Справа: № 826/1350/14 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
29 січня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Бєлової Л.В.
Гром Л.М.
За участю секретаря: Стеценко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса" звернувся до суду з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200495/2 від 05 серпня 2013 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00477 від 05 серпня 2013 року, зобов'язання визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту) товарів, які імпортувалися, стягнення з Державного бюджету України суму надміру сплаченого податку на додану вартість у розмірі 54 999 грн. 55 коп. та суму надміру сплаченого мита у розмірі 24 949 грн. 35 коп.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 100260000/2013/00477. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № 100260000/2013/200495/2 від 05.08.2013 року винесене Київською міжрегіональною митницею Міндоходів. Відмовлено в задоволенні решти позовних вимог.
Не погодившись з постановою суду, відповідач - Київська міжрегіональна митниця Міністерства доходів і зборів України звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Дієса» (Покупець) та ТОВ «Йонгканг Куанхао Индастри енд Трейд Ко.» (Китай, Йонгканг) (Продавець) укладено контракт від 25 травня 2012 року №25052012 про постачання товарів (побутова техніка, електроніка, супутні товари), найменування, кількість і характеристики яких зазначені у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Контракту.
В липні місяці 2013 року на адресу позивача надійшов товар: чайники електричні металеві ELENBERG для кип'ятіння води, моделі: КТ-6002 у кількості 6240 штук, об'єм 1,7 л. води, потужність 22000 Вт, корпус - нержавіюча сталь, дисковий нагрівальний елемент за ціною 6,50 доларів США за 1 штуку; КТ-7008 у кількості 800 шт., об'єм 1,2 л. потужність 1350 Вт, корпус - кераміка, дисковий нагрівальний елемент за ціною 7,2 доларів США за штуку.
У зв'язку з митним оформленням зазначеного товару, позивач подав до митного органу митну декларацію №100260000/2013/108289, митна вартість була визначена позивачем за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження митної вартості товару, позивачем до митної декларації №100260000/2013/108289 надано наступні документи: копію картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами, копію банківських виписок від 27 березня 2013 року та від 13 червня 2013 року, копію проформи інвойсу, копію інвойсу, міжнародну автомобільну накладну, коносамент, довідку про транспортні витрати, лист про страхування №1148 від 26 липня 2013 року, копію рахунку-фактури на морське перевезення вантажу, копію зовнішньоекономічного контракту, копію доповнення до зовнішньоекономічного контракту, інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, декларацію про відповідність, довідку про декларування валютних цінностей, копію пакувального листа, копію сертифікату про проходження товару загальної форми, копію екологічної декларації.
При здійсненні аналізу наданих до митного оформлення позивачем документів, митним органом виявлено, що вони містять розбіжності, а також надані документи містять не усі відомості відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.
У зв'язку з наведеним, позивачу було запропоновано надати додаткові документи.
На виконання вимог митного органу позивач додатково надав наступні документи: копію прайс-листа, копію митної декларації країни відправлення, копію експертного висновку Київської торгово-промислової палати від 01 серпня 2013 року №Ц-502/1, бухгалтерську довідку № 0400001189, копії платіжних доручень №268, №318.
За насідками розгляду поданих до митного оформлення документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості від 05 серпня 2013 року №100260000/2013/200495/2 та надано картку відмови в прийнятті митної декларації №100260000/2013/00477.
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В силу ст. 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1); митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2).
Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3).
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), закріплено в статті 58 Митного кодексу України.
Згідно ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
В силу ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані документи містять розбіжності.
Так, в графі 33 оскаржуваного рішення вказано, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. В інвойсі та в контракті передбачено, що оплата повинна проводитись шляхом передплати у розмірі 20% та остаточної оплати у розмірі 80% після отримання міжнародної транспортної накладної, однак позивачем не надані банківські платіжні документи, що підтверджують факт такої оплати, а також позивачем не надано документи, що містять відомості про вартість страхування, що є складовою митної вартості товарів.
Відповідно до специфікації, яка є додатком №3 до Контракту №25052012, загальна вартість поставки склала 46 320 доларів США, на вказану суму продавець виставив рахунок, який містить посилання на інвойс YKQH-130312A від 23 травня 2013 року.
Згідно платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи, позивачем сплачено на корись позивача вартість поставки в сумі 46 320 доларів США.
При цьому, відповідно до графи 44 поданої позивачем ВМД, позивачем надано митному органу до митного оформлення разом з ВМД банківську виписку від 13 червня 2013 року та платіжне доручення від 27 березня 2013 року.
Також, позивачем надано митному органу довідку про те, що страхування не застосовувалось, позивач не ніс витрати на страхування вантажу, з огляду на що така складова митної вартості при визначенні митної вартості товару не була додана у зв'язку з тим, що такі витрати не були понесені ТОВ "Дієса".
Таким чином, вищенаведені обставини свідчать про необґрунтованість доводів відповідача щодо ненадання позивачем банківських платіжних документів, що підтверджують факт оплати товару та документів, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно поданого позивачем експертного висновку Київської торгово-промислової палати від 01 серпня 2013 року № Ц-502/1, вартість імпортованих позивачем товарів відповідає ринковій вартості цих товарів.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що викладені митним органом в оскаржуваному рішенні зауваження не можуть бути підставою для відмови у визначенні митної вартості за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки не впливають на митну вартість товару.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, які у свою чергу дають змогу чітко ідентифікувати оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що підтверджують митну вартість товарів за ціною договору.
Водночас, інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не надано, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ "Дієса" в частині визнання протиправним та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації №100260000/2013/00477 та рішення про коригування митної вартості №100260000/2013/200495/2 від 05 серпня 2013 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.
Повний текст ухвали виготовлено 03.02.2015 року.
Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.
Судді: Бєлова Л.В.
Гром Л.М.