Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Епель О.В.
04 лютого 2015 року Справа: № 825/2402/14
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Аліменка В.О., Карпушової О.В.,
за участю секретаря Бабенка Д.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Чернігівської міської виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ( далі - позивач ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Чернігівської міської виконавчої дирекції Чернігівського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності ( далі - відповідач ) про визнання протиправним та скасування рішення від 11.06.2014 р. № 64 про повернення коштів та застосування фінансових санкцій.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року адміністративний позов було повернуто позивачу.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, так як, на думку апелянта, судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.
У судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 197 КАС України розглядає справу за їх відсутності в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду - скасуванню, з наступних підстав.
Судова колегія встановила, що 15.07.2014 р. ФОП ОСОБА_2 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 липня 2014 року позов було залишено без розгляду у зв'язку з несплатою позивачем судового збору.
28.07.2014 р. Чернігівський окружний адміністративний суд постановив ухвалу про повернення адміністративного позову позивачу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2014 року зазначене судове рішення було скасоване, а справа направлена до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.
Чернігівський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 09 грудня 2014 року повторно залишив адміністративний позов без розгляду у зв'язку з тим, що в матеріалах справи відсутні копії позовної заяви з доданими до неї документами для відповідача.
Далі, 29.12.2014 р. судом першої інстанції була постановлена оскаржувана ухвала про повернення адміністративного позову позивачу, так як ним не виконані вимоги ухвалу суду від 09 грудня 2014 року про залишення адміністративного позову без руху, а кореспонденція суду з вказаною ухвалою про залишення позову без руху була повернута на адресу суду за закінченням терміну зберігання.
Дослідивши матеріали справи та підстави апеляційного перегляду, у відповідності з нормами діючого законодавства, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України ( далі - КАС України ).
Відповідно до ч. 3 ст. 33 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур'єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.
Згідно з ч. 1 ст. 40 КАС України, особи, які беруть участь у справі, зобов'язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається їм за останньою адресою і вважається врученою.
Отже, з викладених правових норм вбачається, що судові повідомлення особам, які беруть участь у справі, повинні надсилатися їм судом виключно за вказаними ними адресами, окрім випадків, коли особа повідомила суд про зміну своєї адреси. Крім того, особа також може повідомлятися й іншими способами, зокрема, телефонограмою.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що при зверненні з адміністративним позовом до суду ФОП ОСОБА_2 зазначив наступну адресу: 14005 АДРЕСА_1, однак, ухвала Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2014 року була надіслана на іншу адресу, а саме: АДРЕСА_2.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду з адміністративним позовом вказав номер свого мобільного телефону як засіб зв»язку, проте, суд першої інстанції не застосував такий спосіб повідомлення особи як телефонограма.
При цьому, апеляційний суд відзначає, що процесуальне питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на це, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було належним чином забезпечено позивачу доступ до правосуддя та можливість реалізації ним свого права на судовий захист, регламентованого ст. 55 Конституції України.
Більш того, апеляційний суд звертає увагу, що однією з підстав для повернення позовної заяви позивачу судом першої інстанції вказано не усунення ним недоліків адміністративного позову, а саме, як вбачається з матеріалами справи: ненадання копії позову та доданих до нього документів для відповідача.
Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що у матеріалах справи міститься копія позову ФОП ОСОБА_2, в якій серед додатків, зокрема, вказано «Копія позовної заяви для відповідача з додатками» / а.с. 3, 29 /. При цьому, у матеріалах справи відсутні жодні акт та/або довідка, складена службовими особами суду першої інстанції, про те, що зазначені позивачем документи не були виявлені при надходженні його конверту з позовом.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що в даному випадку відсутні достатні та необхідні правові підстави для повернення позивачу позовної заяви, а отже, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до Чернігівськогоокружного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 41, 159, 160, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України суму сплаченого ним судового збору в розмірі 60 (шістдесят) грн. 90 (дев'яносто) коп.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Епель О.В.
Судді: Аліменко В.О.
Карпушова О.В.