26.01.2015 р. Справа № 914/4290/14
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
За позовом: до відповідача:Державного підприємства "Вугілля України", м. Київ Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", м.Львів
про:стягнення 7 923 761, 95 грн.
Суддя Кітаєва С.Б.
Представники:
від позивача: Вовченко О.С. - представник (довіреність в матеріалах справи)
від відповідача: Чорній О.Б. - представник (довіреність в матеріалах справи)
Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам Позивача і Відповідача , які з'явились в судове засідання. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу до суду не поступали.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Державного підприємства "Вугілля України" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення 7 923 76, 95 грн. заборгованості, з якої: 5 539 288,14 грн. - основний борг, 1 199 824,96 грн. - пеня, 731 186,03 грн. інфляційні нарахування; 453 462,82 грн. - 3% річних.
Ухвалою суду від 18.12.2014р. за даним позовом порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 12.01.2015р.
З підстав, викладених в ухвалі суду від 12.01.2015р. розгляд справи відкладено на 26.01.2015р.
21.01.2014 р. до суду за вх. № 2353/15 від позивача поступило клопотання від 15.01.2015р. №15-01/2-ю, у якому на виконання вимог ухвали суду від 08.12.2014р. просить суд долучити до матеріалів справи: докази поставки відповідачу по договору вугільної продукції вартістю 356721999,61 грн.,розрахунок основного боргу на суму 5 539 288,14 грн. з переліком первинних документів, які підтверджують господарські операції по поставці товару за договором та відомості про проведені відповідачем оплати за отримане вугілля, нотаріально засвідчену копію витягу з ЄДРПОУ від 17.04.2014р. на позивача, копію статуту Позивача, письмового підтвердження того, що у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає судових рішень цих органів, які судом прийнято і приєднано до матеріалів справи
26.01.2014р. до суду за вх. №313/15 представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження, оскільки ПАТ "ДТЕК Західенерго" оскаржено додаток №10/11-Д-1 від 03.10.2011 до договору №02-11/4-Н від 30.09.2011р. на підставі якого Позивач звернувся в господарський суд про стягнення заборгованості, а також те, що ПАТ "ДТЕК Західенерго" в судах загальної юрисдикції оскаржує дії осіб, які підписали акти звірок та стверджуючи, що справа №914/4290/14 не може бути розглянута до вирішення судами справ за позовами ПАТ "ДТЕК Західенерго", так як рішення у цих справах безпосередньо будуть впливати на вирішення даної справи.
Позивач в судове засідання явку повноважного представника забезпечив, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання явку повноважного представника забезпечив, клопотання про зупинення провадження підтримав. Відзиву на позовну заяву не подав, заявлені позовні вимоги, проведені позивачем нарахування по пені, інфляційних втратах та 3% річних не заперечив і не спростував належним чином, доказів проведення розрахунку з позивачем за отримане вугілля не надав. Окрім клопотання про зупинення провадження у справі, інших клопотань, заяв від відповідача до суду не надходило.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, суд відмовив відповідачу у його задоволенні.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ч.3 ст.4-3 ГПК України господарським судом створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено відповідачу можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторони в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69,75 ГПК України) вбачає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами..
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, судом встановлено.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Державним підприємством „Вугілля України" (надалі - ДП „Вугілля України" , Позивач) та Публічним акціонерним товариством „ДТЕК Західенерго" (надалі - ПАТ "ДТЕК Західенерго" , Відповідач) укладено Договір поставки № 02-11/4-ЕН від 30.09.2011 року (надалі-Договір), відповідно до якого Позивач постачає у власність Відповідача вугільну продукцію, яку останній зобов'язаний прийняти та оплатити.
Відповідно до п. 4.2 Договору, вугледобувні підприємства, Вантажовідправники, ТЕС - Вантажоотримувачі, залізничні станції відвантаження та призначення, кількість, марка, базова якість, терміни поставки, максимальний добовий обсяг відвантаження вугілля на кожну ТЕС, ціна та вартість вугілля визначаються в Додатках до Договору.
Згідно із умовами в п.п.3.1.6 постачальник зобов»язаний підписати отримані від покупця акти звіряння вугілля по кількості та якості, скласти на їх основі відповідні акти приймання-передачі вугілля за Договором і розрахунок знижок/надбавок його ціни, які разом з актами звіряння направити покупцеві до підписання.
За умовами Договору покупець зобов»язувався (п.п.3.3.1; 3.3.6 п.3.3) здійснювати оплату вугілля на умовах Договору; підписати Акти приймання-передачі вугілля протягом 3 робочих днів з дати їх надходження від постачальника та у той же термін передати підписані акти постачальникові.
Відповідно до п.п.5.12,6.13 Договору, фактична кількість та якість вугілля, що надійшло від постачальника та прийняте покупцем на умовах цього Договору, відображається в Актах звіряння вугілля по кількості і якості та Актах прийому-передачі вугілля.
Відповідно до п. 7.3. Договору, Покупець оплачує Постачальнику вартість вугілля рівними частинами на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника кожного банківського дня коштами у сумі, виходячи із розрахунку від погодженої у Додатку до Договору вартості поставки. Залишкові 10 % вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля.
Таким чином, виходячи із погоджених сторонами у даному пункті Договору умовами, виконання відповідачем зобов»язання по оплаті отриманого вугілля на підставі Договору, прив»язується до дати підписання актів приймання-передачі вугілля, а не будь-яких інших документів, оформлених сторонами в ході виконання даного Договору.
Відповідно до п.8.8 Договору, за порушення виконання грошового зобов»язання за цим Договором постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення.
Відповідно до умов п.9.2, Додаткові угоди та додатки до Договору, підписані сторонами та скріплені їх печатками, є невід»ємними частинами Договору.
Цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.01.12р.
13.08.2012 року сторонами укладено Додаткову угоду №13-08/12 до Договору поставки вугілля №02-11/4-ЕН від 30.09.2011р., якою преамбулу Договору в частині назви покупця викладено в редакції : «Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Західенерго»; у розділі 11 Договору «Реквізити і підписи сторін» викладено реквізити сторін та банківські реквізити сторін; Відповідно до п.4 Додаткової угоди сторони погодили, що в усьому іншому, що не обумовлено цією Угодою, застосовуються відповідні умови Договору. Угода ( п.6) набирає чинності з дати її підписання і діє до кінця дії Договору та є його невід»ємною частиною.
30.09.2011 року сторони уклали Додаток №10/11-Д , Додаток №10/11-Б та №10/11-Д-1 від 03.10.2011р. між ДП «Вугілля України» та ПАТ «Західенерго» у п.1 якого постачальник зобов»язувався відвантажити в жовтні 2011 року, а покупець прийняти в жовтні -листопаді 2011 року вугілля від вантажовідправників, наведених у Додатку на умовах даного Договору. Додатки ( п.2) є невід»ємною частиною Договору №02-11/4-ЕН від 30.09.2011р.
З матеріалів справи вбачається укладення між сторонами 28.10.2011р. Додатків №11/11-Б та №11/11-Д , а 01.11.2011 р. - Додатку №11/11-Д-1 до Договору у яких постачальник зобов»язувався відвантажити в листопаді 2011 року, а покупець прийняти в листопаді-грудні 2011 року вугілля від вантажовідправників, наведених у Додатку на умовах даного Договору. Додатки ( п.2) є невід»ємною частиною Договору №02-11/4-ЕН від 30.09.2011р.
27.12.2011 року укладено сторонами Додаткову угоду №27-12/11 до Договору, якою графу «постачальник» розділу 11 доповнено зазначеними у п.1 цієї угоди банківськими реквізитами.
29.11.2011 року сторони уклали Додаток №12/11-Д , а 02.12.2011 р. - уклали Додаток №12/11-Л у п.1 якого постачальник зобов»язувався відвантажити у грудні 2011 року, а покупець прийняти в грудні 2011р. - січні 2012 р. вугілля від вантажовідправників, наведених у Додатку на умовах даного Договору. Додатки ( п.2) є невід»ємною частиною Договору №02-11/4-ЕН від 30.09.2011р.
03.01.2012 р. сторонами укладено Додаток №01/12-Д до Договору «02-11/4-ЕН від 30.09.2011р. у п.1 якого постачальник зобов»язувався відвантажити в січні 2012 року, а покупець прийняти в січні 2012 року - лютому 2012 року вугілля від вантажовідправників, наведених у Додатку на умовах даного Договору. Додатки ( п.2) є невід»ємною частиною Договору №02-11/4-ЕН від 30.09.2011р.
Слід зазначити, що перелічені Додатки до Договору містять відомості про вантажоотримувача, станцію призначення, про вантажовідправника та станцію відправлення, марку, клас вугілля, обсяги, базові показники (зола%, волога %) ; базову ціну вугілля без ПДВ, в грн./т., а також загальну вартість поставки (без ПДВ), суму ПДВ, суму загалом.
Додатки до Договору підписані постачальником і покупцем без розбіжностей, без зауважень та завірені гербовими печатками покупця та постачальника.
За час дії договору № 02-11/4-ЕН від 30.09.2011 року, ДП "Вугілля України" поставило, а ПАТ "ДТЕК Західенерго" прийняло вугільну продукцію загальною кількістю 372 157,4 тонн, вартість якої з урахуванням витрат на перевезення складає 356 721 999, 61 грн. з ПДВ., що підтверджується підписаними актами приймання-передачі вугільної продукції, розрахунками знижок /надбавок, ціни та вартості вугілля до кожного Акту приймання-передачі вугілля, які підписані покупцем і постачальником та завірені їх гербовими печатками.
В свою чергу, ПАТ "ДТЕК Західенерго" здійснило оплату поставленого вугілля коштами у розмірі 351 182 711, 47 грн. з ПДВ, що підтверджується довідками банків, які долучені до матеріалів справи. Доказів зворотнього відповідач суду не надав.
Поданий позивачем до справи розрахунок заборгованості ( додаток до клопотання вх.№2353/15) містить повний перелік первинних документів (актів приймання-передачі вугілля), які долучені до справи і підтверджують господарські операції по поставці товару, відомості про банківські документи, які підтверджують оплату вугілля на суму 351182711,47 грн.
Таким чином, станом на день подачі позовної заяви заборгованість Відповідача перед ДП "Вугілля України" за Договором складає 5 539 288, 14 грн. з ПДВ. (356721999,61 грн. - 351182711,47 грн.).
Надавши оцінку первинним документам, які у справі і перелічені у розрахунку основного боргу, суд дійшов до висновку, що фактично сума основного боргу 5 539 288,14 грн. виникла у зв»язку із частковою неоплатою вугілля, отриманого відповідачем по Акту приймання-передачі вугільної продукції від 30.01.2012 року, Вартість поставленої вугільної продукції згідно зазначеного Акту - 14 663 617,36 грн. До Акту приймання-передачі вугільної продукції від 30 січня 2012 року сторонами підписано також Розрахунок знижок/надбавок, ціни та вартості вугілля ( договір поставки №02-11/4-ЕН від 30.09.2011 р.).
Перевіривши розрахунок основного боргу на підставі документів у справі, судом встановлено, що із врахуванням останньої оплати в сумі 2 350 000,00 грн., яка мала місце 05.01.2012 року , що підтверджує банківська виписка ВУ-БВ-0000001, поставлене позивачем до цієї дати вугілля, було повністю оплачене відповідачем і передоплата складала 9 124 329,22 грн. У подальшому зазначена сума коштів зарахована позивачем у вартість вугілля поставленого 30.01.2012 року на суму 14 663 617,36 грн., згідно акту приймання-передачі. Таким чином, вугілля поставлене по Акту 30.01.2012 року на загальну суму 14 663 617,36 грн. оплачено частково, в сумі 9 124 329,22 грн., відтак борг складає 5 539 288,14 грн. (14 663 617,36 грн. - 9 124 329,22 грн.).
Станом на день розгляду справи відповідач доказів сплати заборгованості в сумі 5 539 288,14 грн. за отриману вугільну продукцію не надав.
Згідно з умовами п.7.3 Договору відповідач зобов»язаний був оплатити вартість отриманого вугілля протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі вугілля.
Акт приймання-передачі вугільної продукції вартістю 14 663 617,36 грн. підписаний 30 січня 2012 року.
Як вбачається із розрахунку (Додаток №1 до позовної заяви), пеня в розмірі 1 199 824,96 грн. нарахована позивачем від суми боргу 5 539 288,14 грн. за період з 02.02.2012 року по 27.10.2014 року (за 996 днів протермінування оплати отриманого вугілля).
Вимога про стягнення 1 199 824,96 грн. пені заявлена позивачем у позоваі та підтримана у повному обсязі.
Окрім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 731 186,03 грн. інфляційних нарахувань (період нарахування : лютий 2012р. - жовтень 2014 р.) та 3% річних в розмірі 453 462,82 грн. (нарахованих за період з 01.02.2012р. - 27.10.2014 р., за 996 днів протермінування оплати).
Відповідач доказів погашення основного боргу не надав, розрахунок суми основного боргу не заперечив і не спростував шляхом подання належних та допустимих доказів.
Відповідач не заперечив заявлені позивачем вимоги про стягнення пені, інфляційних та 3% річних та не висловив заперечень щодо проведених розрахунків по цих вимогах.
Заяви від відповідача по заявлених вимогах до суду не надходили.
Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі суд не вбачає підстав для його задоволення. У задоволенні клопотання відповідачу відмовлено з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України господарський суд зупиняє провадження у справі, зокрема, в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов»язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.
Зупинення провадження у справі - тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Пов»язаність справ полягає у тому, що рішення суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок : непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Відповідач вважає, що розгляд даної справи є неможливим до розгляду господарським судом Львівської області справи №914/99/15 за позовом ПАТ «ДТЕК Західенерго» до ПАТ «Добротвірська теплова електрична станція-2№ та до ДП «Вугілля України» про визнання недійсним додатку №10/11-Д-1 від 03.10.2011 р. до договору поставки №02-11/4-ЕН від 30.09.2011 року, та до розгляду Галицьким районним судом м.Львова справи №461/314/15-ц за позовом ПАТ «ДТЕК Західенерго» до Холощак О.Г. про визнання дій, які полягають у підписанні актів звірки взаємних розрахунків, протиправними.
Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позовні вимоги у даній справі про стягнення заборгованості заявлені позивачем на підставі Договору поставки вугілля №02-11/4-ЕН від 30 вересня 2011 року, у зв»язку із неналежним виконанням відповідачем свої зобов»язань за договором по оплаті отриманого вугілля.
Факт укладення (наявності) договору - не єдиний юридичний факт, необхідний для розвитку договірного правовідношення. Сам по собі факт укладення договору найчастіше тягне за собою тільки виникнення договірного правовідношення, притому нерідко лише в узагальненому вигляді. Подальший розвитом (динаміка) договірного правовідношення має місце вже внаслідок появи інших конкретних юридичних фактів , які передбачені нормами права чи умовами договору, що визначають зміст договірного правовідношення.
Тобто, факт проведення господарських операцій по поставці вугілля на виконання умов договору №02-11/4-ЕН від 30.09.2011 року, повинен підтверджуватись первинними бухгалтерськими документами.
Нормою статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Акт звірки взаєморозрахунків між сторонами не є первинним документом бухгалтерського обліку в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та не може підтверджувати факт здійснення господарських операцій.
Відповідно до чинного законодавства акт звірки - це документ, за яким бухгалтери підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов»язань сторін підтверджується первинними документами - договором, розрахунками, тощо. Таким чином, акт звірки не є належним доказом в підтвердження заборгованості за відповідачем. Акт звірки, оформлений сторонами належним чином, може оцінюватись господарським судом, в порядку ст.43 ГПК України, в сукупності з іншими доказами, первинними документами, які підтверджують факт здійснення господарської операції по поставці.
Позивачем подано до справи належні та допустимі докази поставки відповідачу вугілля і такими доказами у справі є акти приймання-передачі вугілля.
Таким чином, суд не вбачає що до розгляду справи №461/314/15-ц, яка розглядається Галицьким районним судом м.Львова, розгляд даної справи є неможливим.
Щодо справи №914/99/ 15, до розгляду якої відповідач просить зупинити провадження у даній справі, то слід зазначити наступне.
Статтею 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов»язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.
Отже, встановивши, що зміст договору суперечить чинному законодавству, господарський суд, керуючись частиною 1 статті 83 ГПК України, може за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідністю й наслідків недійсності нікчемного правочину.
З огляду на вищенаведене, розгляд господарським судом Львівської області справи №914/99/15 не може бути перешкодою для встановлення відповідно до статті 43 ГПК України істотних обставин у даній справі при її розгляді господарським судом.
Слід зазначити й те, що у випадку задоволення господарським судом Львівської області заявлених відповідачем позовних вимог у справі №914/99/15 , відповідач не позбавлений права на звернення до суду із заявою про перегляд рішення у даній справі за ново виявленими обставинами.
При прийнятті рішення суд виходив із наступного.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. (ст.11 ЦК України).
У відповідності до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію ( передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Абзац 1 ч. 1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.
Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт ( управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Договір № 02-11/4-ЕН від 30.09.2011 р. на підставі якого заявлено позовні вимоги за своєю правовою природою є договором поставки.
За договором поставки, відповідно до вимог п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п. п.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У п.7.3 Договору № 02-11/4-ЕН від 30.09.2011 р. встановлено інший строк оплати отриманого вугілля. вугілля рівними частинами на умовах 90% попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника кожного банківського дня коштами у сумі, виходячи із розрахунку від погодженої у Додатку до Договору вартості поставки. Залишкові 10 % вартості вугілля оплачуються протягом трьох банківських днів з моменту підписання актів приймання-передачі вугілля.
Позивач свої зобов'язання щодо передачі товару за Договором поставки № 02-11/4-ЕН від 30.09.2011 р. виконав повністю, поставив відповідачу вугільну продукцію, однак відповідач у строки, встановлені в п.7.3 Договору, оплату за поставлений товар у повному обсязі не здійснив.
Відповідач дану обставину не заперечив, доказів зворотнього суду не надав.
Отже, відповідач своїх зобов'язань за Договором не виконав належним чином, отримане вугілля у встановлені у договорі строки не оплатив у повному обсязі, чим порушив умови договору та вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.
Враховуючи вищевикладене, матеріали у справі, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 02-11/4-ЕН від 30.09.2011 р. та наявності основного боргу в сумі 5 539 288,14 грн.
Відповідач дану обставину не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.
Відтак, вимога позивача про стягнення 5539288,14 грн. основного боргу підлягає до задоволення.
Позивачем також заявлено до стягнення 1199824,96 грн. пені, 731186,03 грн. інфляційних втрат, 453462,82 грн. 3 % річних.
Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до п.8.8 Договору, за порушення виконання грошового зобов»язання за цим Договором постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожний день прострочення.
Згідно з умовами п.7.3 Договору зобов»язання оплатити вартість отриманого по Акту приймання-передачі від 30.01.2012 року вугілля відповідач зобов»язаний був виконати протягом трьох банківських днів з моменту підписання акту приймання-передачі вугілля.
Згідно із ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов»язано його початок.
Акт приймання-передачі підписаний 30.01.2012 р., відтак перебіг строку (трьох банківських днів) для оплати вартості вугілля починається 31.01.2012 р. (вівторок) і закінчується 02.02.2012 р. (четвер) включно. Оскільки протягом трьох банківських днів оплату відповідач не здійснив, то з 03.02.2012р. (п»ятниця) починається протермінування відповідачем виконання грошового зобов»язання.
Проте, як вбачається із розрахунку пені, 3 % річних початок розрахунків позивач проводить починаючи з 02.02.2012 року, а не з 03.02.2012 року.
Окрім того, відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано.
Частина 6 статті 232 ГК України має диспозитивний характер і встановлює, що, якщо в договорі або законі немає спеціальної вказівки на період, за який стягуються штрафні санкції, їх можна стягнути тільки за півроку від моменту, коли відбулося фактичне порушення виконання зобов»язання, тобто шість місяців починають обчислюватися від дня, що настає за днем, який є остаточним строком для виконання зобов»язання.
Відповідно, перебіг передбаченого ч.6 ст.232 ГК України строку для нарахування пені у зв»язку із порушенням строку оплати вартості отриманого вугілля розпочався 03.02.2012 року і закінчився 03.08.2012 року. Відтак, підстави для нарахування пені у зв»язку з протермінуванняям оплати вартості отриманого вугілля за інший період, ніж зазначені 6 місяців - відсутні.
Відповідно до ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі.
У Договорі поставки № 02-11/4-ЕН від 30.09.2011 р. встановлена законом позовна давність до вимог про стягнення пені сторонами не збільшена.
Відповідно до ч.2-4 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач не звертався до суду із заявою про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
Із врахуванням вищенаведеного вимога позивача про стягнення 1 199 824,96 грн. пені підлягає до задоволення частково, в сумі пені 210 151,49 грн., нарахованої за період з 03.02.2012 року по 03.08.2012 року, а саме :
: з 03.02.2012р. по 22.03.2012 р. (за 49 днів протермінування), при обліковій ставці НБУ 7,75% від суми боргу 5 539 288,14 грн. сума пені складає 57 631,36 грн.;
: з 23.03.2012 р. по 03.08.2012 р., за 134 дні протермінування оплати, від суми боргу 5 539 288,14 грн., при обліковій ставці НБУ 7,5% сума пені складає
152 520,13 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено у п.4 (п.п.4.1) Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» ,- сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
У п.3 зазначеної Постанови вказано, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення їх сплати.
Позивачем нараховано 3% річних в сумі 453 462,82 грн. (за 996 днів протермінування оплати ) з 02.02.2012 р. по 27.10.2014 р.
Перевіривши розрахунок 3 % річних, суд дійшов висновку що вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 453 462,82 грн. підлягає до задоволення частково, в сумі 453 007,54 грн. за період з 03.02.2012р. по 27.10.2014 р.
Інфляційні в сумі 731 186,03 грн. нараховані позивачем за період лютий 2012 р.- жовтень 2014р. Перевіривши розрахунок інфляційних, суд переконався у правильності застосування позивачем діючих у періоді, охопленому розрахунком, індексів інфляції, та у вірності проведеного розрахунку.
Відтак вимога позивача про стягнення 731 186,03 грн. інфляційних нарахувань підлягає до задоволення повністю.
Із врахуванням вищенаведеного позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 6 933 633,20 грн. з якої: основний борг -5 539 288,14 грн.; пеня - 210 151,49 грн., 3% річних - 453 007,54 грн. інфляційні - 731 186,03 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 1218 грн.
Відповідно до підпункту 1) пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.
За подання на розгляд до господарського суду Львівської області позовної заяви про стягнення з відповідача 7 923 761,95 грн. заборгованості позивач сплатив в доход держбюджету України 73 080,00 грн. судового збору (2 % від ціни позову).
Відповідно до ст.49 ГПК суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати на оплату послуг адвоката покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 63 948,15 грн.
Керуючись ст. ст. 1, 4-3, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 116 господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" (вул. Козельницька, 15, м. Львів, 79026; ідентифікаційний код 23269555) на користь Державного підприємства "Вугілля України" (вул. Б.Хмельцького, буд., 4, м. Київ, 01601; ідентифікаційний код 32709929) 6 933 633,20 грн. заборгованості, з якої: основний борг -5 539 288,14 грн.; пеня - 210 151,49 грн., 3% річних - 453 007,54 грн. інфляційні - 731 186,03 грн., а також стягнути 63 948,15 грн. судового збору.
3. В решті позову - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили на підставі си.116 ГПК України.
В судовому засіданні 26.01.2015 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 02.02.2015р.
Суддя Кітаєва С.Б.