Справа: № 826/2527/14 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
29 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий-Ріг" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий-Ріг" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення від 07 лютого 2014 року № 0001142240.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2014 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві проведено камеральну перевірку показників ТОВ «Домініон - Кривий Ріг», задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за липень місяць 2013 року.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 27 вересня 2013 року № 12/26-54-22-04.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 102.5 статті 102, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135. пункту 198.3 статті 198, статті 200 Податкового кодексу України.
На підставі встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 14 жовтня 2013 року № 0008522204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 106 077,00 грн.
Не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п. 198.3.статті 198 Податкового кодексу України, визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
В силу статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Держбюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 Кодексу, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Податкового кодексу України), а в разі відсутності податкового боргу зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) або до Держбюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно пункту 200.5. статті 200 Податкового кодексу України, не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які: були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів); мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).
Відповідно до п.п. 4.6.6 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 25 січня 2011 року № 41, який зареєстровано в Мін'юсті України 16 лютого 2011 року за № 197/18935, залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).
Відповідно до пункту 102.5. статті 102 Податкового кодексу України, заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит, був сформований в 2008 році за рахунок капітальних інвестицій у будівництво.
Позивачем подавались до податкового органу декларації з податку на додану вартість, зокрема: у податковій декларації за квітень 2008 року зазначено сума податкового кредиту - 1091,00 грн., у рядку 24 (залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду) - 73,00 грн.; у податковій декларації за травень 2008 року зазначено сума податкового кредиту - 2469,00 грн., рядку - 1091,00 грн.; у податковій декларації за червень 2008 року зазначено сума податкового кредиту - 26,00 грн., у рядку 24 - 3633,00 грн.; у податковій декларації за липень 2008 року зазначено сума податкового кредиту - 19200,00 грн., рядку 24 - 3659,00 грн.; у податковій декларації за серпень 2008 року зазначено сума податкового кредиту - 35934,00 грн., рядку 24 - 22859,00 грн.; у податковій декларації за вересень 2008 року зазначено сума податкового кредиту - 32220,00 грн., у рядку 24 - 58793,00 грн.; у податковій декларації за жовтень 2008 року зазначено сума податкового кредиту - 57,00 грн., у рядку 24 - 91013,00 грн.; у податковій декларації за жовтень 2008 року зазначено сума податкового кредиту - 144,00 грн., у рядку 24 - 91047,00 грн.; у податковій декларації за жовтень 2008 року зазначено сума податкового кредиту - 0,00 грн., у рядку 24 - 91047,00 грн.
Судом встановлено, що різниця між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту позивача починаючи з квітня місяця 2008 року мала від'ємне значення, однак ТОВ «Домініон-Кривий Ріг» не мало права на бюджетне відшкодування відповідно до ч. 2 п.200.5. ст. 200 Податкового кодексу України, а тому позивачем не було заявлено бюджетне відшкодування, а дана сума відображалася у рядку 24 декларації з податку на додану вартість як сума податкового кредиту.
При цьому, платник податку, який не мав права на бюджетне відшкодування через відсутність оподатковуваних поставок, має право в рядку 24 податкової декларації з ПДВ відображати залишок від'ємного значення податку, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду та з дати виникнення якого минуло 1095 днів, до повного його погашення.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що пунктом 102.5 статті 102 Податкового кодексу України не встановлено обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, у зв'язку з чим положення строків давності, визначені даним пунктом Податкового кодексу України, не можуть бути застосовані до сум від'ємного значення, задекларованих позивачем в податковій декларації за липень 2013 року.
Водночас, термін давності, вказаний у п. 102.5. ст. 102 Податкового кодексу України застосовується лише до самостійного визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків (п. 102.1), для стягнення податкового боргу (п. 102.4), для подання заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (п. 102.5) або для списання податкового боргу платника податків, стосовно якого минув строк давності (п. 101.2.3).
Крім того, судом встановлено, що відповідач не заперечує правомірність формування позивачем сум податкового кредиту податку на додану вартість за періоди, зазначені в оскаржуваному повідомленні-рішенні, позивач своєчасно та правомірно задекларував вказані суми податкового кредиту та в подальшому проводив декларування сум від'ємного значення з податку на додану вартість у відповідності до норм діючого законодавства, які у свою чергу, були відображені щоразу у рядку 24 деклараціях з податку на додану вартість. Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування, чи заяву про повернення суми бюджетного відшкодування позивач не надавав.
Таким чином, судом першої інстанції вірно зазначено, що висновки відповідача щодо спливу терміну давності по сумі від'ємного значення не відповідають нормам податкового законодавства.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 07 лютого 2014 року № 0001142240 прийнято протиправно.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Домініон-Кривий-Ріг" та їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
Повний текст ухвали виготовлено 03.02.2015 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.