Справа № 638/9614/14-к
Провадження № 1-о/638/1/15
03 лютого 2015 року Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участю прокурора - ОСОБА_3
за участю захисника ОСОБА_4 , адвоката ОСОБА_5 , представника потерпілих - адвоката ОСОБА_6 , засудженого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова заяву захисника засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_7 , народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Харкова, громадянина України, освіта вища, холостого, судимого за вироком від 07 вересня 2009 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 309 КК, до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки зі звільненням від його відбування на підставі ст. 75 КК з іспитовим строком тривалістю три роки, мешканця АДРЕСА_1 - за ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 296 КК України
встановив:
Вироком Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 серпня 2013 року ОСОБА_7 було засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 146 КК України на строк чотири роки, за ч. 2 ст. 289 КК України на строк шість років без конфіскації майна; за ч. 1 ст. 296 КК України у вигляді обмеження волі строком на 3 роки.
Згідно зі ст. 70 цього Кодексу за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк шість років без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків остаточне покарання ОСОБА_7 визначено у виді позбавлення волі на строк вісім років без конфіскації майна.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні злочинів у м. Харкові за таких обставин.
19 березня 2012 року близько 13.00 год. біля будинку № 71 на Комсомольському Шосе ОСОБА_7 , демонструючи ОСОБА_9 газово-шумовий пістолет, який остання сприймала як зброю, з погрозою його застосування, проти волі потерпілої завів її у квартиру АДРЕСА_2 вказаного будинку, закрив замки вхідних дверей і, погрожуючи застосуванням фізичної сили та різноманітної зброї, незаконно утримував ОСОБА_9 із 13.00 до 17.40 год., поки її не звільнили працівники міліції.
Крім того, він 13 квітня 2012 року близько 13.00 год. по вул. Академіка Ляпунова, 7 міста Харкова незаконно заволодів автомобілем марки «Лексус» реєстраційний № НОМЕР_1 вартістю 333 505,50 грн., належним ОСОБА_10 , якого із застосуванням насильства, що не було небезпечним для життя й здоров'я потерпілого, витягнув з автомобіля, після чого поїхав звідти.
Того ж дня, близько 13.34 год. ОСОБА_7 біля будинку № 35а по вул. Леніна вчинив хуліганство, а саме: бейсбольною битою пошкодив вищевказаний автомобіль, чим завдав ОСОБА_10 матеріальної шкоди на суму 13 155,34 грн.
Після цього ОСОБА_7 близько 13.40 год. поблизу будинку № 5 по вул. Академіка Ляпунова міста Харкова з метою зникнення з місця злочину повторно незаконно заволодів автомобілем марки «Рейндж Ровер 4.2»(реєстр. № НОМЕР_2 ) вартістю 586 146,81грн, за кермом якого перебувала ОСОБА_9 , яку ОСОБА_7 із застосуванням насильства, що не було небезпечним для її життя й здоров'я, примусив пересісти на пасажирське сидіння, сів за кермо і з місця події зник (( том 5 а.с. 154-163, том 6 а.с 194-206).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 березня 2014 року вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2013 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 27 серпня щодо ОСОБА_7 залишена без змін, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_11 та ОСОБА_8 - без задоволення ( том 6 а.с. 470-473).
Розгляд вказаної справи у всіх судових інстанціях України відбувався згідно КПК України в редакції 1960 року.
12.06.2014 року захисник засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 звернулась до суду з заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за п. 5 ч. 2 ст. 459 КПК України ( в редакції 2012 року).
Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду міста Харкова від 12 червня 2014 року зазначену заяву ОСОБА_8 про перегляд вироку Дзержинського районного суду від 25.04.2013 року за нововиявленими обставинами було залишено без задоволення ( том 6 а.с. 21- 22).
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 серпня 2014 року була задоволена апеляційна скарга ОСОБА_8 , і зазначена ухвала суду від 12 червня 2014 року була скасована ( том 6 а.с. 44-46).
Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 17 жовтня 2014 року зазначену вище заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами було повернуто заявнику ( том 6 а.с. 59 ).
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 26 листопада 2014 року ухвала суду від 17 жовтня 2014 року була скасована.
Свої вимоги про скасування вироку Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2013 року за нововиявленими обставинами ОСОБА_8 обгунтовує тим, що відповідно до п.5. ч. 2 ст. 459 КПК України (в редакції 2012 року) існують обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухвалені судового решення- вищезазначеного вироку від 25.04.2013 року, які самі по собі, а також разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильность вироку, що належить переглянути.
Так, з матеріалів кримінальної справи за обвинуваченню ОСОБА_7 , вбачається, що кримінальна справа відносно нього за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, тобто за незаконне позбавлення волі людини, була порушена СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області 12.06.2012 року - №60120911 Д-2 (т. 1 а.с. 24), після отримання з Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області матеріалів про відмову в порушенні кримінальної справи №1886 за цим же фактом, для приєднання до матеріалів кримінальної справи №60120911 (т. 2 а.с. 97-147).
При розгляді даної справи, жоден з судів не звернув уваги на те, що начальник слідчого відділу СВ Дзержинського РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області ОСОБА_12 порушив кримінальну справу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, при наявності в матеріалах справи (т. 2 а.с. 100-101) не скасованої постанови про відмову в порушенні кримінальної справи по тому ж самому факту, тобто в супереч з вимогами кримінально-процесуального законодавства України.
Захисник ОСОБА_8 зазначає, що дана обставина вже існувала на момент розгляду кримінальної справи відносно ОСОБА_7 , однак не була відома суду та іншим учасникам процесу, у зв'язку з чим не була предметом розгляду у судах апеляційної та касаційної інстанцій. В противному разі це б свідчило про постанову суддею ОСОБА_13 завідомо неправосудного вироку в частині засудження її сина за ст. 146 ч. 2 КК України.
Згідно резолютивної частини вказаної постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 5 червня 2012 року, зазначено, що в ході попередньої перевірки встановлено, що «19 березня 2012 року, приблизно о 15 год. 00 хв., ОСОБА_14 приїхала до свого приятеля - ОСОБА_7 , який силою утримував останню за місцем свого мешкання: в квартирі АДРЕСА_2 , при цьому погрожував їй пістолетом та ножем, погрожував фізичною розправою». Тобто обставини тотожні тим за яких ОСОБА_7 був засуджений.
В цієї ж постанові зазначено, що «під час проведення перевірки, жодних доказів об'єктивно підтверджуючих факт скоєння до гр. ОСОБА_14 , будь-якого злочину проти ОСОБИ, визначеного КК України, або передбачений ст. 296 КК України - не встановлено», у зв'язку з чим в порушенні кримінальної справи за заявою ОСОБА_14 - відмовлено, на підставі п. 2 ст. 6 КПК України.
При розгляді даної справи було встановлено, що потерпіла ОСОБА_9 . 19.03.2012 року навмисно представилась працівникам міліції « ОСОБА_14 », що відображено у судових рішеннях по даній справі.
Крім того, захисник ОСОБА_8 вважає, що ново виявленими обставинами є висновок фахівців з питань комісійної судово-медичної експертизи №244-КЕ/2014/пп від 21.10.2014 року, згідно якого (далі мовою оригіналу):
«6. На момент помещения ОСОБА_7 в следственный изолятор (30.04.2012 года) имели место следующие телесные повреждения:
2. закрытая черепно-мозговая травма в виде ушиба головного мозга, перелома правой височной кости, зпидуральной гематомы правой височной области, пластинчатого субдурального кровоизлияния;
3. ротационный подвывих первого шейного позвонка;
4. перелом 2-го ребра слева со смещением;
5. повреждение наружного мениска левого коленного сустава.».
Тобто, згідно висновку фахівців, вказані тілесні ушкодження могли бути заподіяні саме під час перебування ОСОБА_7 у Дзержинському РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області.
Крім того, в цьому ж висновку визначено ряд серйозних захворювань, виявлених у ОСОБА_7 , якими він страждає на теперішній час, та які є наслідком заподіяних йому тілесних ушкоджень, які є хронічними та прогресуючими. Спеціалісти зазначають, що ОСОБА_7 потребує додаткового обстеження та лікування в умовах багатопрофільного стаціонару з залученням фахівців - нейрохірург, невропатолог, терапевт травматолог; після проходження обстеження та лікування можливе вирішення питання про направлення ОСОБА_7 на медика - соціальну експертну комісію (МСЕК).
Захисник ОСОБА_8 посилається при цьому на те, що засуджений та його захист неодноразово, під час судового слухання цієї справи, заявляли клопотання про призначення та проведення судово-медичної експертизи засудженому, на предмет остаточного встановлення ступеню тяжкості заподіяних йому тілесних ушкоджень, часу їх отримання, стану його здоров'я.
Ці дані могли суттєво вплинути на подальший розгляд цієї справи: визнання допустимості отриманих органом досудового слідства доказів, т.я. велика кількість слідчих дій за участю ОСОБА_7 проводилась після насильницького переривання 07.05.2012 року призначеного йому стаціонарного лікування без нагляду та участі представників лікувального закладу; та на вид і розмір призначеного судом покарання, або, при відповідних обставинах, розгляду питання про звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання. Однак, суд, безпідставно, відхиляв задоволення вказаних клопотань, що ставило під сумнів повноту судового розгляду та не відповідало вимогам Європейського Суду з прав людини.
Крім того захисник ОСОБА_8 посилається на те, що , згідно п.10 ч. 2 ст. 370 КПК України, вирок підлягає скасуванню, якщо «у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не фіксувався технічними засобами».
Стаття 84 КПК України регламентує, що при провадженні слідчих дій під час досудового слідства і дізнання, в судових засіданнях суду першої інстанції та апеляційного суду ведуться протоколи.
Відповідно до Журналу судового засідання у суді першої інстанції від 27 грудня 2012 року, у судовому засіданні були допитані свідки: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ; які викликались за клопотаннями підсудного та його захисту, та підтверджували позицію підсудного (т. 3 а.с. 185-198).
Однак, в матеріалах справи (т. 5 а.с. 32) міститься протокол за 27.12.2012р. на одному аркуші даного судового засідання, з якого не можна зрозуміти про що йде мова та яке клопотання обговорюється, та ані слова не має про допит вищевказаних свідків, пояснення яких були дуже важливі. Хоча, згідно Журналу судового засідання від 27.12.2012р., судове засідання тривало з 11 год. 47 хв. до 14 год. 12 хв..(т.З а.с. 185-198).
Жодна з судових інстанцій не звернула уваги на це грубе та істотне порушення вимог кримінально-процесуального законодавства України, яке тягло за собою скасування вироку суду 1-ї інстанції та повернення справи на новий судовий розгляд в суд першої інстанції, як того вимагає ч. 2 ст. 374 та ст. 398 КПК України, а вона дізналася про це лише 15.04.2014 року, коли разом з адвокатом ОСОБА_5 ознайомилась з матеріалами даної справи, про що свідчить розписка.
Крім того, згідно п. 5 ч. 2 ст. 459 КПК України (в редакції 2012 року), ново виявленими обставинами визнаються: «інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухвалені судового рішення і які самі по собі або із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку, що належить переглянути».
Так, як вже зазначалося вище, згідно п.10 ч. 2 ст. 370 КПК України, вирок підлягає скасуванню, якщо «у справі відсутній протокол судового засідання або перебіг судового процесу у передбачених цим Кодексом випадках не фіксувався технічними засобами».
Згідно ст. 87-1 КПК України, повне фіксування судового процесу за допомогою звукозаписуючої апаратури чи інших технічних засобів здійснюється на вимогу хоча б одного учасника судового розгляду справи в суді першої інстанції при розгляді справи по суті чи в апеляційному суді або з ініціативи суду.
Відповідно до ч. З ст. 296 КПК України, при заявлені будь-ким з учасників процесу клопотань, «суд вислуховує думку прокурора та інших учасників судового розгляду і розв'язує ці клопотання мотивованою ухвалою, а суддя - постановою».
Вказуючи у своїх апеляціях, а в подальшому і в касаційних скаргах, на однобічність та упереджене ставлення до розгляду його справи у суді першої інстанції, ОСОБА_7 до початку розгляду справи апеляційним судом Харківської області, 20 серпня 2013 року заявив письмове клопотання про повну фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписуючої апаратури (т. 5 а.с. 128).
Однак, апеляційний суд Харківської області залишив поза увагою дане клопотання та не обговорював його з учасниками процесу, у зв'язку з чим воно залишилось не розглянутим, в супереч вимогам кримінально-процесуального законодавства України, тим самим знову, в котре, були грубо порушені права підсудного (т.6 а.с. 193-206).
Крім того, зазначає захисник ОСОБА_8 . Протокол попереднього розгляду даної справи від 5 липня 2012 року (т. 2 а.с. 205) не відповідає змісту Постанови попереднього судового розгляду від 5 липня 2012 року (т. 2 а.с. 206). А саме, у протоколі судового засідання вказано, що до суду з'явився підсудний, який до речі висловив свою думку про розгляд даної справи на російській мові. Однак, у Постанові цього ж судового засідання (т. 2 а.с. 206), зазначено, що підсудний до судового засідання «не доставлен» (мовою оригіналу).
В ході судового розгляду даної кримінальної справи у суді 1-ї інстанції, захисником підсудного 18.03.2013 року було заявлене клопотання (т. 4 а.с. 73-78) про залучення до матеріалів справи відеозаписів телевізійної програми «АТН» від 13.04.2012 року з інтерв'ю потерпілого ОСОБА_10 , в якому він вказував про його телефону розмову з дівчиною підсудного (потерпілою ОСОБА_9 ) з мобільного телефону останнього 13.04.2012 року, в процесі якої вона обіцяла під'їхати на місце події і у всьому розібратися.
В судовому засіданні 02 квітня 2013 року, суд на цієї стадії залишив вказане клопотання без задоволення, як передчасне. Суд самостійно збирався передивитися ці відеозаписи, і якщо вони містять цікаву для учасників процесу інформацію, суд знов повернеться до розгляду цього клопотання» (т. 5 а.с. 71).
В цьому ж судовому засіданні, суд повернувся до розгляду вищевказаного клопотання, продемонстрував учасникам процесу відеозаписи телевізійної програми «АТН» з інтерв'ю потерпілого ОСОБА_10 , заслухав думку захисників підсудного з цього приводу, після чого, у зв'язку з закінченням робочого дня проголосив перерву.
Поновивши судове засідання 9 квітня 2013 року, суд так і не закінчив обговорення клопотання захисту про залучення вказаного відеозапису до матеріалів справи, відразу перейшовши до розгляду інших питань. Таким чином клопотання захисту залишилось не розглянутим (т. 5 а.с. 75-78).
Касаційна інстанція не звернула уваги, що порушуючи вимоги ст. 334 КПК України, суд першої інстанції, посилаючись на докази, котрі на його думку, обґрунтовують висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у скоєні інкримінованих йому злочинів, не тільки не вказав мотивів, посилаючись на котрі він відкинув багаточисленні інші докази, котрі свідчили на користь підсудного, але зовсім не вказав їх у вироку.
Всупереч п.п. 2 та 3 ч. 1 ст. 369 КПК України суд першої інстанції у своєму вироку, так і не згадав допитаних у судовому засіданні свідків: ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 (т. З а.с. 185-198) та ОСОБА_18 (т. 4 а.с. 40-44); не дав оцінку допитаному свідку ОСОБА_19 , котрий був відповідальним від керівництва Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області та виїжджав 19.03.2012 року на місце пригоди (т. 4 а.с. 13-26, т. 5 а.с. 38-40); не згадав та не дав оцінки переглянутому у судовому засіданні відеозапису телевізійної програми «АТН» з інтерв'ю потерпілого ОСОБА_10 від 13.04.2012 року (т. 5 а.с. 75-78); не згадав і про рапорт оперуповноваженого карного розшуку ОСОБА_20 від 16.04.2012 року, згідно якого «... ОСОБА_7 , залишив місце події на автомобілі «Рейндж Ровер» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала гр-ка ОСОБА_9 , яка також скривається від ОВС. В теперішній час приймаються міри для її затримання» (т. 1 а.с. 49); та багато інших доказів.
А тому захисник ОСОБА_8 просить скасувати зазначений вирок Дзержинського районного суду міста Харкова від 25.04.2013 року відносно ОСОБА_7 , а в частині його обвинувачення за ч.2 ст. 146 КК України закрити на підставі п. 10 ч. 1 ст. 6 КПК України.
Суд, заслухавши у судовому засіданні захисника ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_5 , засудженого ОСОБА_7 , які підтримали доводи скасування вироку за ново виявленими обставинами, зазначеними у заяві захисника ОСОБА_8 , представника потерпілих ОСОБА_21 та ОСОБА_9 -адвоката ОСОБА_6 , прокурора прокуратури Дзержинського району міста Харкова ОСОБА_3 , перевіривши матеріали кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_7 , приходить до висновку про відмову у задоволенні вимог захисника ОСОБА_8 .
Так, відповідно до ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Нововиявленими обставинами визнаються:
1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок;
2) зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути;
4) визнання Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом;
5) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Обставини, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої цієї статті, повинні бути встановлені вироком суду, що набрав законної сили, а при неможливості ухвалення вироку - підтверджені матеріалами розслідування.
Посилання захисника ОСОБА_8 на п. 5 ч. 2 ст. 459 КПК України, як на підставу для скасування судового рішення не найшло свого підтвердження.
Нововиявленими є обставини, які або виникли вже після розгляду кримінальної справи, або існували в момент цього розгляду, однак не були відомі суду і наявність таких обставин не дозволяє оцінювати винесене в справі рішення як законне, обґрунтоване та справедливе.
Але обставини, на які посилається захисник ОСОБА_8 як на нововиявлені: постанова оперуповноваженого СКР Жовтневого РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області капітана міліції ОСОБА_22 від 05.06.2012 року про відмову в порушені кримінальної справи ( том 2 а.с. 100-101), та зазначений висновок фахівця від 21.10. 2014 року ( том 6 а.с. 83-86) не є такими, бо зазначена постанова знаходились в матеріалах кримінальної справи з часу досудового розслідування і подалі, та була предметом розгляду судами усіх інстанцій. Також висновки судової медичної експертизи відносно ОСОБА_7 , довідки медичних установ про стан здоров'я ОСОБА_7 під час досудового та судового слідства також знаходились в матеріалах справи та були предметом розгляду судами усіх інстанцій ( том 1 а.с. 242,243,245; том 2 а.с. 78-80; том 3 а.с. 59-75; 131-139, 172-181, 207-208; том 4 а.с. 86-89; 238,241, 242; том 6 а.с. 187-188, 190-193).
Факти неправильної оцінки доказів, неправильного застосування закону, зміна правової позиції, призначення несправедливого покарання, якщо вони не були результатом зловживання суддів або осіб, що проводили розслідування, у будь-якому випадку не можуть бути визнані нововиявленими обставинами.
Таким чином, дослідивши заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2013 року відносно ОСОБА_7 та додані до неї докази, суд приходить до висновку про те, що обставини, на які посилається захисник ОСОБА_8 не є ново виявлені.
Приймаючи до уваги, що суд відмовляє у скасуванні зазначеного вище вироку за ново виявленими обставинами, суд відповідно до цього відмовляє у вимогах захисника ОСОБА_8 у закритті кримінальної справи відносно ОСОБА_7 , в частині його обвинувачення за ч. 2 ст. 146 КК України.
На підставі викладеного та керуючись статями 459,460,466,467 КПК України,
суд
В задоволені заяви захисника засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Дзержинського районного суду міста Харкова від 25 квітня 2013 року відносно ОСОБА_7 та закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_7 , в частині його обвинувачення за ч. 2 ст. 146 КК України - в і д м о в и т и.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Харківської області через Дзержинський районний суд міста Харкова протягом семи днів з дня його оголошення, засудженим ОСОБА_7 - з дня отримання копії ухвали.