом наступних трьох років.
Зазначене вище відповідає положенням Кредитного договору №МL-702/905/2008 та положенням ЦК України щодо застосування строку позовної давності.
Також представником відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні було зазначено щодо наявності відкритого виконавчого провадженняпро звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №МL-702/905/2008, що на його думку робить неможливим повторне стягнення заборгованості за кредитним договором в межах даного спору.
З приводу цих обставин суд вважає за необхідне зазначити наступне.
20 лютого 2014 року державним виконавцем Жовтневого ВДВС ХМУЮ Аль-Халябі Л.Р. булло відкрито виконавче провадження №42416961 про примусове виконання виконавчого напису №8222, виданого 25.11.2013 року приватним нотаріусом ХМНО Бондар, про звернення стягнення на нерухоме майно, яке на підставі договору іпотеки передано ПАТ «ОТП Банк» право вимоги на яке придбано ТОВ «ОТП Факторинг Україна». (а.с. 138)
Боржником за даним виконавчим провадженням є ОСОБА_1, стягувачем - ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Проте, суду не надано відомостей чи виконано вказаний виконавчий напис, та чи звернуто стягнення на предмет іпотеки, та який розмір заборгованості залишився після задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» за рахунок предмета іпотеки.
Так, на думку суду, стягнення заборгованості в даному випадку не призведе до подвійного стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна».
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що основний позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» підлягає частковому задоволенню, оскільки задоволенню підлягають зустрічні позовні заяви про визнання порук такими, що припинені, та оскільки розмір пені був зменшений судом.
У зв'язку з тим, що справа доведена до суду з вини відповідача ОСОБА_1, з неї, на підставі вимог ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем відповідно до платіжного доручення №260 від 16.01.2014 року у розмір 3 654,00 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 5, 8, 10, 11, 15, 57-60, 88, 169, 208-210, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 10, 11, 15, 16, 251, 252, 253, 256, 258, 261, 509, 514, 516, 517, 524, 549, 551, 553, 559, 628, 651, 653, 654, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором ML-702/905/2008 від 06 травня 2008 року у сумі 7 026 736,32 грн. (сім мільйонів двадцять шість тисяч сімсот тридцять шість гривень 32 копійки), з яких: 3 513 368,16 грн. - заборгованість за кредитом, 3 513 368,16 грн. - пеня.
У задоволенні іншої частини позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» - відмовити.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 про визнання поруки такою, що припинена - задовольнити.
Визнати такою, що припинена поруку за договором поруки №SR-702/905/2008/1, який укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_3 06 травня 2008 року.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання поруки такою, що припинена - задовольнити.
Визнати такою, що припинена поруку за договором поруки №SR-702/905/2008, який укладений між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_2 06 травня 2008 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» судовий збір у сумі 3654,00 грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні у той же строк з моменту одержання його копії.
Суддя В.В. Труханович