Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
Харків
10 грудня 2014 р. № 820/17172/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Панченко О.В.
при секретарі судового засідання - Самігулліної К.В.
за участю:
представника відповідача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення заборгованості, -
Позивач - Лозівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість до бюджету з орендної плати на землю в сумі 3614,40 грн. шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок № 31512970700015, одержувач: Лозівське УДКСУ у Харківській області, код отримувача - 38053090, банк отримувач: ГУДКСУ у харківській області, МФО банка 851011.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебуває на обліку як платник податків в Лозівській ОДПІ ГУ Міндоходів у Харківській області з 05.04.2001р. Суб'єкт господарювання має податковий борг перед бюджетом у сумі 3614,40 грн., який виник у зв'язку з несплатою фізичною особою земельного податку. Не виконання відповідачем свого податкового обов'язку слугувало підставою для звернення ОДПІ з даним позовом до суду.
Позивач - Лозівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Харківській області, у судове засідання повноважного представника не направив, надав факсимільним зв'язком заяву, в якій просив суд розглядати справу без участі представника інспекції, ОДПІ підтримує позов у повному обсязі. (а.с.64-66).
Представник відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, у судовому засіданні заперечував проти позову. У письмових запереченнях на позов (а.с.26-27) вказав, що органом податкової інспекції неправомірно застосовано податкове законодавство та неправильно нараховані податкові зобов'язання. Так, власником земельної ділянки під будівлею для здійснення роздрібної торгівлі відповідач стала з 11.11.2013р. До цього часу, а саме: на момент укладання договору купівлі - продажу нежитлової будівлі від 01.03.2011р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дана нежитлова будівля знаходилась у непридатному стані для її використання та потребувала капітального ремонту, у зв'язку з чим вказану будівлю та земельну ділянку під будівлею відповідач не використовувала для зайняття підприємницькою діяльністю. Здійснювати діяльність почала з 11.11.2013р. За таких підстав, представник відповідача просив суд постановити рішення про відмову у задоволенні позову.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:
За матеріалами справи судом встановлено, що відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, пройшов передбачену законом процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця 05.04.2001 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1. (а.с.6).
На обліку як платник податків/зборів відповідач знаходиться в Лозівській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області.(а.с.7).
Відповідно облікових даних Лозівської ОДПІ підприємець має податковий борг перед бюджетом України у сумі 3614,40 грн. з орендної плати фізичних осіб, який виник на підставі:
- поданої ФОП до ОДПІ податкової декларації з плати за землю № 1300015975 від 02.12.2013 року у сумі 609,94 грн. (а.с. 14);
- узгодженого податкового повідомлення-рішення від 13.01.2014 р. №0004421502, яким ФОП нараховану штрафну санкцію у сумі 3344,92 грн. (а.с.9):
- нарахованої ОДПІ пені за несвоєчасну сплату ФОП податкового зобов'язання у сумі 0,44 грн. (а.с.5).
Вирішуючи спір суд відзначає, що статтею 67 Конституції України на кожного покладений обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначено Податковим Кодексом України.
Правові засади використання землі в Україні визначені Земельним кодексом України, відповідно до ст. 125 якого право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 2 Закону України "Про плату за землю", використання землі в Україні є платним.
Стаття 2 Закону України "Про плату за землю" також встановлює, що плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розмір податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Відповідно до ст. 5 Закону, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у т.ч. на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у т.ч. орендар.
Згідно зі ст.269 Податкового кодексу України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України, встановлено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Пунктом 287.1, 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Враховуючи вищенаведене суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що на момент укладання договору купівлі - продажу нежитлової будівлі від 01.03.2011р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дана нежитлова будівля знаходилась у непридатному стані для її використання та потребувала капітального ремонту, у зв'язку з чим вказану будівлю та земельну ділянку під будівлею відповідач не використовувала для зайняття підприємницькою діяльністю а відтак у неї не виник обов'язок щодо сплати податку за землю.
Суд відзначає, що ФОП ОСОБА_2 придбала нежитлову будівлю (магазин) 01.03.2011 р. відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі (а.с.53-54), про що внесено запис до Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно від 01.03.2011 р. (а.с.39).
Відповідно до п.278.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частини) податок на земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі споруди (їх частини), з урахуванням при будинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Отже, факт знаходження нежитлової будівлі у непридатному стані для її використання, не є підставою для звільнення відповідача від сплати податку за земельну ділянку, на якій розташована дана будівля.
За інформацією, отриманою ОДПІ (а.с. 56), проведено розрахунок земельного податку ФОП ОСОБА_2 за період з 01.03.2011р. по 31.12.2012р., за результатами якого сформовано та направлено відповідачу податкове повідомлення - рішення від 13.01.2014 р. №0004421502 (а.с. 9), яким збільшено суму грошового зобов'язання по земельному податку у розмірі 3613, 95 грн.
Перебіг визначених ст. 57 Податкового кодексу України строків виконання податкового обов'язку у спірних правовідносинах скінчився.
Проте, доказів оплати відповідачем спірної суми заборгованості або виконання обов'язку по оплаті в інший спосіб, матеріали справи не містять.
Порушень з боку суб'єкта владних повноважень приписів ст.ст. 129-132 Податкового кодексу України при обчисленні заявленої до стягнення суми пені судом в ході розгляду справи не виявлено. Докази виконання платником податків обов'язку по оплаті сум пені з урахуванням положень ст. 132 Податкового кодексу України в матеріалах справи відсутні.
Існування передбачених ст.ст.37 і 38 Податкового кодексу України підстав, з якими закон пов'язує припинення обов'язку платника податків по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) з матеріалів справи не вбачається.
Суд також відзначає, що пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що коли платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом, то така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Таким чином, в силу приписів податкового законодавства податкові зобов'язання платника податків - відповідача, вважаються узгодженими та набули статусу податкового боргу за поданою відповідачем та не сплаченою у повному обсязі податковою декларацією.
В ході розгляду справи судом не виявлено доказів неналежної реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції з примусового виконання податкового обов'язку платника податків в адміністративному (тобто позасудовому) порядку, адже ОДПІ була складена податкова вимога № форми «Ю» № 664-25 від 06.03.2014року на суму 3347,77 грн., про що свідчать копія корінця податкової вимоги та повідомлення про відправлення поштової кореспонденції. (а.с. 17).
Підпунктом 87.11 ст.87 Податкового кодексу України передбачено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
За змістом норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, відповідач є фізичною особою, що не суперечить наявності у платника податків правового статусу суб'єкта господарювання.
За таких обставин, вимога суб'єкта владних повноважень про стягнення податкового боргу визнається судом обґрунтованою, оскільки відповідач пройшов визначену законодавством процедуру державної реєстрації, набув статусу суб'єкта господарювання - ФОП, свого податкового обов'язку в повному обсязі не виконав, утворена внаслідок цього сума заборгованості відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, процедура примусового (за платника податків) виконання податкового обов'язку ОДПІ дотримана.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити, адже обґрунтованість заявленої вимоги підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 11, 12, 51, 71, ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 161ст. 162, ст. 163, ст. 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість до бюджету з орендної плати за землю в сумі 3614,40 (три тисячі шістсот чотирнадцять гривень сорок копійок) грн. шляхом перерахування вказаної суми на розрахунковий рахунок № 31512970700015, одержувач: Лозівське УДКСУ у Харківській області, код отримувача - 38053090, банк отримувач: ГУДКСУ у харківській області, МФО банка 851011.
Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч. 3, ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 15 грудня 2014 року.
Суддя Панченко О.В.